06 серпня 2025 року
справа №640/20144/21
провадження № П/380/6947/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32а; ЄДРПОУ: 26199097), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у відмові відвести земельні ділянки в розмірі 0,23 га, а саме: для індивідуального дачного будівництва - 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01 га; для ведення садівництва - 0,12 га позивачу;
зобов'язати відповідача відвести позивачу земельні ділянки в розмірі 0,23 га, а саме: для індивідуального дачного будівництва - 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01 га; для ведення садівництва - 0,12 га.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії. 24.03.2021 позивач разом із своїм батьком, ОСОБА_2 звернулись до Київської міської ради за допомогою КБУ «Контактний центр міста Києва» із заявою про відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів та для ведення садівництва. Проте своїм листом Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради повідомив позивача про те, що клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України та Порядку з відповідними графічними матеріалами до Департаменту не надходили, у разі надходження такого клопотання воно буде розглянуто відповідачем. Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач 01.09.2021 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що окремий порядок виділення земельних ділянок для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нормативно - правовими актами не визначено. Натомість, набуття права на землю у місті Києві регулюється Земельним кодексом України та Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463. У клопотанні про передачу земельної ділянки у власність зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтований розмір і місце розташування земельної ділянки. При цьому, вибір місця розташування земельної ділянки, збір матеріалів покладено на зацікавлену особу, яка виявила бажання отримати земельну ділянку (ділянки) для того чи іншого цільового призначення та у розмірах, визначених статтею 121 ЗК України. Клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідними графічними матеріалами від позивача до Департаменту не надходили. Крім того, кожному із заявників необхідно подавати клопотання окремо, що було також проігноровано позивачем. Зазначає, що повноваження щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки фізичним або юридичним особам із земель комунальної власності міста Києва є виключно компетенцією Київської міської ради. Враховуючи зазначене, листи Департаменту не породжують правових наслідків для землекористувачів, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для землекористувача, а також не можуть порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах у розумінні пункту 1 частини першої статті 19 КАС України.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), який визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №640/20144/21 - Львівський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи №640/20144/21 було направлено до Львівського окружного адміністративного суду та зареєстровано судом 25.03.2025.
Ухвалою від 31.03.2025 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Копію ухвали про прийняття справи до провадження було надіслано позивачеві засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням з поміткою про вручення, проте таке повідомлення було повернуто до суду з позначкою «за закінченням терміну зберігання», а відповідачеві - в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Станом на момент розгляду справи учасники справи своїм правом на подання письмових пояснень щодо справи не скористались.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою, яка була евакуйована із зони відчуження внаслідок Чорнобильської катастрофи у 1986 році 2 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 .
10.02.2020 позивач звернулась до Київської міської ради разом із батьком, ОСОБА_2 , із заявою про надання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва - 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01 га; для ведення садівництва - 0,12 га. У клопотанні було зазначено про 4 земельні ділянки на вибір за кадастровими номерами №800000000:62:146:0729, №800000000:62:146:0733, №800000000:62:146:0705, №800000000:62:146:0730.
Листом Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.02.2020 №057-08/І-567-1437 повідомлено позивача про те, що набуття права на землю у місті Києві регулюється Земельним кодексом України та Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463. Відповідно до пункту 4 Порядку, громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають до Київської міської ради через приймальню Київради з земельних питань клопотання про передачу земельної ділянки у власність з доданими документами, визначеними згідно з додатком 2 до рішення Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463. У клопотанні про передачу земельної ділянки у власність зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки. При цьому, вибір місця розташування земельної ділянки, збір матеріалів покладено на зацікавлену особу, яка виявила бажання отримати земельну ділянку (ділянки) для того чи іншого цільового призначення та у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України. Проте, до клопотання позивача не додано графічних матеріалів із зазначенням конкретної земельної ділянки у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України. Також зазначено про те, що кожному із заявників необхідно подавати клопотання окремо. Крім того, позивача повідомлено про те, що на підставі рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 380-4/1814 між Київською міською радою та підприємством «Вертикаль» «Благодійного фонду «Дзвін надії» на 5 років укладено договір оренди земельної ділянки площею 61,7433 га для будівництва індивідуальних будинків котеджного типу в селищі Троєщина на вул. Леніна та вул. Толстого у Деснянському районі м. Києва від 11.03.2003 (з урахуванням угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005 та угоди до договору оренди земельної ділянки від 31.10.2008). Строк дії договору до 31.10.2013. Земельні ділянки, зазначені на схемі, доданій до заяви позивача, розташовані в межах зазначеної території, тому до клопотань необхідно долучити нотаріально посвідчені згоди землекористувача на вилучення частини земельної ділянки. В разі надходження таких клопотань, Департамент забезпечить належне їх опрацювання.
У подальшому, 24.03.2021 позивач знову сумісно з батьком звернулась до КБУ "Контактний центр міста Києва" із заявою щодо виділення їй земельної ділянки як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Листом відповідача від 26.04.2021 №057-057/1-863-1611 повідомлено позивачку про те, що на неодноразові звернення позивача щодо забезпечення земельними ділянками громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до КБУ «Контактний центр м. Києва» Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надавались відповіді з роз'ясненнями порядку набуття права на землю у м. Києві (листи від 08.10.2020 № 057-057/1- 1808-4162, від 27.10.2020 № 057-057/1-1885-4384, від 02.11.2020 № 057-057/1- 2011-4446, від 06.11.2020 № 057-057/1-2031-4533, від 25.11.2020 № 057-057/1- 2118-4744, № 057-057/1-2122-4745). Відповідно до статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач. В той же час, окремий порядок виділення земельних ділянок для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нормативно-правовими актами не встановлено. Передбачене право на отримання земельних ділянок зазначеними вище категоріями осіб реалізується відповідно до Земельного кодексу України та Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 (далі - Порядок). Проте, клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до Земельного кодексу України та Порядку з відповідними графічними матеріалами до Департаменту не надходили. У разі надходження відповідного клопотання чи документації із землеустрою від позивача або інших осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Департамент забезпечить їх належне опрацювання.
Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв'язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власність фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21.
Основні положення щодо соціального захисту потерпілого населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені нормами Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
За змістом статті 1 Закону №796-ХІІ, цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: - з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; - у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; - евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Пунктом 20 статті 20 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач.
Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами 1, 5 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Відповідно до частини 11 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).
Відповідно до пунктів «а» і «б» частини першої статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як уже встановлено судом, позивач звернулась до відповідача із заявою про надання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва - 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів - 0,01 га; для ведення садівництва - 0,12 га. Вказане клопотання було подане батьком позивача, до якого було долучено і її клопотання. У вказаному клопотанні позивачем було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (селище Троєщина м. Києва) та були додані до клопотання посвідчення позивача постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. В якості графічних та інших матеріалів щодо бажаного місця розташування земельної ділянки позивачем надано кадастрову карту з розміщенням чотирьох земельних ділянок за кадастровими номерами №800000000:62:146:0729, №800000000:62:146:0733, №800000000:62:146:0705, №800000000:62:146:0730 площею 2,6914 га, 1,1965 га, 4,3454 га, 25,8963 га та зазначено про те, що ці земельні ділянки ніким не зайняті та просить надати їй земельні ділянки сумісно з земельними ділянками членів її родини.
За змістом частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб'єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 8 вересня 2020 року у справі № 812/1450/17, від 26 жовтня 2021 року у справі №160/5982/19 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право, зокрема, встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
Із системного аналізу зазначених норм слідує, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян належить до компетенції органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Київська міська рада.
При цьому, орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову у його наданні лише у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.
В той же час, за результатами розгляду клопотання позивача, Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради було направлено лист від 24.02.2020 №057-08/І-567-1437 відповідно до якого повідомлялось, що до клопотання позивача не додано графічних матеріалів, із зазначенням конкретної земельної ділянки у розмірах, визначених ст. 121 ЗК України, та земельні ділянки, зазначені на схемі, доданій до заяви позивача, розташовані у межах територій, які перебувають в оренді в інших підприємств, а тому до заяви слід долучити нотаріально посвідчені згоди землекористувача на вилучення частини земельної ділянки.
Суд констатує, що надіслання вказаного листа структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради, тобто Департаментом земельних ресурсів, не може вважатися вирішенням безпосередньо Київською міською радою, як органом місцевого самоврядування питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної та затвердження проекту землеустрою.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 30 листопада 2020 року у справі №1140/2559/18 та від 24 червня 2020 року у справі №555/872/17.
Водночас, суд звертає увагу, що Департамент земельних ресурсів Київської міської ради не є тим органом, який уповноважений приймати рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин
Так, відповідно до пункту 1.1 Положення про Департамент земельних ресурсів, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року №182/342 (далі - Положення №182/342), Департамент є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міськради та виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міськради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) виконавчому органу Київської міськради (Київській міській державній адміністрації).
Згідно з пунктом 3.11 Положення №182/342, Департамент розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань, в тому числі, розпорядження землями в межах міста Києва, передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.
Частиною 1 статті 26 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04 листопада 2021 року №3135/3176 (далі - Регламент), встановлено, що суб'єктами подання проектів рішень виступають Київський міський голова, заступник/заступниця міського голови - секретар Київради, постійні комісії Київради, депутати/депутатки Київради, виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), загальні збори громадян у порядку, визначеному законодавством і цим Регламентом, члени/членкині територіальної громади міста Києва в порядку місцевої ініціативи відповідно до вимог, передбачених законодавством і цим Регламентом.
Відповідно до частини 11 статті 37 Регламенту проекти рішень Київської міської ради щодо питань землекористування і землевідведення, про передачу земельних ділянок у власність громадянам, приватизацію земельних ділянок громадянами, про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою громадянам і юридичним особам можуть подаватись, голосуватись як одне загальне рішення, у якому кожен пункт може обговорюватись окремо.
Підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку №241/2463 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки у межах міста Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають до Київської міської ради через приймальню Київської міської ради з земельних питань клопотання про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Порядку №241/2463 зацікавлена особа звертається до Київської міської ради через приймальню Київської міської ради з земельних питань з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. До клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або до заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок подаються документи, визначені конкретно для кожного виду документації із землеустрою, згідно з додатками 2, 3 до цього рішення (підпункт 2.2 пункту 2 Порядку №241/2463).
Заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а також заяви про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки та на поділ чи об'єднання земельних ділянок у строк, що не перевищує один робочий день, передаються приймальнею Київської міської ради з земельних питань до секретаріату Київської міської ради для підготовки резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови секретаря Київської міської ради. Секретаріат Київської міської ради у строк, що не перевищує трьох робочих днів, передає резолюцію (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови секретаря Київської міської ради разом із заявами, визначеними пунктом 2.9 цього Порядку, до приймальні Київради з земельних питань (підпункти 2.9, 2.10 пункту 2 Порядку №241/2463).
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що суб'єктом подання проектів рішень для винесення на сесію Київської міської ради з питань надання дозволу (відмови у наданні) на розробку проектів землеустрою є Департамент земельних ресурсів.
Тобто, Департамент уповноважений готувати та подавати в установленому порядку проекти рішень з питань передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, які виносяться на пленарне засідання ради, проте не приймати самостійно рішення з питань надання чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з земель комунальної власності.
Проте, розгляд обґрунтовуючих документів для підготовки проекту рішень щодо передачі земельних ділянок у власність здійснюється саме Департаментом земельних ресурсів, який, у разі наявності зауважень до пакету документів на отримання земельних ділянок у власність уповноважений підписувати листи фізичним особам, які звернулися з відповідними клопотаннями про отримання земельних ділянок у власність.
В свою чергу, як вбачається із змісту листів Департаменту земельних ресурсів, останні за своїм змістом, є повідомленнями щодо виявлених неточностей у наданих обгрунтовуючих документах, та не є рішеннями суб'єкта владних повноважень про відмову у наданні земельних ділянок.
При цьому суд погоджується із доводами відповідача щодо невідповідності поданих позивачем документів вимогам законодавства, оскільки статтею 118 ЗК чітко визначено, що до клопотання про передачу земельної ділянки у власність повинні долучатись графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Проте, як вбачається із клопотання позивача, у ньому зазначалось про наявність 4 незайнятих земельних ділянок, проте не зазначено, яку саме із них позивач просила відвести. Крім того, оскільки земельні ділянки, зазначені на схемі, наданій позивачем до земель наданих в оренду, обґрунтованими є доводи відповідача про необхідність надання згоди землекористувача на вилучення частини земельної ділянки, чого зроблено не було.
Доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин виключно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та нерозповсюдження на них норм Земельного кодексу України суд вважає помилковими, оскільки Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює право особи на отримання у власність земельної ділянки в той час як саме нормами Земельного кодексу України та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів встановлено порядок надання у власність земельних ділянок незалежно від статусу заявника.
Суд звертає увагу, що за частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/21190/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 520/27906/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 300/3779/23 та багатьох інших, неодноразово наголошував, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 та від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 Велика Палата Верховного Суду нагадала усталені підходи, сформовані судовою практикою, що за змістом зазначеної норми це право [вийти за межі позовних вимог] суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/21190/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 300/3779/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 520/27906/21 та від 30 червня 2025 року у справі № 460/3942/24).
Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що відповідач, надаючи позивачеві лист-роз'яснення щодо можливості отримання нею земельної ділянки, зі змістом якого позивач не погоджується, діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки, як вже зазначалось судом, Департамент земельних ресурсів не є органом, уповноваженим на прийняття рішення про відведення земельних ділянок, а також враховуючи встановлені судом порушення при зверненні позивача із заявою про відведення земельних ділянок, що зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32а; ЄДРПОУ: 26199097) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.