справа №380/16002/25
з питань забезпечення позову
06 серпня 2025 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) з вимогами:
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 16.03.2022 року на підставі п.3 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , про його виключення з військового обліку з 16.03.2022 року на підставі п.3 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Ухвалою судді від 06.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
До суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову (вх.№ 63995 від 05.08.2025), у якій просить суд:
заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та іншим ТЦК та СП вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на військову службу під час мобілізації (в т,ч, і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у даній справі.
Указана заява зокрема мотивована наступним.
Позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі довідки ВЛК від 16.03.2022 року. У тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 проставлено відмітку про виключення останнього із військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .
05.07.2025 року позивач оновив Додаток «РЕЗЕРВ+» і отримав інформацію, з якої вбачається що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний та відсутні дані про його виключення з військового обліку незважаючи на те, що містяться дані про проходження ним ВЛК 16.03.2022 року із визнанням його непридатним до військової служби із виключенням його з військового обліку.
07.07.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення даних про виключення його з військового обліку у зв'язку із визнанням його непридатним до військової служби, проте отримано лист від 14.07.2025 року із відмовою у задоволенні такої заяви. На день подання заяви про забезпечення позову, в застосунку «Резерв+» містилась графа (інформація): що «Позивач є військовозобов'язаний».
Крім цього, вказують, що у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 вказано про необхідність звернення позивача до відповідача особисто, що вказує на можливість його направлення на повторне ВЛК та мобілізації.
Також позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачем дій по мобілізації, оскільки на даний час у позивача є розбіжності військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
Позивач вважає, що все вище перераховане є очевидною підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи подане клопотання суд керується таким.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч.2 ст.154 КАС України суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Дослідивши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Стаття 151 КАС України визначає виключний перелік видів забезпечення позову, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Статтею 153 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 по справі № 800/521/17 вказав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Отже, із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
Із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову, позивач посилається на ймовірний ризик його подальшої мобілізації.
Існування обставин для забезпечення позову, на які посилається позивач, останнім обґрунтоване, серед іншого, тим, що 07.07.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення даних про виключення його з військового обліку у зв'язку із визнанням його непридатним до військової служби, проте отримано лист від 14.07.2025 року із відмовою у задоволенні такої заяви. На день подання заяви про забезпечення позову, в застосунку «Резерв+» містилась графа (інформація): що «Позивач є військовозобов'язаний». Крім цього, у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 вказано про необхідність звернення позивача до відповідача особисто, що вказує на можливість його направлення на повторне ВЛК та мобілізації.
Надаючи оцінку аргументам заявника, суд виходить з того, що сукупність вказаних заявником обставин, матеріали справи, не дають достатніх підстав для висновку про те, що відповідачем вживаються заходи, спрямовані на мобілізацію позивача, як і нема підтвердження того факту, що позивач в подальшому буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Суд враховує, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
При вирішенні заяви про забезпечення позову судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, у зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене вище, подані докази не підтверджують доводи позивача про вірогідність набуття ним у подальшому статусу військовослужбовця, у зв'язку з призовом на військову службу, а отже, й факту очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями відповідача наразі судом не встановлено.
Інших доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Отже, станом на день постановлення цієї ухвали відсутні підстави для висновку щодо неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.
За таких обставин і правових підстав, наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає що підстави для забезпечення позову відсутні.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника позивача від 05.08.2025 року про забезпечення позову відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна