06 серпня 2025 рокусправа № 380/2049/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - Позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094; код ЄДРПОУ - 21910427) (далі - відповідач), в якому просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.01.2025 № 913280126205 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести та виплачувати з 16.01.2025 ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п.10. 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідки № 124/02-29 від 31.12.2024 року про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 123/02-29 від 31.12.2024 року про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із досягненням пенсійного віку позивачу призначено пенсію за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення". Позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням від 22.01.2025 року №913280126205 відмовило позивачці у переведенні на пенсію державного службовця у зв'язку із відсутністю підстав. На переконання позивачки, відмова відповідача у переведенні на пенсію державного службовця є протиправною, оскільки нею дотримані всі вимоги встановлені законодавством для переведення на вказаний вид пенсії. У зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви позивачки про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» органом Пенсійного фонду встановлено, що стаж роботи позивачки на посадах державної служби станом на 01.05.2016 становить 16 років 4 місяці. З 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року №2493-ІII, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року №2493-ІІІ. Посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи па посадах службовців в органах місцевого самоврядування можуть бути зараховані до стажу державної служби по 04.07.2001. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10.02.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка 16.01.2025 року звернулась до Пенсійного фонду України із заявою щодо переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 22.01.2025 року № 913280126205 про відмову позивачці у перерахунку пенсії щодо переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України « Про державну службу», згідно заяви від 16.01.2025 р., оскільки відсутній необхідний стаж на посаді державного службовця станом на 01.05.2016.
Мотивами відмови у вказаному рішенні є те, що у зв?язку з набранням чинності Закону України "Про службу в органах місцевого місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон №2493) з 04.07.2001 посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями і періоди роботи на посадах самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби, оскільки за вказаними посадами складається Присяга та встановлюється ранг посадової особи органів місцевого самоврядування, а не державного службовця.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 , працювала на посаді секретаря сільської ради з 05.03.1985 по 03.12.2020. Згідно Закону № 2493 та вищезазначеного періоду роботи на посаді секретаря сільської ради до стажу державної служби зараховується період з 05.03.1985 по 04.07.2001 (стаж державної служби становить 16 років 4 місяці), а період з 05.07.2001 по 03.12.2020 до роботи на посаді в органах місцевого самоврядування.
Позивач не погодилася з відмовою у задоволенні її заяви, що стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні приписи законодавства.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі Закон №889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Пунктом 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до приписів статей 1, 2, 22 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07 червня 2001 року, (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До набрання чинності Законом №889-VIII діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (надалі - Порядок №283).
Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі Закон №3723-XII) (закон втратив чинність на підставі Закону №889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 та 12 розділу XI Закону №889-VIII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-ІV), у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З огляду на вищезазначену норму, необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті, є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV.
Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
1) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
2) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-ІV.
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723-XII передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-XII і Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі №295/16375/16-а.
З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є те, що на момент набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-VІІІ станом на 01.05.2016 не обіймала посаду державного службовця в державному органі, тому права на перехід на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ не має
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 10.04.1981 позивачка працювала:
з 05.03.1985 по 03.12.2020 на посаді секретаря сільської ради. 30.03.1994 - прийняла присягу державного службовця та присвоєно 12 ранг державного службовця; 30.03.1998 - присвоєно 11 ранг державного службовця; 25.04.2002 - прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування; 28.04.2005 - присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування; 28.04.2007 - присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування, (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 червня 2001 року №2493-14 «Про службу в органах місцевого самоврядування» дію Закону України «Про державну службу» поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Згідно із пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Отже, вищевказаним законодавством, передбачало віднесення до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом №2493-14.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року у справі №735/939/17 та в постанові від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.01.2025 року №913280126205 про відмову у переведенні на інший вид пенсійного забезпечення, а саме на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, є протиправним, оскільки відповідач при його прийнятті не врахував наведені вище норми матеріального права та не зарахував спірний період роботи позивача до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести та виплачувати з 16.01.2025 ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п.10. 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідки № 124/02-29 від 31.12.2024 року про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки № 123/02-29 від 31.12.2024 року про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, виданих Боринською селищною радою Самбірського району Львівської області, суд зазначає наступне.
Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 р. № 622, із врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), наданих Позивачем при зверненні до Відповідача, із зарахуванням до стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об'єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, вказано, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття судом рішення про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2025 про переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків суду.
Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що останнім не доведено.
Згідно частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачами доводи позовної заяви не були спростовані, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 968, 96 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094; код ЄДРПОУ - 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 913280126205 від 22.01.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2025 про переведення на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-ХІІ та статті 37 Закону України Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968, 96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна