Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 серпня 2025 року Справа№200/4953/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010)
до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Донецька» (адреса вул. Кирилкіна, буд. 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84333, ЄДРПОУ 05493125)
про стягнення заборгованості з фактичних витрат,
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Донецька», в якому просить стягнути з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за cписком № 1) за період з серпня 2021 року по лютий 2022, з липня 2023 року по травень 2025 року у сумі 547 234,26 грн (п'ятсот сорок сім тисяч двісті тридцять чотири гривні 26 коп.).
Ухвалою суду від 8 липня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/4953/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
За правилами частини 5 та частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки, відповідач неналежним чином виконує обов'язок щодо покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788 до набрання чинності Законом № 2148 та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058 за період з серпня 2021 року по лютий 2022, з липня 2023 року по травень 2025 року, вимога Головного управління про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788 до набрання чинності Законом № 2148 та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058 у розмірі 547 234,26 грн, є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 8 липня 2025 року відповідачу був встановлений п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Будь-яких заперечень, пояснень, заяв, клопотань не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Відповідачем не відшкодовано Головному управлінню згідно з виставленими розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788 до набрання чинності Законом № 2148 та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058 на загальну суму 547 234,26 грн.
Сума визначається як сума 100% витрат Головного управління на виплату та доставку пенсії працівникам підприємства, понесених за період з серпня 2021 року по лютий 2022, з липня 2023 року по травень 2025 року, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням стажу роботи в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міський протитуберкульозний диспансер м. Донецька». Суми, що підлягають сплаті, на рахунок Головного управління не надійшли. Отримані розрахунки у встановлені законодавством України строки і порядку відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржені, загальна сума заборгованості за період з серпня 2021 року по лютий 2022, з липня 2023 року по травень 2025 року у сумі 547 234,26 грн на час подання позову не сплачена.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема: працівники зайняті повний робочий день на роботах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт а статті 13 Закону), за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць (пункт б статті 13 Закону) та інші (пункти в - з статті 13 Закону).
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.
Абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 року № 400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору в таких розмірах 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (пункт 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР).
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року № 64/8663 (далі - Інструкція).
Пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 визначено, що для підприємств та організацій (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України) відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів “б»-“з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції 21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно положень пункту 6.5 Інструкції 21-1 розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам.
Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Отже, підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.
Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію стосовно того, що обов'язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначені відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладається на підприємства (зокрема, у постановах від 20.12.2018 року у справах № 804/7025/17 та № 804/2506/17, від 18.01.2023 року у справі № 826/8883/17, від 16.02.2023 року у справі № 640/14748/19, від 06.06.2023 року у справі № 804/5216/17).
У постанові від 05.01.2021 року у справі № 640/18421/19 Верховний Суд зазначив про те, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Викладене свідчить про обов'язок підприємств та організацій здійснювати покриття Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком № 2.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 14.09.2022 року у справі № 817/1943/17 та від 26.10.2022 року у справі № 812/1231/17.
Отже, обов'язок з відшкодування у повному розмірі витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, покладений на роботодавця. При цьому, суд зазначає, що обов'язок визначення належних до відшкодування сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій покладено на позивача, а відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах, визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунок фактичних витрат, який надсилається роботодавцю.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та не оскарживши їх у встановленому законом порядку, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №804/19942/14,
Як встановлено судом, на виконання вимог пункту 6.4 Інструкції №21-1 позивачем направлялися на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими визначався розмір щомісячних внесків.
При цьому, зазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій оскаржені не були, а отже визначені суми належних до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є узгодженими. Доказів іншого до суду не надано.
Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у спірному розмірі.
Станом на день вирішення спору заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідачем не сплачена. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
Згідно зі статтею 23 Закону № 1058-ІV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини 2 другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Донецька» (адреса вул. Кирилкіна, буд. 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84333, ЄДРПОУ 05493125) про стягнення заборгованості з фактичних витрат задовольнити повністю.
Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський протитуберкульозний диспансер м. Донецька» (адреса вул. Кирилкіна, буд. 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84333, ЄДРПОУ 05493125) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, ЄДРПОУ 13486010) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за cписком № 1) за період з серпня 2021 року по лютий 2022, з липня 2023 року по травень 2025 року у сумі 547 234,26 грн (п'ятсот сорок сім тисяч двісті тридцять чотири гривні 26 коп.).
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 7 серпня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар