07 серпня 2025 рокуСправа №160/13341/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі- третя особа), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150017667 від 29.04.2025, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 ОСОБА_1 з 18.03.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію по Списку №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 18.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ). Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, яким зміни до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, пенсійний орган відмовив у призначенні пільгової пенсії, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 114 Закону.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/13341/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
27.05.2025 представником Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайнятті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Тож, на даний час, до статті 114 Закону №1058-1V не внесені зміни, даний Закон є чинним, та не визнаний таким, що не відповідає Конституції України, а враховуючи основні правила розв'язання колізій між чинними актами права, які є рівними за своєю юридичною силою, застосовується пізніше прийнятий акт. Отже, в цьому випадку застосовується Закон №1058-IV від 09.07.2003. Таким чином, враховуючи той факт, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду України у віці, що не дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 на день звернення, у останньої відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, саме через відсутність необхідного віку.
09.06.2025 позивачем надано відповідь на відзив, в якій позивач зазначила аналогічну позицію викладеній у позовній заяві та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
22.04.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
29.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №046150017667 про відмову в призначенні пенсії.
В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що вік заявниці становить 50 років 01 місяць 04 дні, при встановленому пенсійному віці відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) - 55 років. Під час розгляду поданих документів для призначення пенсії на пільгових умовах (за списком №2) встановлено, що страховий стаж позивача складає 30 років 10 місяців 24 дні, пільговий стаж за Списком №2 становить 16 років 06 місяців. Додатково зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 17.09.1997 по 14.01.2002 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1975, оскільки дата прийняття на роботу не завірена належним чином. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів (період роботи з 01.01.1999 частково зараховано до страхового стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу). До пільгового стажу роботи не зараховано: - період роботи з 20.03.2005 по 17.04.2005 згідно довідки №55-596 від 14.04.2025, оскільки за даний період відсутня атестація робочого місця.
Не погоджуючись із рішенням щодо відмови пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать одна одній.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV.
Таким чином, суд робить висновок, що рішення про відмову пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , яка на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж 30 років 10 місяців 24 дні, пільговий стаж за Списком №2 становить 16 років 06 місяців, з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним та підлягає скасуванню.
Так, враховуючи викладене, суд робить висновок про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.
Суд звертає увагу на те, що в рішенні №046150017667 від 29.04.2025 зазначено про незарахування періодів 17.09.1997 по 14.01.2002 та 20.03.2005 по 17.04.2005.
Однак, позивач у позовних вимогах не просить суд зобов'язати зарахувати вказані періоди, водночас, відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, відтак, суд не надає правову оцінку підставам неврахування до страхового та пільгового стажу вказаних періодів, оскільки на момент розгляду справи в цій частині між сторонами відсутній спір.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити позивачеві пенсію суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та ухвалення рішення за заявою позивача від 22.04.2025 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, визначене за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, це потягло за собою порушення прав позивача.
Відтак, суд вважає за необхідне покласти обов'язок щодо призначення позивачу пенсії саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, як визначений суб'єкт призначення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, оскільки позивач досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах 18.03.2025, а матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 22.04.2025, пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме: з 19.03.2025, а не з 18.03.2025, як помилково зазначила позивач.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1211,20грн, що документально підтверджується квитанцією від 05.05.2025.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 807,47 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №046150017667 від 29.04.2025, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 19.03.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 807 (вісімсот сім) грн 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський