07 серпня 2025 рокуСправа №160/10842/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними, як такими, що порушують п.1, п.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23 вересня 1999 року в частині порушення строку видачі повідомлення про відмову в призначенні допомоги на поховання ОСОБА_2 , із зазначенням причини відмови та порядку оскарження, статтю 20 Закону України «Про звернення громадян» №393/96 від 31.12.2023 р. та стягнути на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними діями, суму коштів у розмірі 10 000 грн;
- визнати причину пропущення строку подачі звернення про надання допомоги на поховання ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради поважною і поновити строк подання заяви на надання матеріальної допомоги на поховання.
Позовні вимоги обґрунтовані тривалою протиправною бездіяльністю відповідача щодо видачі відмови у наданні допомоги на поховання доньки. Внаслідок якого позивач втратила можливість отримати зазначену допомогу з коштів міського бюджету.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якій останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що відповідачем дотримано строки розгляду заяви позивача, відмова у наданні допомоги на поховання є обгрунтованою.
Позивачем до суду надіслано відповідь на відзив, в якому остання вважає необгрунтованими заперечення відповідача, наполягає на повному задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 , 05.04.2023 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №20952/8 з необхідними документами про призначення та виплату допомоги на поховання її доньки ОСОБА_2 фізичної особи -підприємця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отримавши листа від Пенсійного фонду №400-010316-8/48204 від 13.04.2023р. про необхідність додати документи, позивачем додано необхідні документи разом із заявою №30044/8 від 10.05.2023р.
Про їх отримання позивачку повідомлено листом від Пенсійного фонду №0400-010316-8/72589 від 25.05.2023р., та зазначено, що документи прийнято в роботу.
27.08.2024 року, надійшло повідомлення від Пенсійного фонду №0400-010205-8/175035, що у зв'язку з несплатою єдиного внеску допомога на поховання ОСОБА_2 за рахунок коштів Пенсійного фонду України не надається.
13.11.2024р. позивач звернулася із заявами про надання матеріальної допомоги на поховання до міського голови Дніпровської міської ради Філатова Б.А. та до заступника міського голови директору Департаменту соціальної політики ДМР Піддубному Е.С. з відповідним пакетом документів та копією заяви до Пенсійного фонду і його відмови. У відповіді за №0778/0-1/09-24 від 11.12.2024р. зазначено, що відповідно до п.3 «Порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23.11.2021 №1188 (зі змінами)», допомога на поховання померлої особи надається за останнім місцем її проживання з коштів міського бюджету в разі, якщо заявник звернувся до міської ради протягом шести місяців після смерті особи у розмірі, встановленому на день смерті, але у зв'язку із закінченням терміну подачі заяви особи, яка зобов'язалася поховати померлого, надати вищевказану матеріальну допомогу не є можливим.
Вважаючи, що відповідачем порушено право особи на отримання допомоги на поховання, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно до частини 1 статті 12 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ; далі - Закон № 1105) право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464- VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного внеску відповідно до абзацу З частини 8 статті 9 Закону № 2464 визначено спеціальні строки сплати єдиного внеску, а саме: платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Фактично право на отримання страхової виплати буде набуватися після сплати єдиного внеску. Допомога на поховання надається і у разі, якщо на момент смерті ФОП ще не настав строк сплати єдиного внеску, визначений абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464, враховуючи об'єктивні причини вже не буде сплачено.
Відповідно до частини 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України (далі - Фонд). Страхові виплати за страховими випадками (в даному випадку - допомога на поховання) у період проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця призначаються та здійснюються територіальним органом Фонду за місцем здійснення обліку такої діяльності чи реєстрації місця проживання таких осіб на умовах Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або незалежної професійної діяльності, затвердженого Постановою, правління Фонду соціального страхування України від 10.10.2017 № 54 (далі - Порядок № 54).
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені строки розгляду документів, призначення та надання страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від уповноваженого органу управління відповідно до цього Закону (ч.3 ст. 24).
Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після прийняття відповідного рішення. (Ч.1 ст.24).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96- ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян, відповідно до вимог статті 3 Закону № 393, слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Статтею 15 Закону № 393 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до статті 18 Закону № 393 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Згідно статті 20 Закону № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З матеріалів справи, судом встановлено, що звернення ОСОБА_2 від 05.04.2023 про надання допомоги на поховання розглянуто як з порушенням строків передбачених Законом України «Про звернення громадян», так і з порушенням строків ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Щодо позовної вимоги про компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до положень ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.
Питання практики застосування положень законодавства щодо відшкодування моральної шкоди висвітлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови).
Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд зазначає, що позивача у позовній заяві не надала документального обґрунтування зазначеної ним суми моральної шкоди 10000 грн.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги. Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений ст.71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17.
Оскільки позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо вимоги про поновлення строку звернення про надання допомоги на поховання ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради.
Суд зазначає, що не може перебирати на себе дискреційні повноваження державного органу, який крім того не є стороною по справі та жодним чином не порушив права позивача.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо строку видачі повідомлення про відмову в призначенні допомоги на поховання ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за подачу позову до суду у розмірі 1211 грн. 20 коп..
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька