06 серпня 2025 року м.Київ № 320/8488/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої Довідки про розмір грошового забезпечення від 29.08.2023 року № 9/3-1899, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України станом на 01.01.2023 без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої Довідки про розмір грошового забезпечення від 29.08.2023 року № 9/3-1899, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України станом на 01.01.2023 року без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої Довідки про розмір грошового забезпечення від 29.08.2023 року № 9/3-1899, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України станом на 01.01.2023 року без обмеження максимальним розміром; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 29.08.2023 року № 9/3-1899, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України станом на 01.01.2023 без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
На адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2024, а саме змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 320/8488/24 шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахованої та невиплаченої пенсії в сумі 32825,60 (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять п'ять гривень 60 коп.) грн.
За результатами автоматизованого розподілу вказана заява була передана для розгляду судді Лисенко В.І.
Відповідно до частин першої та другої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд зазначає, що у зв'язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час.
Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24.02.2022 "Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації", рекомендовано, зокрема, особливості роботи суду визначати виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні; по можливості відкладати розгляд справ (за винятком не відкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Враховуючи встановлення на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду вищевказаної заяви у порядку письмового провадження.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
За приписами статті 124, частини третьої статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення позивач зазначив про неможливість виконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2023.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 № 4901-VI (зі змінами, далі - Закон № 4901-VI), який набрав чинності 01.01.2013, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є - державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Суд зазначає, що стаття 3 Закону №4901-VI встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №320/8488/24 стосується зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 29.08.2023 року № 9/3-1899, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України станом на 01.01.2023 без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум, а не стягнення коштів.
Натомість особливості виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна визначені у статті 7 Закону №4901-VI.
За правилами частини першої статті 7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в наступній черговості:
у першу чергу - заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу - заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу - заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
З метою реалізації норм, наведених у пункті 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок №440).
Згідно з пунктом 1 Порядку №440 цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону № 1404-VIII.
Так, частина перша статті 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII визначає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 18 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно з вимогами частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За змістом абзацу 3 частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Отже, нормами Закону №1404-VIII передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа.
Враховуючи те, що завданням виконавчого провадження є, зокрема, примусове виконання рішень суду у разі невиконання їх у добровільному порядку, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що під час примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України, державний виконавець зобов'язаний вжити усіх заходів примусового характеру, у тому числі застосувати засоби впливу на боржника. Такі повноваження надані йому саме з метою забезпечення безумовного виконання судового рішення, а застосування заходів відповідальності за невиконання вимог державного виконавця, не звільняє боржника від виконання основного зобов'язання - виконати вимоги виконавчого документа.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів використання позивачем можливості отримати виконання рішення у цій справі шляхом пред'явлення виконавчого листа до виконання у порядку, передбаченому Законом №1404-VIII.
З матеріалів справи вбачається, що виконання рішення суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання рішення суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній справі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 08 травня 2018 року у справі №266/935/17.
Крім того, суд звертає увагу, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
При цьому, для відновлення порушеного права позивача судом ухвалено рішення, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) провести з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 29.08.2023 року № 9/3-1899, виданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України станом на 01.01.2023 без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, зміна способу виконання рішення із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення суми цих виплат змінить судове рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі №755/10524/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №320/8488/24.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в справі №320/8488/24.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Лисенко В.І.