06 серпня 2025 р.Справа № 160/22325/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням-,
01.08.2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 із позовними вимогами про:
- визнати громадянина України ОСОБА_1 , зі складом сім'ї одна особа, такими що втратив право користування жилою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виселити громадянина України ОСОБА_1 , зі складом сім'ї одна особа, із квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що даний позов не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Зі змісту позовної заяви убачається, що передумовою звернення Військової частини НОМЕР_1 до суду з цим позовом стала необхідність відновлення його житлових прав, а також обґрунтування неправомірності бездіяльності ОСОБА_1 , яка пов'язана із порушенням ним вимог Житлового кодексу України.
Враховуючи викладене, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 цього Кодексу визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.2 Житлового кодексу Української РСР завданнями житлового законодавства Української РСР є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією СРСР і Конституцією Української РСР права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.
В широкому розумінні житловими правовідносинами вважаються будь-які відносини, що складаються навколо спеціального об'єкта - житла.
При цьому, виділяють шість основних видів житлових відносин: 1) відносини щодо користування жилими приміщеннями на підставі договору найму або за іншими підставами; 2) відносини в галузі забезпечення громадян жилими приміщеннями; 3) відносини щодо користування службовими жилими приміщеннями, гуртожитками, іншими спеціалізованими жилими приміщеннями (жилими будинками); 4) відносини, що виникають у галузі управління, експлуатації, забезпечення схоронності і ремонту житлового фонду; 5) відносини, що виникають у зв'язку з будівництвом і набуттям у власність житлового будинку або його частини; 6) відносини, пов'язані з житлово-комунальним обслуговуванням громадян.
Отже, правовідносини, що склалися між сторонами в даній справі, є виключно цивільно-правовими, а відтак не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в даному випадку наявний спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, що виникають із житлових відносин.
Натомість, той факт, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правової природи спірних відносин, оскільки характер інтересу у спорі є приватноправовим, та жодним чином не публічно-правовим.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Як встановлено судом, Військова частина НОМЕР_1 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовує своє звернення тим, що ОСОБА_1 порушено вимог статті 124 Житлового кодексу України, внаслідок того, що після свого звільнення із військової служби останній не здав службове житло.
Суд вказує, що спірні правовідносини є відносинами з передачі (повернення) службового житла, результатом чого є зміна/припинення права користування об'єктом нерухомого майна.
Слід звернути увагу на те, що порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і оскільки ці наслідки пов'язані з поновленням порушеного права у сфері житлових відносин, тому такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, тобто відповідача.
Отже, спір у цій справі має приватноправовий характер, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах (зокрема, постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15).
Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що даний спір не є публічно-правовим у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки стосується правовідносин, пов'язаних із правами позивача на житло, що свідчить про наявність між сторонами відносин, зокрема, приватноправового характеру, що відповідно унеможливлює розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 19, 170, 171, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Роз'яснити позивачу, що заявлений спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський