про відмову в забезпеченні позову
06 серпня 2025 року справа № 320/39390/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши клопотання про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 правил військового обліку.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 направити до Головного управління Національної поліції в Київській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_6 для складання протоколів про адміністративні правопорушення, у відповідності до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Ухвалою суду від 06.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти дії, пов?язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що позивачу стало відомо, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_7 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронну базу Оберіг ) внесена інформація про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та розшук ТЦК з 06.12. 2024 року.
Позивач вказує, що жодної повістки від ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 під особистий підпис жодного разу не вручалося, на адресу реєстрації та фактичного місця проживання, засобами поштового зв'язку не надходило. Також позивач вказує, що він не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 і 210-' Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, позивач вважає, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («Оберіг») ІНФОРМАЦІЯ_4 інформації про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та звернення до органів Національної поліції щодо оголошення останнього в розшук є незаконним, безпідставним та таким, що порушує його права і свободи, а тому підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Позивач звертає увагу, що станом на сьогодні проходить повторний медичний огляд військово-лікарською комісією у ІНФОРМАЦІЯ_8 за результатом оскарження висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 № 2025-0530-2129-3094-3 від 30.05.2025, з метою визначення дійсного функціонального стану організму для встановлення відповідного ступеню придатності до військової служби, оскільки у 2023 році позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби, однак за результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 , безпідставно визнаний «Придатним до військової служби»
У зв?язку зі встановленими діагнозами та значним порушенням функцій організму, позивача додатково було направлено на обстеження та консультацію до лікаря нейрохірурга, яке призначено на 08.08.2025. Крім того, позивач має потребу в госпіталізації та стаціонарному лікуванні, оскільки неодноразово від лікуючого лікаря отримував рекомендації для необхідності оцінки та встановлення відповідності захворювання для направлення його на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи для визначення групи інвалідності. Проте, у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ІНФОРМАЦІЯ_4 інформації відносно позивача про порушення правил військового обліку та розшук ТЦК, позивачу у лікарні за місцем реєстрації було протиправно відмовлено у госпіталізації та стаціонарному лікуванні.
Крім того, позивач зауважує, що 30 липня 2025 року постановою Кабінету Міністрів України № 916 « Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації» внесено зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, зокрема, щодо направлення повісток та вручення повісток.
Таким чином, на думку позивача, не вжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачем дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця і це унеможливить реалізацію його права, а також виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності однієї з двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Обов'язок доведення підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника (п. 3 ч.1 ст.152 КАС України).
Забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Верховний Суд 06.02.2019 у справі № 826/13306/18 зазначив: обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо “очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, що неможливий без негайного втручання суду. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог, адекватних та співмірних з позовними вимогами.
Суд повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, бо забезпечення позову сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином аналіз змісту вказаних норм та правових висновків свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд зазначає, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що матеріали заяви про забезпечення позову не містять будь яких доказів того, що відповідачем вживаються дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов позивача на військову службу. Більше того, позивач сам в обґрунтування такої заяви зазначив, що жодних повісток та викликів він не отримував та на його адресу не надходило.
Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 88 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання лише на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд зазначає, що станом на час подання заяви про забезпечення позову позивач ще не пройшов ВЛК при обласному ТЦК та СП, за наслідками якої ще відсутні висновки про придатність його військової служби за станом здоров'я, а також відповідно до п. 73 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_10 про придатність резервіста або військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку.
Таким чином, у заяві про забезпечення позову не зазначено, які ж саме дії спрямовані на мобілізацію вчиняються щодо позивача.
Жодними доказами не підтверджуються доводи заявника про вірогідність набуття позивачем статусу військовослужбовця у зв'язку з призовом на військову службу.
Наведені ним у заяві доводи є лише його припущенням й жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача без вжиття заходів забезпечення позову, суду не надано.
Крім того, як зазначалось судом вище, при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, обставини щодо протиправності внесення відповідачем інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (електронної бази Оберіг) про порушення правил військового обліку та розшук ТЦК будуть перевірені судом в ході розгляду справи судом.
З огляду на вказане, на даний час у суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому.
З урахуванням зазначеного, заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 частиною 2 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Згідно з статті 154 частини 5 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності рішень (дій), наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Діска А.Б.