Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 серпня 2025 року Справа№200/3206/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач), через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2025 № 163950016619 про відмову позивачці в призначенні пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, посилаючись на недоцільність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати з дня звернення до органів ПФУ (тобто, з 05.01.2025) позивачці пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України № 1058-IV із збереженням додаткового стажу встановленого відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV (6 років 4 місяці 9 днів), що становить не менше розміру тієї пенсії яку позивачка наразі отримує.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.01.2025 № 163950016619 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, посилаючись на недоцільність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, із збереженням додаткового стажу встановленого відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (6 років 4 місяці 9 днів), з 05.01.2025.
29 липня 2025 року позивач звернулась із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року прийнято до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у справі №200/3206/25 призначений в порядку письмового провадження. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом п'яти днів з дати отримання цієї ухвали надати суду відзив/заперечення на заяву позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.
06 серпня 2025 року від відповідача надійшов відзив, в якому просить у задоволенні вимог ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн відмовити у повному обсязі.
Зазначає, що документи у встановленому законом порядку підтверджують оплату наданих адвокатом послуг (копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, платіжних доручень, касових чеків або інших банківських документів) до суду не надані. Копія квитанції № 10 від 20.04.2025 не є належним доказом оплати наданих послуг, оскільки не містить відповідних реквізитів, що підтверджують здійснення платежу.
Розглянувши заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, за визначенням ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з абз.1 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав суду договір про надання правничої допомоги №15 від 20 квітня 2025 року, Акт виконаних робіт №10-ц/а-25 відповідно до договору №15 від 20 квітня 2025 року, в якому назначено:
- первинна консультація Замовника щодо дій, які необхідно вчинити з метою захисту пенсійних прав - 3 години - 5 000 грн;
- пошук правової інформації та аналіз судової практики - 4 години - 6 000 грн;
- підготовка та складання позовної заяви (включно із заявою про усунення недоліків позовної заяви) - 2 години - 6 000 грн;
- пошук релевантної судової практики, написання відзиву на позовну заяву - 4 години - 8 000 грн. Всього до сплати: 25 000 грн.
Договір про надання правничої допомоги №15 від 20 квітня 2025 року та Акт виконаних робіт №10-ц/а-25 не засвідчені печаткою адвоката, підпис адвоката зроблений факсиміле.
При цьому, на підтвердження оплати наданих послуг позивачем надана «квитанція» №10 від 20 квітня 2025 року, яка складена в довільній формі, про те, що адвокат отримав від ОСОБА_1 гонорар у сумі 25 000,00 грн.
Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 відповідно до яких склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, надана в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу квитанція не є належним доказом таких витрат.
Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.
Оскільки позивачем у сукупності не надано належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, зокрема не надано доказів оплати наданих послуг, оскільки не містить відповідних реквізитів, що підтверджують здійснення платежу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-142, 252, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі №200/3206/25.
Копію додаткового рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова