07 серпня 2025 року справа №320/13507/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Приватного підприємства "Будпостач» (електронна адреса: legal@budpostach.com.ua, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кмін. 314, код ЄДРПОУ 24267110) до Рівненської митниці (електронна адреса: rv.post@customs.gov.ua, місцезнаходження: 33028, м. Київ, вул. Соборна, буд, 104, код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення,
Зміст позовних вимог.
Приватне підприємство "Будпостач» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000017/2 від 14.02.2025.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000017/2 від 14.02.2025, яким відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом, в результаті якого було збільшено мито 149 431, 62 грн, ПДВ 328 749,55, разом на 478 181, 17 грн.
Позивачем вказано, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на неправдивих даних, протиправних діях, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам. У рішенні зазначені обставини, які не свідчать про правомірність витребування додаткових документів та про наявність сумнівів для коригування митної вартості, а також не вказані обсяг партії, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості.
Окрім цього, позивачем вказано, що митний орган при складанні електронних повідомлень та графи 33 спірного рішення не дотримався вимог Держмитслужби, використав у цих документах розмір шрифту - 7, без абзаців та міжрядкових інтервалів.
Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням та вважає, що останнє підлягає скасуванню, відтак просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Правова позиція відповідача.
11.04.2025 року від уповноваженого представника Рівненської митниці надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Так, сторона відповідача вказує, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за вказаною вище митною декларацією, посадовою особою Рівненської митниці встановлено, що у документах, наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у відповідності до частини 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, містяться розбіжності.
Зокрема, у графі 70 банківської платіжної інструкції від 12.11.2024 № 359 зазначено лише реквізити Контракту, без зазначення проформи - інвойсу або інвойсу, який стосується оцінюваної партії товару, що не дає можливості пов'язати оцінювану партію товару з вищенаведеним платіжним документом, у графі 24 накладних УМВС від 06.02.2024 № 2151563742, 2151563890, 2151563924, 2151563965, 2151563973, 2151563999 зазначено специфікації до інвойсу, які до митого оформлення не надано. Крім цього, до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 26.11.2024 № 2800720240074081835 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній, пунктом 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 передбачено додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору, які також до митного оформлення не надані, пунктом 1.3 Контракту від 14/12/2023 № 1731 передбачено замовлення, що до митного оформлення не надано. Також, надана інформація з мережі Інтернет (www.alibaba.com) не містить всіх характеристик товару (розмір, артикул тощо), по яких можна ідентифікувати пропозицію з товаром, що декларується, пунктом 3.4 Контракту передбачено пакувальний лист, що до митного оформлення не надано.
На думку відповідача усе вищевказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.
Крім цього, відповідач зазначає, що митниця володіла інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо: МД від 13.05.2024 № 24UA500080005895U8 - 2,52 USD/кг.
Таким чином, на думку відповідача декларантом не виконано вимоги пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, які передбачають, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості визначення митної вартості, які повинні базуватися про на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000017/2 від 14.02.2025 прийнято згідно із вимогами чинного митного законодавства.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
14.12.2023 між позивачем та виробником товарів компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO.,LTD (Китай) укладено прямий контракт №1731, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари трактори, мотоблоки, культиватори, генератори, мотопомпи, двигуни, приладдя і запасні частини до них. Найменування (перелік), кількість, ціна, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S договір №UA00072649 на перевезення вантажів.
В подальшому, 24.02.2020, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.06.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни на велосипеди на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020 та проформу інвойс № 24MQBUDB40614 для оплати товарів за ціною 334 150,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020.
04.11.2024 позивач згідно з контрактом від 14.12.2023 №1731 відкрив на ім?я продавця в ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК акредитив №KIE1334731716 на суму 334 150,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 14.06.2024 №24MQBUDB40614.
12.11.2024 позивач на підставі контракту від 14.12.2023 №1731 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №359 грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США.
23.11.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс № 24MQBUDB40614-1 за ціною 256 385,00 доларів США на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020.
26.11.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація № 800720240074081835 за ціною 256 385,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
04.12.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU074871.
05.12.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №C247474642410109, що підтверджує країну походження товарів Китай.
28.01.2025 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653450031, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653450032
04.02.2025 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лед» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №45.
Відповідно до залізничних накладних УМВС від 06.02.2025 №2151563742, №2151563890, №2151563924, №2151563965, №2151563973 та №2151563999 товари залізничним транспортом були доставлені із порту Гданськ у Польщі до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернопіль.
Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR від 13.02.2025 №0119, №2638, №4268, №6823, №8930 та №9218 товари були доставлені з ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя до Рівненської митниці.
14.02.2025 ПП «Будностач» склав лист, в якому зазначив, що вантаж, який поставлявся за контрактом №1731 від 14.12.2023 по інвойсу №24MQBUDB40614-1 від 23.11.2024 на суму 256 385,00 доларів США здійснювався згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №359 від 12.11.2024 та акредитиву №KIEI334731716 від 04.11.2024.
14.02.2025 позивач подав відповідачу митну декларацію №25UA204150000367U7 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 256 385,00 доларів США.
14.02.2025 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №17987 у якому в якому зобов'язав декларанта надати додатково наступні документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
4) переклад копії митної декларації країни відправлення;
5) пакувальний лист;
6) додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711.
14.02.2025 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив лист, в якому зазначив, що всі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару були додані до митної декларації.
14.02.2025 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000017/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 2,52 доларів США/кг.
14.02.2025 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2025/000043.
14.02.2025 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №25UA204150000375U3, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 149 431,62 грн, ПДВ 328 749,55 грн разом на 478 181,17 грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Релевантні джерела права та висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто судовий контроль за реалізацією суб'єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частина п'ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.
Обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема, в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.
Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору.
На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією №25UA204150000367U7 (зазначені у картці відмови), а саме:
- Контракт від 14.12.2023 №1731 між позивачем та компанією CHONGQING MEIQI INDUSTRY CO.,LTD (Китай);
- Прайс-лист продавця від 14.06.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020;
- Комерційний інвойс від 23.11.2024 №24MQBUDB40614-1 для відвантаження товарів за ціною 256 385,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020;
- Акредитив №KIEI334731716 від 04.11.2024 в ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК на суму 334 150,00 доларів США;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 12.11.2024 №359 про оплату продавцю товарів грошових коштів у розмірі 20 000,00 доларів США;
- Митну декларацію Китаю від 26.11.2024 №800720240074081835 для вивезення товарів в у країну за ціною 256 385,00 доларів США;
- Сертифікат походження товару від 05.12.2024 №C247474642410109;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 04.12.2024 № APU074871 про перевезення товарів водним транспортом до порту Гданськ у Польщі;
- Рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 28.01.2025 №5653450031 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 28.01.2025 № 5653450032 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №45;
- Залізничну накладну УМВС від 06.02.2025 №2151563742;
- Залізничну накладну УМВС від 06.02.2025 №2151563890;
- Залізничну накладну УМВС від 06.02.2025 №2151563924;
- Залізничну накладну УМВС від 06.02.2025 №2151563965;
- Залізничну накладну УМВС від 06.02.2025 №2151563973;
- Залізничну накладну УМВС від 06.02.2025 №2151563999;
- Товарно-транспортна накладна CMR від 13.02.2025 №0119;
- Товарно-транспортна накладна CMR від 13.02.2025 №2638;
- Товарно-транспортна накладна CMR від 13.02.2025 №4268;
- Товарно-транспортна накладна CMR від 13.02.2025 №6823;
- Товарно-транспортна накладна CMR від 13.02.2025 №8930;
- Товарно-транспортна накладна CMR від 13.02.2025 №9218;
- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку №268-2024 від 31.05.2024;
- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку №354-2024 від 02.10.2024
- Лист про оплату від 14.02.2025;
- Презентація від 14.02.2025;
- Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів на ринках Китаю;
- Виписку бухгалтерської документації позивача (видаткові накладні) від 20.03.2024;
- Декларацію митної вартості.
З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованих товарів позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.
Проте, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари, навівши у цих рішеннях відповідні обставини, що спонукали його дійти таких висновків.
Оцінюючи відповідні твердження митного органу, вказані у спірних рішеннях, суд зазначає наступне.
У графі 33 спірного рішення, відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості вказує, що у графі 70 банківської платіжної інструкції від 12.11.2024 № 359 зазначено лише реквізити Контракту, без зазначення проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару.
З цього приводу суд зазначає, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).
Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеним у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 25.01.2021 у справі № 520/10386/2020,
Також, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, від 07.11.2024 у справі № 320/41592/23 зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем до митної декларації №25UA204150000367U7 з поміж іншого, додано Комерційний інвойс від 23.11.2024 №24MQBUDB40614-1 для відвантаження товарів за ціною 256 385,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020, де в розділі «Загальна сума», зазначено умови поставки та відомості, що вказаний інвойс виданий на підставі Контракту від 14.12.2023 № 1731 та проформи-інвойсу № 24MQBUDB40614. Також, до митної декларації №25UA204150000367U7 додано прайс-лист продавця від 14.06.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт CHONGQING Китай правил Інкотермс 2020, що не спростовується відповідачем.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відсутність у графі 70 банківської платіжної інструкції від 12.11.2024 № 359 посилання на проформу - інвойсу або інвойс, що стосується оцінюваної партії товару не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Також, відповідачем зазначено, що у графах 24 накладних УМВС від 10.06.2024 №№ 2151563742; 2151563890; 2151563924; 2151563965; 2151563973; 2151563999 зазначено специфікації до інвойсу, що до митого оформлення не надані.
З цього приводу суд повторює, що приписами ч. 2 ст. 53 МК України визначено перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17.
Суд звертає увагу, що до митної декларації №25UA204150000367U7 з поміж іншого, додано комерційний інвойс від 23.11.2024 №24MQBUDB40614-1 з визначенням конкретного переліку поставлених товарів, вказівкою на їх назву, виробника, опису, кількості, вказівкою на ціну за одиницю товару та вартість відповідно до поставленої кількості товару, що і є специфікацією в тому розумінні, яке передбачає здійснення зовнішньоекономічної діяльності та укладення зовнішньоекономічних контрактів.
Окрім цього, у графах 24 накладних УМВС від 10.06.2024 №№ 2151563742; 2151563890; 2151563924; 2151563965; 2151563973; 2151563999 вказано, що додано інвойс від 23.11.2024 №24MQBUDB40614-1, а також специфікації до товару із таким самим номером документа, а саме № №24MQBUDB40614-1. Відтак, суд доходить висновку, що позивачем виконано вимоги ч. 2 ст. 53 МК України в частині надання митному органу до митного оформлення рахунку-фактури (інвойсу).
Щодо тверджень відповідача, що до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 26.11.2024 № 2800720240074081835 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених в ній, суд вказує таке.
Не зазначення в деяких деклараціях країни відправлення даних про інвойс чи контракт відповідно до яких відбувалась поставка не є ціноутворюючим фактором та не впливає саме на числове значення складових митної вартості товарів. Крім того, суд вкотре наголошує, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов'язковому поданню при митному оформленні товарів. Декларантом за власним бажанням були подані декларації країни відправлення для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Указана правова позиція також зазначена в постановах Верховного суду від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17. Зокрема, Верховним Судом вказано, що такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що відсутність перекладу копії митної декларації країни відправлення (Китай) від 26.11.2024 № 2800720240074081835 не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Щодо покликань відповідача про те, що пунктом 4.2 Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 передбачено додаткові письмові угоди (Додатки) до Договору, які до митного оформлення не надані, суд зазначає наступне.
Верховний суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 щодо посилання суду апеляційної інстанції на те, що товариством не подано договору на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення вказав, що Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що таким доказам може бути лише договір про перевезення), подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 листопада 2019 року у справі № 804/9754/15.
Також, у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 справі № 804/16553/14 висловлено правову позицію згідно із якою, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Указана правовий висновок підтриманий надалі у постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.
Суд звертає увагу, що до митної декларації №25UA204150000367U7 з поміж іншого, додано Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.02.2025 №45, а тому неподання до митного оформлення додаткових письмових угод (Додатків) до Договору транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Окрім іншого, твердження відповідача, що до митного оформлення не надано замовлення, передбачене п. 1.3 Контракту від 14.12.2023 № 1731 не узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 53 МК України, про що суд зазначав вище.
Замовлення покупця, визначене п. 1.3 Контракту від 14.12.2023 № 1731 жодним чином не підтверджує митну вартість товарів, а тому не є необхідним для митного оформлення документом в розумінні митного законодавства, а відтак його відсутність при митному оформленні жодним чином не могла бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості у цій справі.
Щодо ненадання пакувального листа, який передбачений п. 3.4. Контракту, до митного оформлення, суд вказує наступне.
Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд не бере до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 808/8663/15.
Окрім цього, відповідачем у оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовується те, яким чином відсутність пакувального листа зумовлює розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості позивачем, що відповідно може бути підставою для надання митному органу додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 МК України.
Окрім цього, відповідач у параграфі 33 оскаржуваного рішення вказує, що надана інформація з мережі Інтернет (www.alibaba.com) не містить всіх характеристик товару (розмір, артикул тощо), по яких можна ідентифікувати пропозицію з товаром, що декларується.
З цього приводу суд зазначає таке.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Верховний Суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 260/10051/23 зазначає, що при перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню ті обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребуваними документами.
Так, відповідач зазначаючи що надана інформація з мережі Інтернет не містить всіх характеристик товару, сам не конкретизує, які саме це мають бути характеристики, а зазначає лише два з них, артикул та розмір.
Однак, у поданих до митного оформлення документах, зокрема в комерційному інвойсі від 23.11.2024 №24MQBUDB40614-1 вказано з поміж іншого інші характеристики товару, а саме: торговельна марка, найменування та модель (напр. Сultivator 900-3d red), у доповненні № 1 до митної декларації (форма МД-6), у графі 31 зазначені у тому числі виробник та країна виробництва.
Ураховуючи наведене суд висновує, що митним органом не наведено обґрунтованих належним чином підстав вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість, а тому
Підсумовуючи викладене, суд резюмує, що розбіжності, наведені митним органом у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування додаткових документів, позаяк інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Суд дійшов переконання, що відповідач, зобов'язавши позивача надати додаткові документи, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товарів за основним методом.
У спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначив обґрунтованих сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (основним методом).
Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання позивачем документів, що містять ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо визначення митної вартості за резервним методом суд вказує наступне.
Згідно з відомостями у графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідач визначив митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 2,52 доларів США/кг., на підставі інформації щодо митної вартості товару, митної декларації від 13.05.2024 24UA500080005895U8.
Так, норми МК України чітко визначають, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Така процедура застосування методів визначення митної вартості прямо визначена нормами митного законодавства, щодо застосування яких є усталена позиція Верховного Суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/32440/23.
Відповідачем у оскаржуваному рішенні зазначено, що резервний метод на рівні 2,52 доларів США/кг. застосовано на підставі інформації щодо митної вартості товару та митної декларації від 13.05.2024 24UA500080005895U8.
Разом з тим, ним не вказано, яку саме інформацію відповідач мав на увазі, а також обґрунтування використання митної декларації від 13.05.2024 24UA500080005895U8 при ухваленні рішення про коригування митної вартості за митною декларацією №25UA204150000367U7.
Суд ураховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у якій зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості, чого відповідачем здійснено не було.
Отже, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскаржених рішень.
Таким чином, з аналізу матеріалів справи та норм права суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митними деклараціями документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезених товарів не за ціною договору (основним методом).
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Зі змісту спірних рішень слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2025 №UA204150/2025/000017/2 є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності їх в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому такі рішення належить визнати протиправними та скасувати.
Доводи відповідача встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову повністю.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріали справи підтверджують, що відповідно до платіжної інструкції № 2160 від 18.03.2025 позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7 172, 72 грн.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 172, 72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 73-77, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204150/2025/000017/2 від 14.02.2025.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач» (електронна адреса: legal@budpostach.com.ua, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кмін. 314, код ЄДРПОУ 24267110) судовий збір у розмірі 7 172 грн(семи тисяч сто сімдесяти двох гривень) 00 коп.за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці (електронна адреса: rv.post@customs.gov.ua, місцезнаходження: 33028, м. Київ, вул. Соборна, буд, 104, код ЄДРПОУ 43958370).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Копію рішення направити сторонам справи (їх представникам).
Суддя Вісьтак М.Я.