06 серпня 2025 року № 320/30278/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження з 20.03.2024 року по 01.03.2025 року розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 20.03.2024 року по 01.03.2025 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації без обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, за вирахуванням фактично сплачених сум.
Ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та встановлено 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку, у якій просить поновити строк та зазначає, що позивач про право нарахування та отримання з 20.03.2024 по 01.03.2025 пенсії без обмеження максимальним розміром дізнався лише у травні 2025 із засобів масової інформації та від інших осіб. До цього часу про Рішення Конституційного суду України №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 позивач не знав. Крім того, через наявність хронічного захворювання та враховуючи воєнний стан, своєчасно реалізувати своє право позивач не міг. А тому, фактично про порушення свого права позивач дізнався лише після отримання відповіді від відповідача.
Розглянувши подане позивачем клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку із порушенням права особи внаслідок невиплати вказаного підвищення, яке не було нараховане пенсійним органом.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, згідно яких для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 року у справі № 826/10808/18.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 227/2015/17.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отримуючи щомісячно пенсію, позивач повинен був знати, що вона виплачується в меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Висновки суду узгоджуються з практикою Верховного суду викладеною в постанові від 31.10.2024 у справі №120/8436/24, від 23.12.2024 у справі № 120/7981/24.
Щодо посилання позивача на воєнний стан, суд зазначає наступне.
У зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2022 у справі № 640/12494/20 зазначив, що введення з 24.02.2022 воєнного стану в країні, безумовно, є поважною підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Верховний Суд в ухвалах від 23.06.2022 у справі № 380/7251/21, у справі № 520/8674/2020 та у справі № 440/2822/20 зазначив, що питання продовження процесуального строку у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.
Суд зазначає, що позивачем не додано до клопотання про поновлення строку звернення до суду доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом через воєнний стан.
Позивач в позовній заяві просить зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 20.03.2024 по 01.03.2025 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, позивач з даною позовною заявою звернувся до суду лише 12.06.2025, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.
Суд не вважає зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки такі посилання не впливають на переривання установленого процесуального строку та не спростовують обізнаність позивача про розмір пенсії.
Позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в період з 20.03.2024 по 11.12.2024 звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить підстав для його поновлення.
Таким чином, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, позовна заява в частині позовних щодо здійснення перерахунку та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 20.03.2024 по 11.12.2024, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 підлягає поверненню.
Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром за період з 20.03.2024 по 11.12.2024 повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання тексту ухвали.
Суддя Діска А.Б.