Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 серпня 2025 року Справа№200/3890/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просить:
Визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
Зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу позивача період роботи з 03.09.2007 по 31.03.2022 Відокремленому структурному підрозділі «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1983, та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою від 02.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з відповідно до запису в трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.09.1983 позивач з 03.09.2007 по 31.03.2022 працювала на посаді викладача комісії гуманітарних дисциплін та фізично-патріотичного виховання у Відокремленому структурному підрозділі «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет». Дії відповідача щодо невиплати грошової допомоги через відсутній необхідний спеціальний стаж позивача відповідно до змісту листа від 19.03.2025 №6222-4379/Ш-02/8-0500/25 вважає незаконною, прийнятою суто формально та необґрунтовано, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
До суду 10.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії заява про перерахунок пенсії подається відповідно до встановленого додатком 1 зразка. 18.02.2025 відповідачем отримано заяву позивача у довільної формі щодо перерахунку пенсії, тому ця заява розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян», рішення про відмову в перерахунку пенсії на підставі заяви не виносилось.
Також представник відповідача зазначив, що оскільки позивач у спірних правовідносинах звертався до відповідача з заявою довільної форми та змісту, замість звернення з заявою по формі згідно з Порядком №22-1, з урахуванням Постанови Правління Пенсійного фонду України 14.12.2015 №25-1, у разі звернення в електронному вигляді, то таке звернення не тягне наслідків у вигляді вирішення питання про призначення/перерахунку пенсії.
Відповідь на відзив не надходила.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Позивач подала до Головного управління ПФУ в Донецькій області заяву у довільній формі від 18.02.2025, в якій просила перерахувати пенсію автоматизованим способом, із зарахуванням до спеціального стажу періодів роботи з 03.09.2007 по 31.03.2022 у Відокремленому структурному підрозділі «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та здійснити виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 19.03.2025 №6222-4379/Ш-02/8-0500/25 Головне управління ПФУ в Донецькій області на заяву позивача повідомило, що заяву позивача розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та вказано, що заява від 18.02.2025 та надана довідка №134 від 19.07.2024 не є підставою для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки письмове звернення не передбачено Порядком 22-1 для перерахунку.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон № 1058) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до положень ст.5 Закону № 1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до п. «е» ст.55 п. Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Отже, особливістю цього виду пенсії є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення є дотримання таких вимог:
- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема ч.1 ст.26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років;
- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е", "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років на таких посадах;
- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.
Згідно із п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е"-"ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок №1191).
Відповідно до п.2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" і "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно з п.5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" - "ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами п.6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із ст.27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У п.7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17.
Так, суд встановив, що позивач, реалізуючи своє право на перерахунок пенсії із врахування спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах та отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, подала до відповідача заяву у довільній формі від 18.02.2025, у якій просила перерахувати пенсію автоматизованим способом, із зарахуванням до спеціального стажу періодів роботи з 03.09.2007 по 31.03.2022 у Відокремленому структурному підрозділі «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» та здійснити виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 19.03.2025 №6222-4379/Ш-02/8-0500/25 відповідач на заяву позивача повідомив, що заяву позивача розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та вказано, що заява від 18.02.2025 та надана довідка №134 від 19.07.2024 не є підставою для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки письмове звернення не передбачено Порядком 22-1 для перерахунку.
Тобто матеріалами справи підтверджено, що позивач просила відповідача здійснити перерахунок пенсії, на якій відповідач надав відповідь листом.
Надаючи оцінку таким діям відповідача суд зазначає, що відповідачем порушено порядок розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та не прийнято відповідне рішення за заявою позивача.
Так, згідно з ч. 1 ст. 43 Закону № 1058 перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд зазначає, що ст. 44 Закону № 1058 передбачено порядок призначення (перерахунку) пенсії.
В редакції статті, що діяла на момент звернення позивача до пенсійного органу, передбачено частиною 1, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Так, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 було затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 1.1 вказаного Порядку заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Пунктом 4.1 розділу IV Порядку передбачено, що Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2 Порядку).
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п. 4.3. Порядку).
Як вже було зазначено судом, позивачем була подана до пенсійного органу заява про перерахунок пенсії, але відповідачем була надана відповідь на цю заяву листом відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та не було прийнято рішення з питання перерахунку пенсії (про відмову чи задоволення), що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Незважаючи на те, що заява не була подана у формі встановленого зразка, подана заява відповідала всім ознакам заяви про перерахунок пенсії, була чіткою та зрозумілою, тобто жодних перешкод у розгляді поданої заяви по суті судом не встановлено.
З огляду на те, що відповідачем не було здійснено повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача та не прийнято за результатами їх розгляду відповідного рішення, тобто не реалізовано надані йому дискреційні повноваження, належним способом захисту прав позивача в цій справі, який відповідатиме завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення за результатами її розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.11.2023 у справі №300/3457/20.
З огляду на це, суд вважає, що відповідно до ст. 9 КАС України, слід за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх у вище зазначений спосіб.
Щодо позовних вимог визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.09.2007 по 31.03.2022 Відокремленому структурному підрозділі «Костянтинівський індустріальний фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет», згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.09.1983, та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідачем заява позивача не була розглянута у порядку та спосіб передбачена законом та за результатами її розгляду не було прийнято відповідне рішення, а тому ці позовні вимоги є передчасними і тому не належать задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи викладене та оцінюючи встановлені факти та обставини, суд вважає, що відповідач діяло не у спосіб та порядок, визначені законодавством, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими та належать задоволенню частково.
Відповідно до ч.1, 3, 8 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи виникнення спору з огляду на неправильні дії відповідача, сплачені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн підлягають стягненню на її користь з бюджетних асигнувань відповідача повністю.
Керуючись ст.9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо порушення порядку та строку розгляду заяви ОСОБА_1 від 18.02.2025 про проведення перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025, яке зареєстроване за №4379/Ш-0500-25, відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.08.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова