ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" серпня 2025 р. справа № 640/2037/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві відповідно до змісту якого просить: зобов'язати сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 30.05.2018 у розмірі 4305,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № ПН550311 від 25.05.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/2037/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/2037/20 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №640/2037/20 та розпочато з початку розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 15-1, 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, протиправно відмовив у складенні подання про повернення сплаченого позивачами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вперше придбаного житла за договором від 30.05.2018.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Вважає, що питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Документи, які свідчать про те, що позивачем житло придбавалось вперше, не можуть бути наявні в пенсійному органі, оскільки ані реєстрацію договорів купівлі-продажу, ані реєстрацію права власності на житло відповідач не здійснює. Також зазначає, що будь-які документи щодо придбання житла, в тому числі вперше, у відповідача відсутні. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не має доступу до відомостей Державного реєстру речових прав па нерухоме майно. Надані до адміністративного позову документи беззаперечно не свідчать про те, що придбання вказаного житла було здійснено позивачем вперше. Відповідач вважає, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання позивачем нерухомості вперше та вказані вище обставини в сукупності свідчать, про відсутність протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Дія Порядку№787 не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку па додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п.2 Порядку). Вказаний порядок застосовується у тому випадку, коли Пенсійний фонд не заперечує факт придбання особою житла вперше та помилково сплачені кошти повертаються в добровільному порядку. Також стверджує, що заявлені до відшкодування витрати на професійну допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом позивачу послуг. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.23).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1312, ОСОБА_1 , Малолітній, ОСОБА_2 (від імені та в інтересах якого діє законний представник мати ОСОБА_1 ) прийняли у власність (купили) в рівних частках, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4305,00 грн. Кодом призначення платежу зазначено 24140500 (а.с.8).
ОСОБА_1 19.12.2019 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4305,00 грн.
До вказаної заяви було долучено копії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта № 193994252 від 19.12.2019 та квитанції № ПН550311 від 25.05.2018 (а.с.10).
Листом від 13.01.2020 №7011/08 пенсійний орган відмовив у поверненні такого збору, оскільки за наданими документами неможливо встановити відсутність інших правочинів щодо придбання нерухомого майна, вчинених ОСОБА_1 в якості покупця, та відповідно підтвердити факт придбання житла вперше (а.с.11).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (надалі також - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
За змістом пункту 15-3 Порядку №1740, в редакції на час придбання позивачами житла, Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Отже, чинне на час придбання позивачами житла законодавство визначало, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу такого нерухомого майна, однак, передбачало необхідність наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна при їх нотаріальному посвідченні.
Як зазначає позивач, вона придбала житло (квартиру за адресою АДРЕСА_1 ) вперше. В матеріалах справи наявна копія інформаційної довідки №193994252 від 19.12.2019, згідно з якою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про те, що позивач є власником лише вказаної квартири, і відсутні відомості щодо позивачів у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек (а.с.9).
Під час розгляду справи відповідач не спростував вказаних тверджень позивача і наданих ним доказів на підтвердження відсутності у власності іншого житла на час придбання зазначеної вище квартири. Твердження відповідача щодо відсутності офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається вперше та відсутність механізму перевірки такої інформації, суд вважає формальним і таким, що не спростовує можливість встановлення відповідних фактів.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.05.2019 в справі № 813/1514/17, від 14.08.2019 в справі № 372/1350/17, від 15.07.2021 в справі 826/4789/17.
Таким чином, позивачем доведено та підтверджено належними доказами придбання наведеної вище квартири, як житла вперше, а тому на підставі п.9 ст.1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» і п.15-1 Порядку №1740 вона звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із частиною 3 статті 3 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 ст.1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 “Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладений на Пенсійний фонд України.
Пунктом 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (надалі також - Порядок №787) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
За змістом пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 10 Порядку №787 заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
Таким чином, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється відповідним територіальним органом Казначейства за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету. Таке подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа, що підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Враховуючи, що позивач була звільнена від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні 30.05.2018 житла, але фактично сплатила цей збір у сумі 4305,00 грн, суд, погоджуючись з доводами позивачів, дійшов висновку про те, що така сплата здійснена нею помилково, а тому сплачені кошти підлягали поверненню. За цих обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі по 840,80 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі по 840,80 грн.
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі також - Закон №5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд керується критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, значення спору для сторони тощо.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу у цій справі надавалася відповідно до договору про надання правової допомоги від 19.12.2019, укладеного між адвокатським об'єднанням “Тарас Кулачко та партнери» в особі керуючого партнера Кулачко Т.М. та Гуріновою О.В., предметом якого є надання правничої допомоги а адміністративних судах усіх інстанцій (а.с.12).
Також представником позивача надано суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Кулачко Т.М. серії КС №5221/10 видане на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 08.10.2014 за №17 (а.с.16), ордер на надання правничої (правової) допомоги від 24.01.2020 серії АІ №1020862 (а.с.15), акт приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2020 (а.с.13), а також квитанцію №0.0.1589244368.1 від 20.01.2020 на суму 3000,00 грн. (а.с.14).
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг 20.01.2020 адвокатським об'єднанням “Тарас Кулачко та партнери» в особі керуючого партнера Кулачко Т.М. надано такі види правової допомоги:
- надання усної консультації щодо можливості та перспективності подачі ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративного позову про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 30.05.2018 у розмірі 4305,00 грн, кількість годин - 1 година, вартість 1 години - 600 грн, загальна вартість послуги - 600 грн.
- складення та підготовка позову разом із документами, що додаються до нього, кількість годин - 4 години, вартість 1 години - 600 грн, загальна вартість послуги - 2400 грн.
Відповідно до квитанції №0.0.1589244368.1 від 20.01.2020 позивачем адвокатському об'єднанню “Тарас Кулачко та партнери» сплачено кошти в розмірі 3000,00 грн. за адвокатські послуги згідно договору про надання правничої допомоги від 19.12.2019.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну допомогу в розмірі 3000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послу позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.
При розподілі судових витрат у цій справі суд враховує: зміст позовної заяви; час, який необхідно затратити кваліфікованому юристу на підготовку усіх матеріалів адміністративної справи; складність адміністративної справи; те, що справа розглядалася в спрощеному провадженні.
Суд вказує на зміст та незначну кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Судова практика з приводу вказаних правовідносин сформована однозначно, що не потребує значного часу на їх написання в позовній заяві.
На переконання суду, кількість витраченого адвокатом часу (5 годин) на надання правової допомоги позивачу у цій справі та розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Таким чином, заявлені адвокатом позивача до відшкодування 3000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Враховуючи наведене, виходячи із обставин справи, критерію пропорційності, суд вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, у розмірі 2000,00 грн, решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в складенні подання про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні 30.05.2018 житла вперше.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4305,00 грн (чотири тисячі триста п'ять гривень 00 копійок) з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 30.05.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.