з питань продовження процесуального строку
06 серпня 2025 рокусправа № 380/14586/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: 81131, Львівська обл., Львівський р-н, с. Солонка, вул. Центральна, 3; ЄДРПОУ: 04369699), в якому просить:
визнати порушення Солонківською сільською радою права на інформацію, а саме:- ненадання відповіді на Запит від 26.01.2025;
зобов'язати Відповідача надати відповідь на запит від 26.01.2025.
Суд ухвалою від 22.07.2025 залишив позовну заяву без руху з підстав несплати позивачем судового збору та ненаданням доказів направлення копії позовної заяви та додатків до неї відповідачу.
01.08.2025 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив докази направлення відповідачу позовної заяви.
04.08.2025 позивач подав до суду заяву, у якій зазначив, що ним були подані всі документи та відомості, які вказано судом, щоб підтвердити неспроможність сплатити судовий збір через брак доходів, проте, ухвала суду є неоднозначною, не чіткою, без зазначення конкретних періодів. Також позивач просив витребувати у Синельниківської районної державної адміністрації інформацію щодо отримання позивачем соціальних послуг.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).
Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028, 00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №640/21330/18, від 5 червня 2020 року у справі №280/5161/19, від 06 жовтня 2020 року у справі №826/11984/16 та від 05 лютого 2021 року у справі № 400/2863/19 зазначено, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, учинити дії або утриматися від їх учинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Із поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить, зокрема, зобов'язати відповідача надати відповідь на запит від 26.01.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З матеріалів справи видно, що позивач, звертаючись до суду, подав позовну заяву з додатками у електронній формі з використанням підсистеми ЄСІТС “Електронний суд».
Таким чином, розмір ставки судового збору за подання такої заяви до суду з урахуванням понижуючого коефіцієнта становить 968,96 грн.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, положення частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
На підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору позивач подав до суду, зокрема, довідку від 14.01.2025 про відсутність інтелектуальних прав, довідку Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 15.01.2025 про неотримання допомоги по безробіттю, довідку від 17.01.2025 про неотримання державних соціальних допомог, довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2025 про неотримання пенсій та інших виплат; довідку про включення до реєстру волонтерів та реєстрації благодійного рахунку, витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів від 05.06.2025, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про відсутність нерухомого майна, довідку про рух коштів по банківському рахунку за 2013-2024 роки, копію довідки Головного сервісного центру МВС України про відсутність транспортних засобів, лист-повідомлення ДПС України про відсутність відкритих банківських рахунків у позивача, виписку з волонтерського рахунку від 01.08.2025.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору. Однак таких доказів суду не подано. При цьому суд критично оцінює подані позивачем докази в підтвердження його скрутного майнового становища, оскільки вказані докази підтверджують відсутність у позивача будь-якого майна та доходів протягом значного періоду часу, однак з вказаних доказів неможливо зрозуміти ні місце проживання позивача, ні рід заняття, ні наявність засобів до існування, що з огляду на його вік та місце реєстрації (Дніпропетровська область) в сукупності з предметом заявлених ним позовів (в спірному випадку до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області) приводить суд до висновків про неповноту поданих доказів, яку суд намагається усунути шляхом надання можливості позивачу подати додаткові докази в спростування таких висновків. При цьому, суд в такому випадку не може встановити конкретний перелік доказів, які має подати позивач, а пропонує останньому надати будь-які докази в підтвердження своєї позиції щодо неможливості сплати судового збору, яким суд і надає оцінку з врахуванням всіх обставин справи.
Суд також з розумінням та схваленням ставиться до громадської діяльності позивача в напрямку посилення громадянських прав в Україні та в сфері захисту довкілля, захисту екологічних прав своїх та громадян, однак такі права, на переконання суду, можуть та повинні захищатися в належний спосіб, в тому числі за рахунок внесків громадських організацій, зацікавлених осіб тощо, не претендуючи на звільнення від сплати судового збору, оскільки інститут звільнення від сплати судового збору передбачений перш за все саме для вразливих категорій громадян та в залежності від заявленого ними предмета спору для захисту своїх прав. Суд повинен враховувати суть спору, статус особи заявника, обставини, що призвели до неможливості сплатити судовий збір. Водночас саме на суд покладений обов'язок оцінити наявність в сукупності підстав для звільнення від сплати судового збору для забезпечення балансу інтересів держави аби не допустити зловживання учасниками процесу можливістю звільнення від сплати судового збору та застосування такого звільнення лише за дотримання ними формальних підстав згідно проаналізованих норм закону.
При цьому суд зазначає, що частина 3 статті 8 Закону України «Про судовий збір» покладає обов'язок саме на заявника щодо доведення існування обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи, а суд лише надає оцінку таким доказам при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті та право враховувати цю інформацію та обставини в сукупності поданих доказів. Суд не може визначити чіткий перелік документів для підтвердження скрутного матеріального становища, оскільки вказане суперечитиме принципу .з'ясування всіх обставин у справі.
Водночас зазначені документи не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору, оскільки, зокрема, лише факт відсутності у позивача доходів не є апріорі підтвердженням наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник може отримувати дохід і з інших джерел, окрім заробітної плати, державної соціальної допомоги тощо.
Аналогічна правова позиція з даного питання висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 28.04.2022 у справі №9901/377/21.
Окрім того, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 990/13/23 та від 20 лютого 2025 року у справі №990/40/25 зазначено, що документ з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображає лише інформацію про доходи скаржника, який, сам по собі не відображає скрутний майновий стан особи, яка подає скаргу.
Проаналізувавши подані позивачем докази в контексті заявлених позивачем вимог суд доходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Частиною 1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У зв'язку з тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 22.07.2025 в повному обсязі, суд з метою повного та об'єктивного розгляду заяви, вважає необхідним продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
Керуючись ст. 121, 248, 256 КАС України, суд
постановив
продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії на п'ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна