про відмову у закритті провадження та у заміні відповідача правонаступником, залучення співвідповідача
06 серпня 2025 рокуСправа №160/17323/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Пшеничного Олега Вікторовича про закриття провадження та клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 про заміну відповідача правонаступником у справі за позовною заявою ОСОБА_2 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання чинити певні дії,-
12.06.2025 року (09.06.2025 року направлено засобами поштового зв'язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 в періоди з 26.03.2022 року по 08.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошового забезпечення за період з 26.03.2022 року по 08.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В мотивування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 26.03.2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 26.03.2022 року по 08.03.2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 року, 01.01.2023 рокув на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом. Листом від 15.01.2025 року відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01.01.2018 року у розмірі 1762,00 грн. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період з 26.03.2022 року по 08.03.2023 року грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 13.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
17.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_2 із даною позовною заявою. Позовну заяву ОСОБА_2 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання чинити певні дії - залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску (за період з 15.04.2025 року по 09.06.2025 року), докази отримання листа відповідача від 15.01.2025 року із зазначеним конкретної дати отримання такого листа.
30.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 : письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 26.03.2022 року по 08.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 29.07.2025 року. Судом попереджено військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
22.07.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. В періоді проходження позивача військової служби п. 4 Постанови № 704, було викладено у двох редакціях і відповідно до вимог чинного законодавства і здійснювались нарахування та виплати. У періоді з 20 травня 2023 року по сьогоднішній день зазначений пункт має таку редакцію: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» Питання щодо нарахування в період з 20.05.2023 (в тому, числі за період проходження військової служби позивачем з 26.03.2022 по 08.03.2023) не може підійматись, адже законодавець чітко врегулював дані правовідносини. А це стосується питань щодо грошової компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та частково щодо грошового забезпечення військовослужбовця. В періоді з 10 травня 2022 року по 20 травня 2023 року п. 4 Постанови № 704 був викладений у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017 р. № 2246-VIII, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року становив 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. Тобто, при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовця, на підставі діючого законодавства, в обох календарних роках була за основу використана сума, що становить 1762 грн. та у відповідності встановленого порядку відбувалось множення на коефіцієнти. У своїй позовній заяві позивач посилається на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020 (надалі за текстом - постановою суду), як на підставу для визнання порядку обчислення протиправним. У справі № 826/6453/18 оскаржується пункт Постанови кабінету міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.03.2018 (надалі за текстом - Постанова № 103). Судом повністю та всебічно було розглянуто та досліджено правовідносини, що не тільки виникають під час реалізації положень Постанови № 103, а також інших нормативно - правових актів, що мають відношення до спірних правовідносинах, що виникли. Постаново суду було внесені зміни до положень яким не окремо врегульовано питання щодо прав певної категорії осіб та відносин щодо їх соціального забезпечення (як зазвичай), а ним передбачено внесення змін до інших постанов Кабінету Міністрів України, та які стосуються різного кола як технічних (процедурних) так і соціальних питань. Постановою суду були внесенні зміни до Постанова № 103, а не безпосередньо до Постанови № 704. Внесення змін до суміжних правовідносин, не може слугувати підставою для зміни порядку в інших, якщо це не буде встановлено належним чином. Предметом розгляду у справі № 826/6453/18 є колізія деяких нормативно правових актів щодо здійснення перерахунку пенсійного забезпечення певної категорії осіб. Вирішення цього питання прямо або опосередковано не впливає на питання грошового забезпечення військовослужбовця. Ухвалою суду від 30.06.2025 у справі № 160/17323/25 Відповідача зобов'язано надати пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплатити) позивачу грошового забезпечення за період з 26.03.2022 року по 08.03.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, а тому на виконання ухвали військова частина зазначає, що у відзиві на позовну заяву описаний порядок нарахування та виплати грошового забезпечення відповідачу, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.
22.07.2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі з огляду на пропуск строку позивачем до суду даної позовної заяви.
Аргументи даного клопотання зводяться до того, що звернення до суду з позовними вимогами в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії, грошової допомоги для оздоровлення, щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги, премії позивачу за період з 11 березня 2022 року по 18 липня 2022 року, включно, не було обмежено будь-яким строком, проте у правовідносинах, що виникли після цієї дати, а саме за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року позивач пропустив тримісячний строк, звернувшись до суду лише 12 червня 2025 року. Грошове забезпечення позивача є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розрахунок її грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, якій здійснено виплату, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Водночас дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відтак, представник відповідача просить суд закрити провадження у справі №160/17323/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із пропущеним встановленим ч. 2 ст. 233 КЗпП України строком звернення до суду.
В період з 18.07.2025 року по 31.07.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
01.08.2025 року від представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про заміну відповідача правонаступником.
Аргументи даного клопотання зводяться до того, що згідно директиви командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.06.2025 № Д-37/ДСК з метою удосконалення організаційно-штатних структур і складу Збройних Сил України у відповідності до обстановки, що склалася, а також проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 27.07.2025 військова частина НОМЕР_1 розформована. Правонаступником військової частини НОМЕР_1 визначено військову частину НОМЕР_2 . Таким чином, будь-які можливі зобов'язання встановлені судом до військової частини НОМЕР_1 фактично будуть покладені в силу ліквідації юридичної особи та розформування частини в цілому на військову частину НОМЕР_2 . Відтак, представник просить суд замінити відповідача - військову частину НОМЕР_1 у справі №160/17323/25 за позовом ОСОБА_2 на правонаступника військової частини НОМЕР_1 - військову частину НОМЕР_2 .
Перевіривши матеріали справи та враховуючи вказані доводи, суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі “Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі №500/7140/23 з подібними правовідносинами, скасовуючи ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року щодо залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, серед іншого, зазначив, що судами не було досліджено питання коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 02 листопада 2023 року із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 грудня 2022 року.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважав, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Тому, як вже зазначено судом вище, 30.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При цьому, варто зазначити, що положення ст. 238 КАС України не передбачають закриття провадження в разі пропуску строку звернення до суду позивачем із позовною заявою.
Відтак, вказане свідчить про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі, а тому клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Пшеничного Олега Вікторовича про закриття провадження про закриття провадження не підлягає до задоволення.
Щодо заміни відповідача правонаступником, суд зазначає про наступне.
Ч. 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Згідно з п. 9 ч. 1ст. 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною 4 ст. 46 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 48 КАС України, під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Представник військової частини НОМЕР_2 стверджує, що згідно директиви командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.06.2025 № Д-37/ДСК з метою удосконалення організаційно-штатних структур і складу Збройних Сил України у відповідності до обстановки, що склалася, а також проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 27.07.2025 військова частина НОМЕР_1 розформована. Правонаступником військової частини НОМЕР_1 визначено військову частину НОМЕР_2 . Таким чином, будь-які можливі зобов'язання встановлені судом до військової частини НОМЕР_1 фактично будуть покладені в силу ліквідації юридичної особи та розформування частини в цілому на військову частину НОМЕР_2 . Відтак, представник просить суд замінити відповідача - військову частину НОМЕР_1 у справі №160/17323/25 за позовом ОСОБА_2 на правонаступника військової частини НОМЕР_1 - військову частину НОМЕР_2 .
Проте фактичні докази як про ліквідацію так і про розформування військової частини НОМЕР_1 у матеріалах справи відсутні. Як і відсутні документи, які б свідчили про те, що правонаступником військової частини НОМЕР_1 є військова частина НОМЕР_2 .
Водночас, як вказав Верховний Суд у постанові від 02.05.2024 року у справі №280/6737/22 визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належного відповідача й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
Разом з тим, суд вважає за потрібне роз'яснити представнику військової частини НОМЕР_2 , що саме після настання події з якої законодавець пов'язує процесуальне правонаступництво, він може звернутися із вказано заявою до суду.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 про заміну відповідача правонаступником є передчасним та задоволенню не підлягає.
В той же час, відповідно до ч.3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Враховуючи викладене та з метою повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, та з огляду на відсутність письмової згоди позивача, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі, як другого відповідача - військову частину НОМЕР_2 .
Згідно з ч. 6 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
З урахуванням викладеного та зважаючи на положення ч. 6 ст. 48 КАС, суд вважає за необхідне розпочати розгляд адміністративної справи №160/17323/25 спочатку.
Керуючись ст. ст. 48, 77, 80, 118, 121, 238, 243, 248, 258, 262 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про закриття провадження - відмовити повністю.
У задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 про заміну відповідача правонаступником - відмовити повністю.
Залучити до участі у справі №160/17323/25 у якості співвідповідача як військову частину НОМЕР_2 .
Розпочати спочатку розгляд адміністративної справи №160/17323/25 за позовною заявою ОСОБА_2 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання чинити певні дії.
Призначити розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 05.09.2025 року, що відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Здійснювати розгляд справи одноособово суддею Прудником С.В.
Роз'яснити сторонам, що розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі, зважаючи на що, встановити відповідачу військовій частині НОМЕР_2 строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали суду. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дати отримання копії відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачам п'ятиденний строк з дня отримання копії відповіді на відзив на позовну заяву для подання заперечень, копія яких одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Направити копію цієї ухвали суду учасникам справи, а військовій частині НОМЕР_2 - разом із копією позовної заяви з усіма додатками.
Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://adm.dp.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник