07 серпня 2025 року Справа № 280/3359/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шлецер Андрія Андрійовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Д. Апухтіна, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
29.04.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка), в особі представника - адвоката Шлецер Андрія Андрійовича, до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача №246 від 10.02.2025 «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача №257 від 21.04.2025 в частині звільнення зі служби в поліції позивачки за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача №91 від 06.02.2025 “Про припинення виплат» позивачці;
поновити позивачку на службі в поліції на посаді старшого інспектора відділу моніторингу Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 22.04.2025 року;
стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.04.2025 по день ухвалення рішення суду;
стягнути з відповідача на користь позивачки середню заробітну плату за втрату тимчасової непрацездатності з 06.02.2025 по 21.04.2025 року.
Крім того, просить: допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на службі в поліції на посаді старшого інспектора відділу моніторингу Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць; розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Також просила витребувати від відповідача для долучення до матеріалів справи:
- копію матеріалів, зібраних у ході проведення службового розслідування відносно позивачки;
- наказ начальника відповідача №91 від 06.02.2025 “Про припинення виплат» позивачці,
- інформацію щодо розміру середньої заробітної плати за три місяця, що передують звільненню позивачки.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що її звільнення є незаконним, оскільки відповідач порушив процедуру звільнення, а саме, звільнив позивачку під час перебування на лікарняному не здійснив розрахунок із працівником відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України. Також вважає, що відносно неї протиправно застосовано крайній вид дисциплінарного стягнення.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, витребувано від відповідача належним чином засвідчену копію особової справи позивачки; довідку про її середній заробіток, оформлену із додержанням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995; належним чином засвідчені копії оскаржуваних наказів; документи та матеріали, якими керувався відповідач під час прийняття оскаржуваних наказів.
12.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшли витребувані документи.
19.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач навів встановлені обставини вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, наводить обґрунтування застосованого до позивачки виду дисциплінарного стягнення, підстави призупинення виплати позивачці грошового забезпечення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
25.05.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла заява щодо заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка обґрунтована лише бажанням представника надати пояснення в залі судового засідання.
Ухвалою від 17.06.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Інших заяв чи клопотань до суду не надійшло.
З матеріалів справи судом встановлено такі обставини справи.
Позивачка проходили службу на посаді старшого інспектора відділу моніторингу Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
24 січня 2025 року на підставі інформації про затримання позивачки працівниками Територіального управління ДБР у м. Мелітополі було видано наказ відповідача №107 про призначення службового розслідування за фактом можливого порушення нею службової дисципліни. Пунктом 4 цього ж наказу позивачку на час проведення службового розслідування було відсторонено від виконання службових обов'язків.
Службовим розслідуванням встановлено, що 23 січня 2025 року позивачка була затримана спільно з її чоловіком, адвокатом ОСОБА_2 , у рамках досудового розслідування кримінального провадження №42024082370000737. Під час цього розслідування було викрито факти організації схеми сприяння самовільному залишенню військової служби військовослужбовцями (дезертирству) в умовах особливого періоду. Зокрема, встановлено, що позивачка, діючи за попередньою змовою з чоловіком, використовувала своє службове становище - зокрема, службове посвідчення поліцейського -, для супроводу осіб, які залишили військові частини, та забезпечувала їм безперешкодне проходження блокпостів.
24 січня 2025 року позивачці було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України та 25.01.2025 слідчим суддею їй обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави.
У період з 17 по 23 січня 2025 року, коли, за даними слідства, відбувалися вказані дії, ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці.
У ході службового розслідування ОСОБА_1 скористалася правом, передбаченим статтею 63 Конституції України та відмовилась від надання будь-яких пояснень щодо подій за якими призначено службове розслідування.
Надані пояснення безпосереднім керівником позивача свідчать про виконання службових обов'язків під час перебування на службі без зауважень, щодо підстав її затримання інформації останнім не надано. Отримана позитивна службова характеристика на позивачку.
Розглянуто матеріали щодо участі позивача у організації пособництва дезертирству військовослужбовців, за якими містяться дані, що вона використовуючи своє службове посвідчення і службові можливості, у змові зі своїм чоловіком - адвокатом Шлецером А.А. - сприяла незаконному залишенню з розташування частин військовослужбовцями та забезпечувала їм проїзд через блокпости до м. Запоріжжя, за що отримувала грошову винагороду і якими підтверджується ігнорування та недотримання позивачем вимог законодавства, що регламентує діяльність Національної поліції України, норм антикорупційного законодавства та професійної етики поліцейських та призводить до зниження авторитету поліції.
В ході службового розслідування з'ясовано факти за якими позивачка неодноразово вчиняла дії по прибуттю до місць погоджених з особами, які проходять військову службу, з метою допомоги їм залишити місце несення військової служби. Позивачка знаючи про залишення місця несення військової служби без законних підстав такими особами, супроводжувала останніх, перебуваючи разом з ними у транспортному засобі до м. Запоріжжя.
При цьому, під час слідування транспортного засобу, під час зупинок на «блокпостах», позивачка пред'являла працівникам правоохоронних органів власне службове посвідчення працівника Національної поліції України, а також використовувала встановлені паролі, відомі їй як працівнику поліції, що забезпечувало безперешкодний проїзд транспортного засобу через встановлені «блокпости».
Зазначені дії вчинялись з метою уникнення перевірки документів у осіб, яких супроводжував позивач, з метою унеможливлення ідентифікації працівниками органів правопорядку цих осіб, як самовільно залишили місце несення служби.
Також службовим розслідуванням встановлено, що використовуючи своє службове становище та пов'язані з цим можливості позивачка одержувала неправомірну вигоду.
Спростувати встановлені обставини вчиненого дисциплінарного проступку чи з'ясувати обставини, що знімають звинувачення не можливо, через відмову позивачки надавати пояснення.
Обставини, які пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , передбачені частиною 4 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), не встановлені.
Обставини, які обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , передбачені частиною 6 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), не встановлені.
Обставин щодо скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, що відповідно до вимог частини 2 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), виключало б можливість застосовування до неї дисциплінарного стягнення, не встановлені.
Причинами та умовами, що призвели до дисциплінарного проступку, стали особиста недисциплінованість ОСОБА_1 , фінансова вигода, використання відпустки як прикриття, нехтування вимог чинного законодавства України, Присяги поліцейського, зобов'язань та застережень складених під час проходження служби.
Службовим розслідуванням встановлено, що в умовах воєнного стану ОСОБА_1 , будучи поліцейським, не вжила заходів для запобігання поведінці, яка була обґрунтовано сприйнята як загроза національній безпеці та причетність до дезертирства, що спричинило суспільний резонанс та завдало шкоди авторитету Національної поліції України.
Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 вчинила дії, які суперечать Присязі поліцейського, нормам етичної поведінки, Дисциплінарному статуту, а також порушують законодавчі вимоги щодо доброчесної поведінки публічних службовців та обмеження щодо використання свого службового становища.
Дисциплінарною комісією за висновком від 07.02.2025 прийнято, що старший інспектор відділу моніторингу Запорізького РУП капітан поліції ОСОБА_1 , допустила порушення вимог, передбачених частиною 1, пунктами 1, 3, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами), пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII, пунктом 1 розділу ІІ, пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги поліцейського та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), що виразилося у невжитті заходів щодо уникнення поведінки, яка була сприйнята як підстава підозрювати її у правопорушенні проти основ національної безпеки, що набуло суспільного резонансу та в свою чергу підриває авторитет поліції, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 10.02.2025 № 246 до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом відповідача від 06.02.2025 №91о/с було припинено виплату грошового забезпечення позивачці з 23.01.2025 по 27.01.2025 відповідно до пункту 7 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, у зв'язку з постановленням Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвали від 25.01.2025 у справі №333/748/25 про застосування до позивачки запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В періоди з 28.01.2025 по 30.01.2025, з 04.02.2025 по 17.02.2025, з 25.02.2025 по 03.03.2025, з 03.03.2025 по 06.03.2025, з 06.03.2025 по 10.03.2025, з 11.03.2025 по 24.03.2025, з 25.03.2025 по 28.03.2025, з 28.03.2025 по 10.04.2025, з 10.04.2025 по 20.04.2025 позивачка оформлювала медичні висновки про тимчасову непрацездатність.
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 21.04.2025 № 257 о/с застосоване дисциплінарне стягнення виконано відповідно до ст. 22 Дисциплінарного статуту - позивачку звільнено зі служби в поліції.
Вважаючи оскаржувані накази ГУНП в Запорізькій області протиправними, позивачка звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено з оскаржуваних наказів, під час дисциплінарного розслідування встановлено порушення позивачкою вимог частини 1, пунктів 1, 3, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами) (далі - Дисциплінарний статут), пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII, пункту 1 розділу ІІ, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги поліцейського.
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Пунктами 1, 3, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. №1700-VII, особи, зазначені у пункті 1 (в тому числі поліцейські - пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3), підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Пунктом 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;
дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;
зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Так, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що підставою для застосування до позивачки дисциплінарного стягнення стало встановлене службовим розслідуванням вчинення позивачкою дисциплінарного проступку.
Ані позов, ані інші матеріали справи не містять будь-якого спростування встановлених в ході службового розслідування фактів вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, всі доводи позивачки в обґрунтування позовних вимог полягають лише в порушенні, на її думку, відповідачем порядку притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності (звільнення в період перебування позивачки на лікарняному, не проведення повного розрахунку з позивачкою при звільненні, необґрунтоване застосування крайнього виду дисциплінарного стягнення, відсутність судового рішення про притягнення позивачки до юридичної відповідальності).
Надаючи оцінку доводам учасників справи суд зазначає наступне.
Закон України “Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію»).
Суд зазначає, що позивачка на момент виникнення спірних правовідносин мала спеціальний статус працівника поліції, що додатково покладало на неї певні обмеження та обов'язки пов'язані із проходженням служби в поліції.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.
В п.5 розділу 1, п.3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016р. № 1179 видно, що законодавець висуває підвищенні вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Щодо застосованого до позивачки крайнього виду дисциплінарного стягнення суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо.
Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-якого спростування факту вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, обґрунтування заявлених вимог позивачко полягає лише у порушення, на думку позивачки, процедури прийняття оскаржуваних наказів.
Відповідно, враховуючи відсутність будь-якого спростування вчиненого позивачкою дисциплінарного проступку та враховуючи його характер суд висновує про відповідність оскаржуваних наказів вимогам ст. 19-22 Дисциплінарного статуту.
Щодо посилання позивачки на факт її перебування на лікарняному в період видання наказу про застосування дисциплінарного стягнення суд зазначає, що відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Тобто твердження позивачки про неможливість застосування до неї дисциплінарного стягнення в період її перебування на лікарняному не ґрунтується на нормах Дисциплінарного статуту (ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту).
При цьому суд зазначає, що звільнення з займаної посади та зі служби в поліції позивачки відбулось на підставі наказу відповідача від 21.04.2025 №257, й станом на 21.04.2025 позивачка не перебувала на лікарняному (з 20.04.2025). Отже, наказ від 21.04.2025 №257 виданий відповідачем з додержанням вимог ч. 1 ст. 22 Дисциплінарного статуту.
Щодо твердження про нездійснення з позивачкою розрахунку, відповідно до ст. 116 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7 розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядку №260), поліцейським, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня постановлення ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту.
У разі якщо стосовно поліцейського, до якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, обрано інший запобіжний захід, з дня прибуття до органу поліції і до дня отримання повідомлення суду про набрання обвинувальним вироком законної сили чи закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами грошове забезпечення виплачується в порядку, передбаченому пунктом 6 цього розділу.
На підставі ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2025 у справі №333/748/25 про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» або ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» видано наказ ГУНП в Запорізькій області від 06.02.2025 №91 о/с про припинення виплати грошового забезпечення.
Відповідно до п. 3 розділу III Порядку №260, поліцейським, звільненим від виконання службових обов'язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, зберігається виплата грошового забезпечення, яке вони отримували на день, що передував звільненню від виконання службових обов'язків, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.
Отже, в період з 23.01.2025 по 27.01.2025 позивачка не отримувала грошове забезпечення в силу вимог п. 7 розділу ІІІ Порядку №260, а з 28.01.2025 по 20.04.2025 (період тимчасової непрацездатності) не отримувала грошове забезпечення в силу вимог п. 3 розділу ІІІ Порядку №260.
Відтак, дії щодо невиплати позивачці грошового забезпечення в період з 23.01.2025 по 20.04.2025 вчинені відповідачем у відповідності з приписами законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних наказів та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно у суду відсутні правові підстави для поновлення позивачки на посаді та на службі в поліції стягнення середнього заробітку за час з дати звільнення позивачки до дати постановлення цього рішення, а також за період з 06.02.2025 по 21.04.2025.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи положення ч. 1, 2 статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що відповідачем доведено факт допущення позивачем дисциплінарного проступку, у зв'язку з чим до позивача правомірно застосовано дисциплінарне стягнення. З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 257, 259-262, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шлецер Андрія Андрійовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (вул. Д. Апухтіна, буд. 29, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.В. Кисіль