05 серпня 2025 р.Справа № 160/21978/25
Суд Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.04.2019 по 30.04.2025 в розмірі 244 398,76 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виплатити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.04.2019 по 30.04.2025 в розмірі 244 398,76 грн., негайно після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, дослідивши зміст позовних вимог та підстави позову, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити, з огляду на таке.
Із змісту позовних вимог вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у адміністративній справі №160/24429/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення від 12.10.2023 року №ФД91788, з урахуванням виплачених сум.
Як зазначив позивач, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 160/24429/24, яке набрало законної сили 14.11.2024, ОСОБА_1 було нараховано доплату по пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2025 в сумі 244 398,76 грн., але виплачено не було.
Слід зауважити, що розгляд поданого позову буде передбачати надання правової оцінки порядку виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у адміністративній справі №160/24429/24.
Натомість, частина перша статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (статті 382); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287).
Слід звернути увагу, що зазначені вище положення Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Контроль за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Проаналізувавши предмет позову, суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у адміністративній справі №160/24429/24.
Відтак, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту фактично є однією із форм контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у адміністративній справі №160/24429/24.
Отже, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Вищевказані висновки суду узгоджуються з висновками постанови Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15.
За приписами частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:
1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі;
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб'єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, тому суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
За правилами частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя Н.Є. Калугіна