06 серпня 2025 рокусправа № 380/1463/25
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпунту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі його рапорта;
- зобов'язати військову частина НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2024 року позивачем на ім'я командира капітана ОСОБА_2 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової поліської бригади, було скеровано рапорт про звільнення його з військової частини за сімейними обставинами, а саме відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком - ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійної сторонньої допомоги та догляду, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №611105 та медичним висновком ЛКК від 28.06.2024 року №60, затвердженим за формою №080-2/о. Вказує, що у батька позивача відсутні будь-які інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, оскільки зі своєю дружиною (матір'ю позивача), ОСОБА_3 розлучений. Вказане підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 . ОСОБА_1 було подано до рапортів усі необхідні документи, що підтверджують його право на звільнення з військової служби. 21.12.2024 року позивачем було отримано відповідь за підписом командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 про те, що за результатами поданого рапорту у позивача відсутні підстави для задоволення рапорту щодо звільнення з військової служби. В обґрунтування такої відмови повідомлено, що до рапорту не долучено документ, що підтверджує потребу догляду у батька позивача, оскільки долучений висновок ЛКК не містить підкреслень та рекомендацій жодних соціальних послуг для надання ОСОБА_3 , відтак на думку відповідача надані документи не підтверджують факту необхідності стороннього догляду за ОСОБА_3 . Додатково зазначено, що не наданий акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Такі наведені аргументи позивач вважає недоречними та безпідставними, а відмову такою, яка підлягає скасуванню.
03.03.2025 до суду надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач вказує, що рапорт позивача щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами (надалі - рапорт) було прийнято адміністративною групою військової частини НОМЕР_1 06.12.2024, зареєстровано за Вх. № 813/18202 та направлено на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 . Звертає увагу суду на те, що рапорт було командиром військової частини НОМЕР_1 належним чином розглянуто полковником ОСОБА_5 , про що на рапорті було проставлено резолюцію: "Відмовити, відсутні підстави». Про результати розгляду рапорту від 06.12.2024 за Вх. № 813/18202 позивача було повідомлено листом від 21.12.2024 за Вих. № 813/32664. Вважає, що позивач не надав доказів потреби його батька, ОСОБА_3 , у постійному сторонньому догляді. Надана позивачем в якості додатків до рапорту довідка до акта огляду медико соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 611105 підтверджує, що його батько, ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю ІІ групи та у відповідності до вищезгаданого абзацу 16 п. 27 Положення, не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду. Потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії. Наданий позивачем медичний висновок № 60 від 28.06.2024 виданий КНП "ЦПМСД" Мостиської міської ради не відповідає жодній з затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу батька позивача у постійному сторонньому догляді. Форма висновку №080-4/о не передбачає можливості надання закладами охорони здоров'я рекомендації особі, щодо якої складається відповідна форма такої соціальної послуги як постійний догляд. Крім того, пункт 4 висновку за формою № 080-4/о від 28.06.2024 № 60, наданому позивачем, підкреслень і відповідно, рекомендацій, жодних соціальних послуг для надання його батьку, не містить. Отже, надані позивачем довідка МСЕК (Серія 12 ААГ №611105), висновок ЛКК за формою 080-4/о (від 28.06.2024 № 60) та медичний висновок від 28.06.2024 № 60 не підтверджують факту необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_3 . Окрім того, позивач не надав доказів відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, що могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 . Позивачем не було додано до рапорту акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відтак, факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, що могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 не підтверджений. Тому вважає, що підстави звільнення з військової служби позивача, відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції від 29.11.2024), як військовослужбовця призваного під час мобілізації, у якого виникла необхідність здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю ІІ групи, відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
10.04.2025 позивачем подано відповідь на відзив. Звертає увагу суду, що лист Міністерства охорони здоров'я України на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 18.09.2023 № 29096/1/1-23 до звернення народного депутата України ОСОБА_2 від 10.09.2023 № 192-23/264 на звернення громадської організації «Правова Черкащина» стосовно порушення прав військовослужбовців Збройних Сил України в частині звільнення з лав ЗСУ у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за хворими близькими родичами. Цим листом роз'яснено, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні і лікарсько-консультативні комісії. Медико-соціальні експертні комісії вказують про потребу в сторонньому догляді особам з інвалідністю 1А, Б групи у Довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577. Усім іншим потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікуючі лікарі та лікарсько-консультативні комісії, що підтверджують відповідними висновками, серед яких і висновок про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма 080-4/о). Такі ж роз'яснення містяться і в листі МОЗ України, опублікованому на сайті Кабінету Міністрів України 09 лютого 2024 року. Відтак, батьку позивача встановлено другу групу інвалідності, тому згідно вищенаведеного листа Міністерства охорони здоров'я України визначення потреби у сторонньому догляді покладається на лікуючих лікарів та лікарсько-консультативні комісії. Визначення терміну «медичний висновок» наведене у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством. Відтак, медичний висновок - це документ, який містить об'єктивні дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я. Суб'єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974. Крім того, положеннями абз.4 пп.«г» п.2 ч.4 статті 26 Закону № 2232-XII визначено два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК. У висновку №60 від 28.06.2024 року, виданий КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мостиської міської ради» за формою 080-4/о все таки існує підкреслення про потребу соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, зокрема таке підкреслення міститься у заголовку, проте відповідачем було проігноровано такий факт, або не взято до уваги у силу неуважності. Районні ТЦК та СП наділені повноваженнями перевіряти сімейний стан військовослужбовця за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) . Це передбачено абзацом 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2022 № 154. Вказана норма не містить обмеження щодо виду служби, яку проходить військовослужбовець. Відповідно ТЦК та СП можуть проводити перевірку сімейного стану військовослужбовців, які проходять військову службу як за контрактом, так і за призовом під час мобілізації, на особливий період. Отже, із цього слідує, що питання про отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, із зазначенням інформації про наявність або відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою, лежить в площині дій, які має вчиняти командир (командування) військової частини при розгляді рапорту військовослужбовця щодо його звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Відповідачем не надано жодних доказів про те, що ним вживалися заходи щодо перевірки наявності підстав для звільнення позивача з військової служби у спосіб направлення запиту до керівника ТЦК та СП за місцем проживання сім'ї військовослужбовця щодо проведення перевірки та складання акту обстеження. Відтак, існують підстави стверджувати про бездіяльність відповідача щодо отримання такого акту, оскільки, як попередньо зазначалось такі дії мають вчинятись командиром військової частини.
Позивачем подано додаткові пояснення.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
ОСОБА_1 - рядовий солдат, проходить військову службу на посаді оператора 2 десантно-штурмової роти і десантно штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
У грудні 2024 року позивачем на ім'я командира 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової поліської бригади, було скеровано рапорт про звільнення його з військової частини за сімейними обставинами, а саме відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком - ОСОБА_3 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійної сторонньої допомоги та догляду, що підтверджується довідкою до Акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №611105 та медичним висновком ЛКК від 28.06.2024 року №60, затвердженим за формою №080-2/о.
До рапорту ОСОБА_1 було долучено:
- нотаріально засвідчені копії паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчені копії паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ;
- нотаріально засвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 611105;
- нотаріально засвідчена копія посвідчення УБД ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 ;
- нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ;
- нотаріально засвідчена копія медичного висновку ЛКК від 28.06.2024 року № 60 про потребу ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді за формою 080-4/о;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 ;
- довідка від 30.06.2023 року № 1465 про призов на військову службу ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія акта обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 від 11.11.2024 року.
21.12.2024 року позивачем було отримано відповідь №813/32664 про те, що за результатами поданого рапорту відсутні підстави для задоволення рапорту щодо звільнення з військової служби. В обґрунтування такої відмови повідомлено наступне:
-всупереч пп.26 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, позивачем не додано до рапорту (у вигляді додатків) акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- наданий позивачем медичний висновок №60 від 28.06.2024 виданий КНП «ЦПМСД» Мостиської міської ради не відповідає жодній з затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу дружини у постійному сторонньому догляді;
- надана позивачем в якості додатків до рапорту довідка до акта огляду медико - соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №611105 підтверджує, що батько позивача, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи та у відповідності до вищезазначеного абзацу 16 п.27 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 №1317 ,не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду;
- у висновку за формою №080-4/о від 28.06.2024 №60, наданому до рапорту, підкреслень і відповідно, рекомендацій, жодних соціальних послуг для надання його батьку немає;
- отже, надані позивачем висновок ЛКК (від 28.06.2024 №60), довідка МСЕК (Серія 12 ААГ №611105) та медичний висновок від 28.06.2024 №60 не підтверджують факту необхідності постійного стороннього догляду за батьком позивача ОСОБА_3 . Відповідно, підстави для звільнення позивача з військової служби не доведено.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-XII.
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Звертаюсь з рапортом до командира військової частини, позивач послався на п.п. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, відповідно до приписів яких (чинній на момент подання позивачем рапорту про звільнення):
- військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
- військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До рапорту позивач додав копії таких документів:
- нотаріально засвідчені копії паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчені копії паспорта та РНОКПП ОСОБА_3 ;
- нотаріально засвідчена копія довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 611105;
- нотаріально засвідчена копія посвідчення УБД ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 ;
- нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 ;
- нотаріально засвідчена копія медичного висновку ЛКК від 28.06.2024 року № 60 про потребу ОСОБА_3 у постійному сторонньому догляді за формою 080-4/о;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 ;
- довідка від 30.06.2023 року № 1465 про призов на військову службу ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена копія акта обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 від 11.11.2024 року.
Проте, вказаний рапорт відповідач не задовольнив, з посиланням на те, що:
- всупереч пп.26 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, позивачем не додано до рапорту (у вигляді додатків) акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- наданий позивачем медичний висновок №60 від 28.06.2024 виданий КНП «ЦПМСД» Мостиської міської ради не відповідає жодній з затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу дружини у постійному сторонньому догляді;
- надана позивачем в якості додатків до рапорту довідка до акта огляду медико - соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №611105 підтверджує, що батько позивача, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи та у відповідності до вищезазначеного абзацу 16 п.27 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 №1317, не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду;
- у висновку за формою №080-4/о від 28.06.2024 №60, наданому до рапорту, підкреслень і відповідно, рекомендацій, жодних соціальних послуг для надання його батьку немає;
- отже, надані позивачем висновок ЛКК (від 28.06.2024 №60), довідка МСЕК (Серія 12 ААГ №611105) та медичний висновок від 28.06.2024 №60 не підтверджують факту необхідності постійного стороннього догляду за батьком позивача ОСОБА_3 . Відповідно, підстави для звільнення позивача з військової служби не доведено.
Оцінюючи такі підстави відмови відповідача, суд враховує наступне.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ.
Зокрема, п.3 ч.12 цієї статті встановлено, що під час дії військового стану військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З конструкції цієї норми вбачається, що законодавством передбачено три умови, за наявності яких позивача може бути звільнено з військової служби:
- один із батьків військовослужбовця чи батьків дружини (чоловіка) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- така особа з інвалідністю I чи II групи потребує постійного догляду;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 є батьком позивача, ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_7 від 22.12.1984 (а.с.22).
Батько позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико - соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №611105 (а.с.26), безтерміново.
Щодо висновків відповідача про те, що всупереч пп.26 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, позивачем не додано до рапорту (у вигляді додатків) акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, суд зазначає наступне.
02 жовтня 2024 року набрав чинності Наказ Міністерства оборони України від 23.07.2024 № 495 "Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України".
Відповідно до п. 14 вказаних змін було доповнено та змінено додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затв. наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170), тобто перелік документів для звільнення з військової служби.
Згідно пп.26 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (із внесеними змінами), при поданні до звільнення з військової служби за підставами - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме - у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Відтак, одним із необхідних документів для звільнення з військової служби за сімейними обставинами є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Районні ТЦК та СП наділені повноваженнями перевіряти сімейний стан військовослужбовця за зверненням командира в/ч або за заявою родичів (за наявності підстав).
Це передбачено абзацом 16 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2022 № 154).
Варто зауважити, що вказана норма не містить обмеження щодо виду служби, яку проходить військовослужбовець. Відповідно ТЦК та СП можуть проводити перевірку сімейного стану військовослужбовців, які проходять військову службу як за контрактом, так і за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, із цього слідує, що питання щодо отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, із зазначенням інформації про наявність або відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою, лежить в площині дій які має вчиняти командир (командування) військової частини при розгляді рапорту військовослужбовця щодо його звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
До відзиву відповідачем не долучено жодних доказів звернення командира військової частини до районного ТЦК та СП ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з запитом щодо проведення перевірки та складання акту обстеження.
Відтак, відповідач не вжив жодних заходів спрямованих на перевірку наявності підстав для звільнення позивача з військової служби.
Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту передбачений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531.
Згідно п. 7 розділу ІІІ цього ж порядку, забороняється відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/ формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо.
Окрім цього, 09.01.2025 року представником позивача надіслано заяву на адресу ВЧ НОМЕР_1 про звернення до ТЦК та СП за актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із наступними прохальними вимогами: скерувати запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ) за місцем проживання батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , для обстеження його сімейного стану та видачі відповідного акту(а.с.10-11). Проте, така заява була проігнорована відповідачем, як наслідок не надіслано запит про отримання вищезазначеного акту. Відтак, існують підстави стверджувати про бездіяльність відповідача щодо отримання такого акту, оскільки, як попередньо зазначалось такі дії мають вчинятись командиром військової частини.
В той же час, позивачем подано пакет документів до рапорту, в тому числі акта обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 від 11.11.2024 року, виданий Мостиською міською радою, з якого вбачається, що склад сім'ї ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (позивач, син), ОСОБА_6 (колишня дружина), яка за вказаною адресою зареєстрована, проте не проживає. Тоді як акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , неможливо одержати з причин, що не залежать від волі позивача.
Із цього слідує, що розгляд рапорту позивача здійснено відповідачем поверхово, без з'ясування та перевірки усіх обставин, необхідних для прийняття законного рішення.
Щодо доводів відповідача про те, що надана позивачем в якості додатків до рапорту довідка до акта огляду медико - соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №611105 підтверджує, що батько позивача, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи та у відповідності до вищезазначеного абзацу 16 п.27 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 №1317, не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду, суд зазначає наступне.
Згідно п.27 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою КМ України від 03.12.2009 №1317, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2024 у справі № 420/23353/23 дійшов висновку, що законодавець через призму підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ реалізував завдання Закону № 2122-IX, у якій виокремив такі підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), такі як: у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я; у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Отже, підстави звільнення військовослужбовця з військової служби як: (1) необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), а також особами з інвалідністю І групи (2) чи ІІ групи (3) є самостійними і не стосуються (не пов'язані) з такою підставою як: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю.
Норма абзацу 7 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232 носить імперативний характер - звільнення військовослужбовця під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю IІ групи, та не вимагає додаткових умов щодо підтвердження відсутності у особи з інвалідністю ІІ групи інших осіб, які б могли надавати такий догляд, або встановлення родинних зв'язків із зазначеною особою.
Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного убачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Водночас відповідно п.1 розділу ІІІ Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктами 2 - 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974; висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом п.п. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема:
1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;
2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;
4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.
За наведених обставин твердження відповідача про те, що у спірному випадку для підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком позивач мав надати лише висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим. Необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
Повертаючись до обставин цієї справи, судом встановлено, що позивачем до рапорту про звільнення на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ надано висновок ЛКК від 28.06.2024 №60, виданий КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Мостиської міської ради форми первинної облікової документації №080-4/о, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407.
Оцінивши вказаний висновок, відповідач у висновках правової оцінки обставин, наведених у рапорті позивача, наголосив, що у висновку за формою №080-4/о від 28.06.2024 №60, наданому до рапорту, підкреслень і відповідно, рекомендацій, жодних соціальних послуг для надання його батьку немає.
Поряд із цим, суд зазначає, що порядок видачі та заповнення форма первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерством охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132.
Наявний в матеріалах справи висновок лікарсько-консультативної комісії від 28.06.2024 №60 (а.с.28) містить всі реквізити, згідно форми № 080-4/о визначених у Інструкції №407, в тому числі і підкреслення «потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Щодо доводів відповідача про те, що наданий позивачем медичний висновок №60 від 28.06.2024 виданий КНП «ЦПМСД» Мостиської міської ради не відповідає жодній з затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу батька у постійному сторонньому догляді, то суд зазначає, що для такого висновку немає затвердженої форми. Такий медичний висновок сформований ЛКК в той самий день і за тим самим номером, що і висновок тієї самої ЛКК за формою №080-4/о та деталізує рішення ЛКК щодо видачі висновку діагнозом та заключенням ЛКК «потребує постійного стороннього догляду», оскільки у формі висновку №080-4/о не передбачено зазначення таких. Окрім того, медичний висновок №60 від 28.06.2024 виданий КНП «ЦПМСД» Мостиської міської ради також підписаний тими ж членами ЛКК та завірений печаткою.
Як вказано щище, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я. Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
У позовній заяві позивач вказує, що оскільки форма висновку №080-4/о не містить словосполучення «постійний сторонній догляд», у цій частині існує неузгодженість термінів законодавства, тому ОСОБА_3 у КНП «ЦПМСД» Мостиської міської ради до висновку ЛКК за формою № 080-4/о надано додатковий висновок ЛКК від 28.06.2024 року № 60, у якому конкретизовано діагноз ОСОБА_3 , а також чітко зазначено про його потребу у постійному сторонньому догляді. Вважає, що наявну у законодавстві проблему неузгодженості термінів можливо вирішити лише таким чином. Видача ЛКК медичного висновку за формою, затвердженою МОЗ, та додатку до цього висновку, у якому конкретизовано необхідну інформацію, здійснено для попередження виникнення будь-яких непорозумінь, що можуть виникати через неузгодженість термінів у підзаконних нормативних актах.
Відтак, судом відхиляються доводи відповідача про те, що наданий позивачем медичний висновок №60 від 28.06.2024 виданий КНП «ЦПМСД» Мостиської міської ради не відповідає жодній з затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ.
Відтак, висновки відповідача, викладені у листі від 21.12.2024 року №813/32664, про те, що надані позивачем висновок ЛКК (від 28.06.2024 №60), довідка МСЕК (Серія 12 ААГ №611105) та медичний висновок від 28.06.2024 №60 не підтверджують факту необхідності постійного стороннього догляду за батьком позивача ОСОБА_3 є необґрунтованими та безпідставними.
Оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та п.3 ч.12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи та який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду та надання соціальних послуг на непрофесійній основі, надавши в підтвердження цього відповідні докази, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача.
Доводи відповідача, викладені у відзиві та листі від 21.12.2024 №813/32664 на правову позицію Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладену у справі №600/4119/23-а, підлягають відхиленню, враховуючи приписи ч.5 ст.242 КАС України.
Щодо доводів відповідача, викладеих у відзиві, що позивач не надав доказів відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, що могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , суд такі до уваги не бере, оскільки такі висновки відсутні в оскаржуваній відмові.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення (відмови, оформленої листом від 21.12.2024 №813/32664).
Підсумовуючи наведене вище, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови відповідача, оформленої листом від 21.12.2024 №813/32664, у задоволенні рапорта позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 25 березня 1992 року №2232-XII, - підлягають до задоволення.
Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №815/7245/16, від 20 жовтня 2022 року у справі №420/8190/21.
Під дискреційними повноваженнями розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Процедура розгляду рапорту про звільнення зі служби врегульована законодавством та передбачає вчинення певних дій, зокрема підготовку, подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Таким чином, оскільки в даному випадку відповідач належним чином не перевірив надані до рапорту позивача про звільнення з військової служби документи, не надавши їм належної правової оцінки, та враховуючи те, що прийняття наказу про звільнення з військової служби відноситься до повноважень військової частини, де проходить службу позивач, а також те, що суд не може перебирати на себе такі повноваження, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.12.2024 вх.№813/18202 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч.1 ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, оформлену листом від 21.12.2024 №813/32664, у задоволенні рапорта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" 25 березня 1992 року №2232-XII.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.12.2024 вх.№813/18202 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна