про відмову про залишення позовної заяви без руху
та визнання неналежним відповідачем, залучення співвідповідача
06 серпня 2025 рокуСправа №160/18604/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Ясельського Михайла Анатолійовича про залишення позовної заяви без руху та визнання неналежним відповідачем, питання щодо залучення співвідповідача у справі за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.06.2025 року (направлено засобами поштового зв'язку 24.06.2025 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 26.02.2022 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, якою просила відповідача нарахувати та виплатити позивачу, починаючи з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року грошове забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням у 2022, 2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом. Листом від 29.03.2025 року відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01.01.2018 року у розмірі 1762,00 грн. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 року зазначена вище справа розподілена та 27.06.2025 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року виправлено описку в тексті ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року. Судом вирішено вважати вірним за текстом в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року найменування відповідача як військову частину НОМЕР_1 .
23.07.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив про наступне. З лютого місяця 2022 року позивач почав проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 і лише тільки 14.04.2022 року було створено військову частину НОМЕР_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 . Дана інформація співпадає із довідкою ЄДРПОУ №372/22 відповідно до якої датою первинної реєстрації військової частини НОМЕР_1 є 14.04.2022 року. Отже, будь-які вимоги які заявляються до військової частини НОМЕР_1 щодо події, які відбувались до 14.04.2022 року - є абсурдними та алогічними. Окрім того, фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 від військової частини НОМЕР_1 , стало можливим тільки з 01 липня 2022 року, що підтверджується листом від Департаменту фінансів Міністерства Оборони України від 29.06.2022 №248/2942 відповідно до якого військова частина НОМЕР_1 та НОМЕР_2 була знята з фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 та була зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01 липня 2022 року (тобто до 01 липня 2022 року військова частина НОМЕР_1 не мала власного банківського рахунку і лише після цього військова частина НОМЕР_2 стала на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_2 , знаходиться у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 . Нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу та інших виплат здійснюється військовою частиною НОМЕР_1 (як довольчим органом) після надходження документів та відповідних обрахунків від військової частини НОМЕР_4 щодо здійснення таких виплат, на основі чого відповідачем приймається рішення про виплату відповідних сум. Тобто, військова частина НОМЕР_1 здійснює нарахування та будь-які виплати позивачу після надходження документів в тому числі наказу від військової частина НОМЕР_2 , а тому первинні документи, які дають підставу для нарахування та виплату грошового забезпечення та інших виплат зберігаються та наявні у військової частини НОМЕР_2 і саме військова частина НОМЕР_2 має бути відповідачем. Отже, військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем. На думку представника відповідача розрахунок грошового забезпечення позивача проведено у відповідності з вимогами п. 4 постанови Уряду № 704, а сума нарахованих і виплачених позивачеві коштів за період служби багаторазово перевищила установлений законом мінімальний прожитковий мінімум, що свідчить про додержання відповідачем приписів статей 46, 48 Конституції України, статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також, представником відповідача заначено щодо пропуску строку позивачем до суду із даною позовною заявою. Представник відповідача вказує, що позивач оскаржує дії, остання з яких була вчинена у травні 2023 року, а звернувся з позовом він в березні 2025 року, тобто майже через 2 роки з моменту коли дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, можна констатувати про пропущення строків позовної давності, у зв'язку з чим просить залишити позовну заяву без руху. Відтак, представник відповідача просить суд залишити позовну заяву без руху. Крім того, представник відповідача просить суд, що якщо суд не прийме рішення, щодо залишення позову без руху, то слід визнати військову частину НОМЕР_1 неналежним відповідачем.
В період з 18.07.2025 року по 31.07.2025 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Розглядаючи дані клопотання, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Варто зазначити, що положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі “Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі №500/7140/23 з подібними правовідносинами, скасовуючи ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року щодо залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, серед іншого, зазначив, що судами не було досліджено питання коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 02 листопада 2023 року із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 грудня 2022 року.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважав, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду необхідно поновити.
Тому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Відтак, клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Ясельського Михайла Анатолійовича про залишення позовної заяви без руху не підлягає до задоволення.
Щодо клопотання представника відповідача про визнання неналежним відповідачем, суд зазначає про наступне.
Ч. 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Частиною 4 ст. 46 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 48 КАС України, під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відповідно до ч.3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
При цьому суд зазначає, що такого поняття, як визнання судом неналежного відповідача, діючи положення КАС України не містять.
Отже, в задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 Ясельського Михайла про визнання неналежним відповідачем слід відмовити.
Враховуючи викладене та з метою повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, та з огляду на відсутність письмової згоди позивача, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі, як другого відповідача - військову частину НОМЕР_2 .
Згідно з ч. 6 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
З урахуванням викладеного та зважаючи на положення ч. 6 ст. 48 КАС, суд вважає за необхідне розпочати розгляд адміністративної справи №160/18604/25 спочатку.
Керуючись ст. ст. 12, 48, 77, 80, 118, 121, 122, 123, 171, 248, 256, 257, 260, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотань представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без руху та визнання неналежним відповідачем - відмовити повністю.
Залучити до участі у справі №160/18604/25 у якості співвідповідача як військову частину НОМЕР_2 .
Розпочати спочатку розгляд адміністративної справи №160/18604/25 за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до відповідача-1: військової частини НОМЕР_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Призначити розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 06.09.2025 року, що відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Здійснювати розгляд справи одноособово суддею Прудником С.В.
Роз'яснити сторонам, що розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі, зважаючи на що, встановити відповідачу військовій частині НОМЕР_2 строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали суду. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дати отримання копії відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачам п'ятиденний строк з дня отримання копії відповіді на відзив на позовну заяву для подання заперечень, копія яких одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Направити копію цієї ухвали суду учасникам справи, а військовій частині НОМЕР_2 - разом із копією позовної заяви з усіма додатками.
Учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://adm.dp.court.gov.ua.
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 та у військової частини НОМЕР_2 :
- засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України витяги із наказів щодо проходження військової служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 ;
- письмові та вмотивовані пояснення, хто саме із відповідачів (військова частина НОМЕР_1 або військова частина НОМЕР_2 ) повинен нараховувати та виплачувати грошове забезпечення ОСОБА_1 ;
- письмові та вмотивовані пояснення щодо нарахування (не нарахування) та виплати (не виплати) грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 20.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 06 вересня 2025 року.
Суд попереджає військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Суддя С. В. Прудник