29 липня 2025 року м. Київ № 320/30192/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача-1 - Школьний С.В.,
представника відповідача-2 - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
Державної податкової служби України
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання бездіяльності протиправною,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 105534-2409-2615 від 29.04.2021;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві від 25.10.2022 № 184387-240111-2615;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві від 25.10.2022 № 184388-240111-2615;
- визнати бездіяльність Державної податкової служби України протиправною та визнати скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в місті Києві № 105534-2409-2615 від 29.04.2021 задоволеною, а податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби України в місті Києві № 105534-2409-2615 від 29.04.2021 скасованим;
- визнати бездіяльність Державної податкової служби України протиправною та визнати скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби України в місті Києві від № 184387-240111-2615 від 25.10.2022 задоволеною, а податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби України в місті Києві № 184387-240111-2615 від 25.10.2022 скасованим;
- визнати бездіяльність Державної податкової служби України протиправною та визнати скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби України в місті Києві від № 184388-240111-2615 від 25.10.2022 задоволеною, а податкове повідомлення-рішення Головного управління державної податкової служби України в місті Києві № 184388-240111-2615 від 25.10.2022 скасованим.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, з підстав як відсутності передбачених ПК України підстав для нарахування відповідного грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб, так і суттєвого порушення процедури їх прийняття, а також розгляду скарг позивача на вказані рішення ДПС України, а саме, ненадання у встановлений строк рішення про результати розгляду скарг.
Особливу увагу позивач звертає увагу на те, що Витяг з технічної документації від 02.04.2021 № 4147/86-21, на підставі якого здійснене обрахування орендної плати за 2019 та 2020 роки, не містить інформації щодо нормативної грошової оцінки за 2019 роки та 2020 року, не має зворотної дії в часі та термін його дії обмежується. Тому, застосування податковим органом відомостей, отриманих станом на 2021 рік за відсутності документально підтверджених відомостей у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2019 та 2020 роки під час обрахунку податкових зобов'язань по орендній платі за 2020 та 2019 роки, наслідком чого стало збільшення податкового навантаження на позивача, що є необгрунтованим та протиправним.
Не виконуючи приписи законодавства щодо своєчасного оформлення податкових повідмолень-рішень та нарахування податкових зобов'язань, відповідач своєю неправомірною бездіяльністю, безпідставно збільшив податкове навантаження за 2019 - 2021 роки, в той час, як цього можна було уникнути здійсненням своєчасного та обґрунтованого розрахунку орендної плати відповідно відомостей Держгеокадастру, зміни в яких, що спричинили таке збільшення, викликані набранням чинності 27.12.2016 Порядку № 489, при чому податкове навантаження за 2017-2018 року збільшене не було.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку із чим, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі.
У строк визначений судом позивач усунув недоліки позовної заяви та подав до суду уточнений позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду у даній справі, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду та призначено підготовче засідання.
До суду від ДПС України надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення з орендної плати за землю за 2019-2021 роки ОСОБА_1 були сформовані відповідно до норм ПК України, договору оренди та Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 02.04.2021 № 4129/86-21 з урахуванням інформації, наданої листом Держгеокадастру. Щодо оскарження бездіяльності ДПС України щодо нерозгляду скарг позивача на вказані рішення, зауважено, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги само по собі не є юридично значущим для позивача, адже не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, дії/бездіяльність/рішення за наслідком розгляду скарг безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.
Також, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що ведення Державного земельного кадастру та надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок покладено на Держгеокадастр та його територіальні органи.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 № 17-3669 та даних інформаційно-телекомунікаційної системи органів ДПС України, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, як платник податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за земельну ділянку, яка розташована за адреєою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. 104-та Садова, діл. 1а, площею 0,0579 гектара (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:561:0019).
Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.04.2021 № 4129/86-21 наданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:561:0019) становить 1136762,8 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 № 17-3669 річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10 відсотків від її нормативної грошової оцінки, тож, сума податку на 2021 рік розрахована наступним чином: 1136762,8 х 10% = 113676,28 грн. На підставі вказаного, Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення по податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за 2021 рік форми «Ф» від 29.04.2021 № 105534-2409-2615 на суму 113676,28 грн, яке направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою реєстрації платника, та повернуто з відміткою за закінченням терміну зберігання.
Також, згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.04.2021 № 4129/86-21, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та підтверджено листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві «Про надання інформації» від 19.07.2022 № 8-26-0.10-1695/2-22 (вх. до ГУ ДПС у м. Києві від 20.07.2022 № 33613/5), нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 року становила 1136762,75 грн.
Відповідно, позивачу були сформовані податкові повідомлення-рішення за 2019 рік від 25.10.2022 № 184387-240111-2615 та за 2020 рік від 25.10.2022 № 184388-240111-2615, які направлені платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації, згідно повідомлення вручено 14.11.2022.
ГУ ДПС у м. Києві наголошує на тому, що на підставі саме витягу від 02.04.2021 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки використовувало дані для розрахунку податкових зобов'язань.
Отже, на переконання відповідача, доводи позивача щодо того, що у витязі від 02.04.2021 нормативної грощової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:561:0019 не містяться дані про таку оцінку за 2019-2020 роки, є безпідставними та законодавчо необґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативно горшова оцінка земель у межах населених пунктів проводиться один раз на 5-7 років, водночас, правом ініціювати зміну наявного в Державному земельному кадастрі цільового призначення земельної ділянки на підставі відповідних документів наділені лише власник чи користувач земельної ділянки (позивач), а не територіальний орган Держгеокадастру.
Протокольною ухвалою від 13.01.2025 судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті заявлених позовних вимог.
У судових засіданнях представник позивача та позивач вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представниики відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, як платник податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за земельну ділянку, яка розташована за адреєою: АДРЕСА_1 , площею 0,0579 гектара (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:561:0019).
Між ОСОБА_1 (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладений договір оренди земельної ділянки від 26.07.2005 щодо земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:90:561:0019.
За змістом п. 2.1 договору оренди, об'єкт оренди з кадастровим номером 8000000000:90:561:0019 має цільове призначення для ведення індивідуального садівництва.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.01.2022, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:561:0019 має цільове призначення 01.05. для індивідуального садівництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки - ведення індивідуального садівництва.
Позивач наголошує на тому, що з моменту передачі в оренду земельної ділянки - з 2005 року по теперішній час цільове призначення та вид використання земельної ділянки не змінювалися.
30.11.2021 на адресу позивача, засобами поштового зв'язку надійшов акт опису майна № 1322/26-15-13-06-26 від 16.11.2021, який складено у зв'язку з несплатою орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:561:0019, якою позивач користується на підсіаві договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 № 17-3669.
На письмовий запит позивача була надана відповідь, до якої долучена копія податкового повідомлення-рішення № 105534-2409-2615 від 29.04.2021, яким визначена сума сплати за земельну ділянку площею 0.0579 га в розмірі 113676,28 грн.
З метою перевірки правильності нарахованої суми орендної плати, позивач 23.12.2021 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві із заявою щодо надання адміністративної послуги - «Видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки» по ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:561:0019.
У відповіді від 30.12.2021 № 11050/86-21, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві у видачі витягу відмовило, у зв'язку з неможливістю його сформувати та видати через відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду виду цільового призначення даної земельної ділянки.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 105534-2409-2615 від 29.04.2021 неправомірним, позивачем 14.01.2022 була направлена скарга до ДПС України.
Позивач вказує на те, що так як за попередні роки була сплачена орендна плата до 1000 грн, представник позивача звернулася з адвокатським запитом № 06/01 від 06 січня 2022 року з метою отримання інформації на підставі якого документу податковий орган здійснював розрахунок податкового зобов'язання за попередні 2019 та 2020 року, запитавши надати копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:561:0019, на що було отримано відповідь від ГУ ДПС України у м. Києві № 62348/6/26-15-24-01-11-18 від 28.10.2022, в якій, зокрема, було зазначено, що за результатами проведеної звірки та наданих підтверджуючих документів, а саме запиту адвоката Берьозкіної Ю.В. від 06.01.2022 № 06/01 (вх. до ГУ ДПС у м. Києві від 06.01.2022 № 1485/6), що діє в інтересах ОСОБА_1 та інформації з листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 19.07.2022 № 8-26-0.10-1695/2-22 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 20.07.2022 № 33613/5), встановлено зміну нормативної грошової оцінки за 2019-2021 роки. Податкові повідомлення-рішення за 2019 рік від 23.04.2019 № 138010-1305-2615 та за 2020 рік від 16.04.2020 № 2052162-3313-2615 були відкликані (скасовані) та сформовані нові повідомлення-рішення за 2019 рік від 25.10.2022 № 184387-240111-2615 та за 2020 рік від 25.10.2022 № 184388-240111-2615, які будуть направлені платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації.
14.11.2022 засобами поштового зв'язку позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 25.10.2022 № 184387-240111-2615 щодо визначення суми податкового зобов'язання за 2019 рік та податкове повідомлення-рішення від 25.10.2022 № 184388-240111-2615 щодо визначення суми податкового зобов'язання за 2020 рік.
З метою адміністративного оскарження цих рішень, позивачем були направлені листами з описами вкладення скарги до Державної податкової служби України, які отримані Державною податковою службою України 29.11.2023, згідно трекінгу за № 0100107309758 та № 0100107309831 на сайті Укрпошти.
Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно з пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Пунктом 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до норм пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Судом досліджено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 № 17-3669, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, як платник податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за земельну ділянку, яка розташована за адреєою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. 104-та Садова, діл. 1а, площею 0,0579 гектара (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:561:0019).
Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.04.2021 № 4129/86-21, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:90:561:0019) становить 1136762,8 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки від 26.07.2005 № 17-3669, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 10 відсотків від її нормативної грошової оцінки.
Відповідаач розрахував суму податку на 2021 рік наступним чином: 1136762,8 х 10% = 113676,28 грн. На підставі вказаного, Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкове повідомлення-рішення по податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб (орендна плата з фізичних осіб) за 2021 рік форми «Ф» від 29.04.2021 № 105534-2409-2615 на суму 113676,28 грн, яке направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою реєстрації платника, та повернуто з відміткою за закінченням терміну зберігання.
Також, відповідач вважає, що згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.04.2021 № 4129/86-21, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та підтверджено листом Головного управління Держгеокадастру у м. Києві «Про надання інформації» від 19.07.2022 № 8-26-0.10-1695/2-22 (вх. до ГУ ДПС у м. Києві від 20.07.2022 № 33613/5), нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2019 та 01.01.2020 року становила 1136762,75 грн.
Контролюючим органом було встановлено зміну нормативної грошової оцінки за 2019-2021 роки, тому попередні податкові повідомлення-рішення за 2019 рік від 23.04.2019 № 138010-1305-2615 та за 2020 рік від 16.04.2020 № 2052162-3313-2615 були відкликані (скасовані) та сформовані нові повідомлення-рішення за 2019 рік від 25.10.2022 № 184387-240111-2615 та за 2020 рік від 25.10.2022 № 184388-240111-2615.
ГУ ДПС у м. Києві наголошує на тому, що на підставі саме витягу від 02.04.2021 з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки використовувало дані для розрахунку податкових зобов'язань за 2019, 2020 та 2021 роки.
Суд звертає увагу на те, що у випадку встановлення контролюючим органом розбіжності (-стей) у відомостях, що були враховані при обрахунку фізичній особі земельного податку, то контролюючий орган зобов'язаний провести перерахунок попередньо нарахованої суми податку виходячи з достовірних та актуальних даних щодо бази оподаткування.
Поряд з тим, відповідно до вимог Податкового кодексу України, контролюючий орган для визначення розміру орендної плати, яка підлягала сплаті позивачем, повинен був керуватись даними нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначеними у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель про розмір нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки на відповідний рік, та саме з урахуванням отриманих даних здійснювати відповідні розрахунки.
Слід звернути увагу на те, що відповідач в обґрунтування правильності розрахунку грошового зобов'язання оскаржуваними податковими повідмоленнями-рішеннями, посилається на Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.04.2021 № 4129/86-21, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві «Про надання інформації» від 19.07.2022 № 8-26-0.10-1695/2-22.
Водночас, у матеріалах справи наявний Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.01.2022 щодо цієї ж земельної ділянки, за яким, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9944,3 грн. (а.с. 76)
Судом досліджено, що податкові повідомлення-рішення за 2019 рік від 23.04.2019 № 138010-1305-2615 на суму 994,42 грн та за 2020 рік від 16.04.2020 № 2052162-3313-2615 на суму 995 грн до їх відкликання (скасування) були сплачені позивачем, що підтверджується роздрукованими квитанціями від 15.12.2020 з номером транзакції 11100841 (на суму 1005 грн) та від 05.01.2022 року з номером транзакції 11265948 (на суму 1515,00 грн) та роздруківкою з електронного кабінету платника податків. Вказані рішення були згодом відкликані (скасовані) відповідачем.
Згідно даних витягу з електронного кабінету платника податку-позивача, з 2018 року у нього рахувалася переплата з орендної плати фізичних осіб на різні суми, і така переплата сягала до 2000 грн протягом 2018-2022 років. Отже, податкові зобов'язання з плати за користування земельною ділянкою рахувалися виконаними позивачем в повному обсязі.
Відповідно до приписів п. 285.1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік (абз. 2 п. 288.1. ПК України).
Тобто, кожного року ГУ ДПС у м. Києві отримує дані, що слугують підставою для нарахування податкових зобов'язань.
Підставою для нарахування земельного податку, є дані державного земельного кадастру за п. 286.1 ст. 286 ПК України.
Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за заявою зацікавленої особи. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається управліннями Держгеокадастру.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого 17.10.2012 постановою Кабінету Міністрів України № 1051 (далі - Порядок ведення Державного земельного кадастру) визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грощову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грощової оцінки.
З метою перевірки правильності нарахованої суми орендної плати, позивач 23.12.2021, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві із заявою щодо надання адміністративної послуги - «Видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки» поділянні з кадастровим номером 8000000000:90:561:0019. У відповіді від 30.12.2021 № 11050/86-21, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві у видачі витягу позивачу відмовило в зв'язку з не можливістю його сформувати та видати через відсутність у відомостях Державного земельного кадастру коду виду цільового призначення даної земельної ділянки (а.с. 73-74).
Суд наголошує на тому, що підтвердження розміру нормативної грошової оцінки може бути тільки здійснене у формі витягу або довідки встановленої форми та інших форм отримання відомостей з ДЗК про нормативну грошову оцінку, окрім витягу з технічної документації з НГО або довідки за формою 41 законодавством не передбачено.
Отже, сам по собі лист ГУ Держгеокадастру у м. Києві № 8-26-0.10-1695/2-22 від 19.07.2022 де зазначено відомості щодо нормативної грошової оцінки за 2019-2020 роки не може бути використаний, як підстава для обрахунку орендної плати.
Водночас, наданий до матеріалів спрвави на підтвердження правильності обрахунку орендної плати за землю витяг, який сформовано 02.04.2021, не може підтверджувати розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивача станом на 2019 та 2020 роки, адже нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми і.одатку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п. 286.5 ст. 286 ПК України).
Пунктом 178 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянку для оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими.
Тож, витяг з технічної документації від 02.04.2021 року № 4147/86-21, на підставі якого контролюючим органом будо здійснено обрахування орендної плати за 2019 та 2020 роки, не містить інформації щодо нормативної грошової оцінки за 2019 роки та 2020 року, не має зворотньої дії в часі та термін його дії обмежується строком, що обраховується з дати його видачі.
Суд вважає, що застосування податковим органом відомостей, отриманих станом на 2021 рік за відсутності документально підтверджених відомостей у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2019 та 2020 роки під час обрахунку податкових зобов'язань по орендній платі за 2020 та 2019 роки, призвело до необґрунтованого збільшення податкового навантаження, приймаючи до уваги те, що матеріали справи містять інформацію про те, що податкові повідомлення-рішення за 2019 рік від 23.04.2019 № 138010-1305-2615 на суму 994,42 грн та за 2020 рік від 16.04.2020 № 2052162-3313-2615 на суму 995 грн до їх відкликання (скасування) були сплачені позивачем. Тобто, позивач виконав свій податковий обов'язок за відповідний період, при цьому, зазначення відповідачем про те, що такі податкові повідомлення-рішення формувалися в автоматичному режимі згідно даних ІТС ДПСУ та вносилися працівниками ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві, не можуть вказувати на обґунтованість зміни попереднього рішення, шляхом виправлення своїх помилок за рахунок додатких зобов'язань платника податків.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), зокрема, вказано, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права.
Суд зазначає, що податковий орган, на підставі актуальних щорічних та щомісячних відомостей, поданих органами місцевого самоврядування та Держгеокадастром, а в разі ненадання останніми таких відомостей, на підставі відомостей, отриманих на письмовий запит податкового органу, мав підстави та можливість сформувати податкове повідомлення-рішення та направити його фізичній особі до 01 липня року, в якому та за який має бути сформоване податкове зобов'язання.
Лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 30.12.2021 № 11050/86-21 прямо зазначає, що станом на дату надання відповіді відомості щодо коду виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:561:0019, визначеного відповідно до додатку 59 Порядку 1015, у Державному земельному кадастрі відсутні.
Відповідно, відсутність даних в Держгеокадастрі до 2021 року, викликало застосування іншого коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф), що мало наслідком збільшення орендної плати.
Зі змісту положень ст. 23 Закону України «Про Державний земельний кадастр», пунктів 117, 118, 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, вбачається, що внесення змін до відомостей про земельну ділянку щодо кодів цільового призначення можливе при надходженні до Державного кадастрового реєстратора від власника чи користувача земельної ділянки заяви про внесення змін до відомостей про неї за формою згідно з додатком 12 до Порядку, електронного документа з визначеним цільовим призначенням земельної ділянки відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель.
Крім того, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у реєстрі, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
Згідно зі ст. 11 цього Закону, відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.
Відповідно до п. п. б п. 2 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
Таким чином, з наведеного слідує, що не передбачено саме обов'язку користувачів (орендаторів) земельних ділянок заміни кодів цільового використання землі, внесених до Державного земельного кадастру, а встановлено право та правила перенесення даних в автоматизованому порядку, без подання заяви про це власниками, користувачами, з визначенням відомостей про об'єкти відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів, зміна яких не є підставою для уточнення таких відомостей.
У даному випадку, не є спірним те, що власником вказаної земельної ділянки, є Київська міська рада на підставі рішення від 30.09.2004 № 518/1928, яка нарівні з користувачем наділена правом вносити відомості до Державного земельного кадастру, проте з 2017 року, з моменту інформаційного наповнення ДЗК, автоматизованого перенесення відомостей щодо земельної ділянки сформованих на підставі діючого на дату укладання договорів Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205 до Державного земельного кадастру, Київською міською радою - власником земельної ділянки, не вчинено дій для актуалізації зазначених відомостей.
Суд вважає, що не виконуючи приписи законодавства щодо своєчасного оформлення податкового повідомлення-рішення та нарахування документально обгрунтованих податкових зобов'язань, ГУ ДПС у м. Києві безпідставно збільшило позивачу податкове навантаження за 2019 - 2021 роки більше ніж у 100 раз, в той час, як цього можна було уникнути здійсненням своєчасного та обґрунтованого розрахунку орендної плати відповідно відомостей Держгеокадастру, зміни в яких, що спричинили таке збільшення, викликані набранням чинності 27.12.2016 року Порядку № 489, при чому, що матеріали справи не містять відомостей про те, що податкове навантаження за 2017-2018 року також було збільшено.
На переконання суду, помилки та недоліки у роботі органів державної влади повинні працювати на користь потерпілих від них осіб. Іншими словами, ризик допущення помилки органом державної влади має нести такий орган, і вказані помилки не повинні виправлятись за рахунок потерпілої зацікавленої особи, шляхом коригування зобов'язань за попередні періоди, до того ж, яке було виконано платником податків вчасно та на підставі рішення контролюючого органу. При цьому, втручання в право на повагу до майна, допустимо тільки у випадках (на умовах), передбачених законом та у послідовний спосіб.
Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (постанова Великої Палати Європейського суду у справі «Ятрідіс проти Греції», заява №31107/96, пункт 58). Тобто, у своїй прецедентній практиці Європейський суд визначає, що вислів «передбачений законом» містить вимогу щодо якості такого закону.
За висновком суду, враховуючи безпідставне здійснення перерахунку податкового навантаження та збільшення податку з орендної плати за вже сплачені грошові зобов'язання, застосувавши при цьому витяг з технічної документації про НГО, відомості в якому не поширюються на попередні періоди, податкові повідомлення-рішення від 25.10.2022 № 184387-240111-2615 та № 184388-240111-2615 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 105534-2409-2615 від 29.04.2021, слід звернути увагу на таке.
Пунктом 56.2 статті 56 ПК України, встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з пунктом 56.8 статті 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до пункту 56.9 статті 56 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Згідно з абзацами 2 та 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Пунктом 56.13 ПК України, передбачено, що у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Тож, з наведеного слідує, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. В свою чергу, визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов'язку.
У разі ж прийняття керівником (його заступником) контролюючого органу рішення про продовження розгляду скарги і припадання останнього дня такого строку на вихідний або святковий перенесення строків за правилами пункту 56.13 статті 56 ПК України не застосовується. В такому випадку скарга повинна бути розглянута, а відповідь надана у останній робочий день такого строку.
У даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що з метою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, позивачем були направлені листами з описами вкладення скарги до Державної податкової служби України, які отримані Державною податковою службою України, зокрема, 29.11.2023, згідно трекінгу за № 0100107309758 та № 0100107309831 на сайті Укрпошти.
Позивачу на адресу: АДРЕСА_3 направлені наступні документи:
27.07.2022 рішення про результати розгляду скарги від 27.07.2022 року №8068/6/99-00-06-01-04-06;
26.01.2023 рішення про результати розгляду скарги від 26.01.2023 року №1940/6/99-00-06-01-04-06;
26.01.2023 рішення про результати розгляду скарги від 26.01.2023 року №1923/6/99-00-06-01-04-06.
Пунктом 56.8. ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв'язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.
Пунктом 42.5. ст. 42 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи - платників податків форма № 23ДР ОСОБА_1 зареєстрований у центральній базі даних/окремому реєстрі Державного реєстру адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідно до даних податкової, місцезнаходження ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 .
У податковій вимозі, направленій позивачу зазначена адреса місця проживання: АДРЕСА_6 , Україна, і саме на цю адресу була направлена податкова вимога та всі податкові рішення-повідомлення прийняті податковою.
Водночас, результати розгляду скарг на оскаржувані ППР 105534, ППР 184387 та ППР 184388 були направлені на помилкову адресу: АДРЕСА_3 , тому суд погоджується з позицією позивача, що направлення відповідей не можна вважати належним, оскільки вони не направлені ані на правильну податкову адресу позивача, ані на правильну адресу місця реєстрації позивача.
Отже, так як результати розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення № 105534-2409-2615 від 29.04.2021 (ППР 105534), №184387-240111-2615 від 25.10.2022 року (ППР 184387), №184388-240111-2615 2615 від 25.10.2022 року (ППР 184388) направлені не на податкову адресу та не на адресу місяця реєстрації позивача, відтак, такі направлення є неналежними.
Таким чином, наведені обставини є також окремою підставою для визнання протиправними та скасування як податкових повідомлень-рішень від 25.10.2022 № 184387-240111-2615 та № 184388-240111-2615, так і податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 105534-2409-2615 від 29.04.2021.
Водночас, суд вважає, що позовні вимоги про визнання бездіяльності Державної податкової служби України протиправною та визнання скарг ОСОБА_1 на три оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в місті Києві такими, що задоволені, не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги охоплюються висновком суду про визнання їх протиправними та скасування.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідачами не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що, останні є протиправними та підлягають скасуванню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 105534-2409-2615 від 29.04.2021.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 184387-240111-2615 від 25.10.2022.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в м. Києві № 184388-240111-2615 від 25.10.2022.
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 06 серпня 2025 р.