про залишення позовної заяви без руху
07 серпня 2025 рокусправа № 380/15947/25
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Лунь З.І. перевірила матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення.
ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 11690/13-01-24-09;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 11691/13-01-24-09;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 11689/13-01-24-09;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 11693/13-01-24-09.
Адміністративна справа була передана на розгляд судді Лунь З.І. відповідно до п.5 Засад використання Автоматизованої системи документообігу суду у Львівському окружному адміністративному суді.
Статтею 5 КАС України кожному гарантовано право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Вказане положення узгоджується з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Відповідно до частини 19 статті 31 КАС України, особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
27.03.2025 рішенням Зборів суддів Львівського окружного адміністративного суду №2 від 27.03.2025 на підставі п.1.4.8 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №39 від 11.11.2024, затверджені Засади використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському окружному адміністративному суді (далі Засади).
Пунктом 1 Засад передбачено, що порядок функціонування автоматизованої системи визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України за №39 від 11.11.2024 з урахуванням Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському окружному адміністративному суді.
Відповідно до пункту 5 Засад, у разі повторного надходження до Львівського окружного адміністративного суду позовних заяв між тими самими сторонами з аналогічними за змістом позовними вимогами, за наявності ухвал суду про залишення позовної заяви без руху, повернення та залишення без розгляду, такі передаються раніше визначеному головуючому судді у судовій справі. Аналогічними за змістом позовними вимогами уважаються однакові вимоги та/або вимоги, об'єднані спільною підставою виникнення (наприклад, наказ про проведення перевірки, акт перевірки, рішення суб'єкта владних повноважень тощо).
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 94 КАСУ копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Разом з цим, порядок подання електронний доказів до суду та вимоги до таких доказів встановлено ст. 99 КАС України.
Так, за приписами ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, - ч.2, 3 ст. 99 КАС України.
За приписам ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним чи прирівняним до власноручного підписом автора. У випадку, коли автор створює ідентичні за інформацією та реквізитами електронні документи або коли надсилає електронний документ кільком адресатам чи зберігає його на кількох носіях, то усі вони є оригіналами та мають однакову юридичну силу.
З вищезазначеного слідує, що «оригіналом електронного доказу» є примірник електронного документа, веб-сайт (сторінка), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі, які створені електронними засобами та мають візуальну форму, що дає змогу відобразити дані, які вони містять та які є значущими для правильного тлумачення обставин справи, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприйняття їхнього змісту людиною.
З вищезазначеного вбачається, що паперова копія електронного документа не є письмовим доказом, а електронна копія письмового (паперового) документа не є електронним доказом.
Разом з цим, до позовної заяви, поданої через підсистему Електронний суд додано копії письмових (паперових) документів у відсканованому форматі PDF, тобто, вказані документи є не оригіналами, а електронною копією письмового документу, що є результатом повного відтворення інформації та реквізитів паперового документу у електронно-цифровій формі.
Позаяк такі електронні копії не містять належних реквізитів засвідчення копії, зокрема, відсутній протокол накладення КЕП на зазначені документи, що унеможливлює встановлення дійсності та відповідності оригіналу наданої позивачем електронної копії паперового документа.
Відповідно до ч.1 ст.160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні бути сформульовані максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.п.3, 4 ч.2 ст.245 КАС України).
Позовні вимоги повинні бути викладений чітко і зрозуміло, сформульовано спосіб захисту права, який, на думку позивача, є належний для відповідної вимоги.
Натомість, ані з прохальної частини позову, ані зі змісту позовної заяви позивача неможливо встановити зв'язку між підставами позову, його предметом та позовними вимогами. Також у позовній заяві нема чіткого визначення способу судового захисту.
Суддя також додатково зазначає, що відповідно до пунктів 4-5 ч.5 ст.160 КАС у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а також зазначає докази, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
За приписами ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Позовна заява подана від імені ОСОБА_1 , однак до суду не надано належним чином завірених доказів адміністративно-процесуальної правоздатності (копій паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків) на підтвердження особи позивача.
З огляду на вказане, суддя зазначає, що позивачу необхідно надати документи, що посвідчують особу, а також ті, що підтверджують зареєстроване місце проживання. Ця вимога суду не може вважатися формальною, оскільки в майбутньому може вплинути на хід виконання судового рішення у справі.
Згідно з п.9 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається: у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Суддя вказує на те, що у позовній заяві позивачем не обґрунтовано порушення оскаржуваними відповідачами прав, свобод, інтересів позивача, що не відповідає вищенаведеному процесуальному положенню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частина 7 ст. 44 КАС передбачає, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 ст. 44 КАС процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
При цьому згідно з приписами ч. 9 ст. 44 КАС у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Позивач звернувся до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а тому в силу положень ч. 9 ст. 44 та ч. 1 ст. 161 КАС зобов'язаний був надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Однак цей обов'язок позивач не виконав, доказ надсилання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів до позовної заяви не додав.
До позовної заяви також не додана квитанція про направлення копії позовної заяви та копій доданих до неї документів в електронний кабінет відповідача як користувача ЄСІТС «Електронний суд».
Суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» №28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі. Позаяк, законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до сталої судової практики в адміністративних судах, звернення до суду з вимогами про скасування рішення відповідача суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими, а оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, які спонукають до вчинення певних дій, не пов'язаних зі сплатою коштів, є немайновими.
Вказане підтверджується Верховним Судом від 30.10.2018 у справі №826/4741/17.
За висновками Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №905/105/20 і в ухвалі від 16 квітня 2021 року у справі №160/10134/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.
До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Суддя зазначає, що оскільки кожне таке рішення є окремим предметом спору, то судовий збір у такому випадку не може бути меншим ніж його мінімальний розмір, передбачений Законом України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру, у зв'язку з чим фактично позивач повинен сплатити судовий збір не від загальної суми усіх рішень, обрахованої шляхом простого складання сум, а за кожне рішення окремо.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №280/2266/21.
Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлений у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Варто зауважити, що окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.
Оскільки податкові повідомлення-рішення є окремими предметами спору, то судовий збір у такому випадку не може бути меншим ніж його мінімальний розмір, передбачений Законом України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру, у зв'язку з чим фактично позивач повинен сплатити судовий збір не від загальної суми усіх рішень, обрахованої шляхом простого складання сум, а за кожне рішення окремо.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №280/2266/21.
Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа № 804/1760/16), від 26.03.2019 (справа № 820/3356/16).
Отже, оскільки предметом спору у справі є чотири позовні вимоги, тому, позивачу необхідно сплатити судовий збір, розрахований з суми нарахувань
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 11690/13-01-24-09 у розмірі 3188,30грн.(212553,57грн.*1,5%) ;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 11691/13-01-24-09 у розмірі 3028,00грн.( 17712,80грн.*1,5%);
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 11689/13-01-24-09 у розмірі 3028,00грн. (1020,00грн.*1,5%);
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 19.03.2025 № 11693/13-01-24-09 у розмірі 3028,00грн. (1020,00грн.*1,5%);
Тобто позивачу за подання цього позову необхідно сплатити судовий збір в розмірі 12272,30грн (3188,30 + 3028,00+3028,00+3028,00). без урахування того, що позивач звертається до суду через Електронний Суд.
Водночас, статтею 9 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тому, позивачу необхідно надати суду належний доказ сплати (перерахування) судового збору або докази звільнення від його сплати.
Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.
Належним документом про сплату судового збору в розумінні вищевказаного Закону, є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення (оригінал).
Відповідно до ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачу необхідно надати певний строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160 КАС України для усунення вказаних недоліків, а саме: уточнити зміст заявлених позовних вимог, привести у відповідність позовні вимогами відповідно до ст.5 КАС України; надати копію паспорта та копію ідентифікаційного номера на підтвердження особи позивача, а також інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання; надати належним чином засвідчені письмові докази, долучені до позовної заяви для суду; надати обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; надати докази надсилання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також квитанцію про направлення копії позовної заяви та копій доданих до неї документів в електронний кабінет відповідача як користувача ЄСІТС «Електронний суд»; надати докази сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» або документи.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення - залишити без руху.
Позивачу встановити п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали, шляхом представлення позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст. 160 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію ухвали невідкладно направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали суду окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвалу суду включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лунь З.І.