04 серпня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4888/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагун А.В., розглянувши позовну заяву за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернулась до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.12.2024 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб»;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати та виплатити пенсію з 01.12.2024 року ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 25.09.2025 по справі №340/5732/24, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 21.07.2025 позовну заяву залишено без руху з огляду на порушення строку звернення до суду.
Представником позивача подана заява щодо поновлення строку звернення до суду яка фактично обґрунтована тим, що позивач дізнався про порушення його прав лише з відповіді відповідача.
Надаючи оцінку вказаній заяві, суд зазначає наступне.
Положеннями частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
До того ж, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Так, позивач просить здійснити щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн. з 01.12.2024, а до суду звернувся лише 15.07.2025 (роздруківка пошти).
Суддя зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а про недоотримання доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн., позивач повинен був дізнатися, отримуючи виплату пенсії за відповідний місяць, зокрема за грудень 2024 року. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення щодо невиплати щомісячної доплати до пенсії.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Відтак, шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з моменту отримання позивачем відповідних пенсійних виплат, тобто за грудень 2024 року, а не з дати отримання листа від 21.05.2025 у відповідь на заяву від 24.04.2025.
Відповідно до частин 2, 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-XII) перерахунок пенсій, призначених особам, які мають право на пенсію за цим Законом, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Статтею 52 Закону №2262-XIІ передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно зі статтею 55 Закону №2262-XIІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла до висновку, що норми статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У спірних правовідносинах позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 року “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Отже цей спір не стосується виплати вже нарахованих сум пенсій на минулий час, а підстави для виплати цієї доплати до пенсії без обмеження будь-яким строком у даній справі відсутні.
До спірних правовідносин також не застосовуються норми частин 2, 3 статті 51 Закону №2262-XII щодо строку перерахунку призначеної пенсії та перерахунку пенсії без обмеження строком, оскільки цей спір не пов'язаний з перерахунком пенсії при виникненні підстави для її підвищення, зокрема у зв'язку з поданням пенсіонером додаткових документів чи зміною складових грошового забезпечення.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 відступив від попередніх висновків щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах та висловив таку правову позицію:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 9901/325/19 (провадження № 11-677заі19) вказала, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Разом з тим, поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Обізнаність позивача про дії відповідача щодо не нарахування йому щомісячної доплати в сумі 2 000 грн., однак нерозцінення таких як протиправних, не може змінювати перебіг строку звернення до суду на дату, коли позивач почав вважати такі дії протиправними.
Крім того, звернення до відповідача із такою заявою та отримання відповіді на неї не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і вказана дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, оскільки триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Законом не передбачена можливість досудового порядку вирішення спорів такої категорії, тож звернення позивача до відповідача із заявою не дає підстав для застосування правил обчислення строку звернення до суду, наведених у частині 4 статті 122 КАС України.
Таким чином, позивач не навів обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Принагідно суддя зазначає, що позивач має доводити обґрунтованість пропуску строку звернення до суду, про що позивачу було наголошено ще в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та запропоновано подати до суду саме додаткові докази поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Натомість позивач в особі його представника у заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначив поважних причин та непереборних обставин тривалого пропуску строку, які б перешкоджали зверненню до суду за захистом порушеного права.
Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовна заява в частині позовних вимог за період з 01.12.2024 до 15.01.2025 подана після закінчення строків, установлених законом, а тому остання підлягає поверненню позивачеві.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову, а тому останній підлягає поверненню позивачу.
При цьому, суд роз'яснює, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 169, 248 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви щодо поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині щомісячної доплати до пенсії за період з 01.12.2024 до 15.01.2025 - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
З урахуванням того, що в іншій частині позовних вимог продовжується розгляд, представнику позивачу направити лише копію вказаної ухвали суду.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН