05 серпня 2025 року Справа № 160/17208/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
при секретарі судового засідання Філіпенко А.С.
за участю:
представника позивача Бруштець С.А.
представника відповідача Волошина В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
12.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати неправомірним і незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення №0302220712 від 30.05.2025 року стосовно податку на прибуток приватних підприємств на суму 9 170 475,00 грн.;
- визнати неправомірним і незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення №0302210712 від 30.05.2025 року стосовно податку на додану вартість на суму 10 189 417,50 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що в кримінальній справі №932/2117/24, по якій 01.05.2024 року винесено вирок, правова кваліфікація дій обвинуваченого сформульована так: «вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.205-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб». Позивач наголошує, що жодним чином у вироку суду не йдеться про визнання будь-якого суб'єкту господарювання фіктивним, натомість акт перевірки містить такі доводи. Також позивач зауважив, що у вказаному вироку відсутнє будь-яке посилання на Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ», в тому числі на господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Міт», що фактично свідчить про непричетність позивача до кримінального правопорушення. Крім цього позивач зауважив, що всі господарській операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» були реальними, при цьому вказаного суб'єкта господарювання віднесено до ризикових в грудні 2024 року, тобто вже після періоду співпраці позивача з цим контрагентом. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
13.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
01.07.2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що оскільки вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 року по справі №932/2117/24 визначено, що при проведенні державної реєстраціі ТОВ «ЗАХІД МІТ» (код ЄДРПОУ 43098594) в документи внесено завідомо неправдиві відомості, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат позивача за 2023 рік по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником. Відповідач зауважив, що господарські операції в такому випадку, навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій. Господарські операції, не можуть вважатися належно оформленими (підписані особою, яка умисно подала для проведення державної реєстрації юридичної особи документів, які містять завідомо неправдиві відомості), свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства. Таким чином, відповідач зауважив, що первинні документи, які складені ТОВ «ЗАХІД МІТ» (код ЄДРПОУ 43098594) по взаємовідносинам з ТОВ М'ЯСОКОМБІНАТ «ЮВІЛЕЙНИЙ» (код ЄДРПОУ 24615640) є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами. У зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
08.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.
10.07.2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із запереченнями на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» (код ЄДРПОУ 24615640) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.03.1999 року. Видами діяльності є: 10.13 Виробництво м'ясних продуктів (Основний); 10.11 Виробництво м'яса; 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Відповідно до ст.20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами), п.2 частини 1 ст.13 розділу ІV, п.п.9 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами), у зв'язку зі змінами п.п.69.352 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, внесеними Законом України від 30.06.2023 року №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», наказу від 10.01.2025 року №192-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ М'ЯСОКОМБІНАТ «ЮВІЛЕЙНИЙ» проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ М'ЯСОКОМБІНАТ «ЮВІЛЕЙНИЙ» за період діяльності 01.01.2023 року - 30.09.2024 року з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством.
25.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт №1873/04-36-07-12/24615640 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ».
Перевіркою встановлені, зокрема, такі порушення Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ»:
- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України №2755-Vl від 02.12.2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 6 113 650,00 грн. в т.ч. за 2023 рік на суму 6 113 650,00 грн.;
- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 6 792 945,00 грн., в т.ч. за січень 2023 року в сумі 1 461 081,00 грн., лютий 2023 року в сумі 600 467,00 грн., березень 2023 року в сумі 950 666,00 грн., квітень 2023 року в сумі 1 011 744,00 грн., травень 2023 року в сумі 1 454 325,00 грн., червень 2023 року в сумі 537 715,00 грн., липень 2023 року в сумі 712 947,00 грн., серпень 2023 року в сумі 64 000,00 грн.
Під час перевірки податковий орган дійшов висновку, що оскільки вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 року провадження №1кп-932/152/24 по справі №932/2117/24 (який набрав законної сили 24.07.2024 року) визначено, що при проведення державної реєстрації ТОВ «ЗАХІД MIT» (код ЄДРПОУ 43098594) в документи внесено завідомо неправдиві відомості, тому неможливо підтвердити правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту та до складу витрат за 2023 рік по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником.
Господарські операції в такому випадку, навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій. Господарські операції, не можуть вважатися належно оформленими (підписані особою, яка умисно подала для проведення державної реєстрації юридичної особи документів, які містять завідомо неправдиві відомості), свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.
Наведена у вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 року провадження №1кп-932/152/24 по справі №932/2117/24 (який набрав законої сили 24.07.2024 року) інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту реального вчинення господарської операції, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.
Таким чином, первинні документи, які складені ТОВ «ЗАХІД MIT» (код ЄДРПОУ 43098594) по взаємовідносинам з ТОВ М'ЯСОКОМБІНАТ «ЮВІЛЕЙНИЙ» (код ЄДРПОУ 24615640) є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь - яких господарських операцій між вказаними підприємствами.
На підставі висновків акту перевірки №1873/04-36-07-12/24615640 від 25.04.2025 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0302210712 від 30.05.2025 року, за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 6 792 945,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 396 472,50 грн.
- податкове повідомлення-рішення №0302220712 від 30.05.2025 року, за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств 6 133 650,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 056 825,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.
Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Міт».
Взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» (Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» (Постачальник) відбувались на підставі: Договору поставки №02/01-2023 від 02.01.2023 року.
Згідно з умовами вказаного договору постачальник зобов'язаний передати у власність покупця у встановлений цим договором строк товар, а покупець зобов'язаний прийняти належним чином поставлений товар та оплатити його. Найменування та перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість товару, що поставляється, визначаються сторонами у специфікаціях на кожну окрему партію товару. Найменування товару: м'ясо яловичини та м'ясо свинини, птиця в тушках, далі «товар». Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах DDP- склад покупця за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Мічуріна, буд. 5.
Виконання зазначених договорів підтверджується: видатковими накладними: №4 від 12.01.2023 року, №5 від 12.01.2023 року, №32 від 17.01.2023 року, №33 від 18.01.2023 року, №22 від 21.01.2023 року, №23 від 30.01.2023 року, №24 від 31.01.2023 року, №25 від 31.01.2023 року, №16 від 08.02.2023 року, №36 від 15.02.2023 року, №53 від 01.03.2023 року, №60 від 06.03.2023 року, №61 від 07.03.2023 року, №101 від 29.03.2023 року, №141 від 26.04.2023 року, №158 від 27.04.2023 року, №168 від 02.05.2023 року, №196 від 09.05.2023 року, №197 від 10.05.2023 року, №215 від 26.05.2023 року, №229 від 30.05.2023 року, №271 від 15.06.2023 року, №282 від 21.06.2023 року, №367 від 03.07.2023 року, №377 від 03.07.2023 року, №366 від 07.07.2023 року, №497 від 10.08.2023 року та товарно транспортними-накладними: №4 від 12.01.2023 року, №5 від 12.01.2023 року, №32 від 17.01.2023 року, №33 від 18.01.2023 року, №22 від 21.01.2023 року, №23 від 30.01.2023 року, №24 від 31.01.2023 року, №25 від 31.01.2023 року, №16 від 08.02.2023 року, №36 від 15.02.2023 року, №53 від 01.03.2023 року, №60 від 06.03.2023 року, №61 від 07.03.2023 року, №101 від 29.03.2023 року, №141 від 26.04.2023 року, №158 від 27.04.2023 року, №168 від 02.05.2023 року, №196 від 09.05.2023 року, №197 від 10.05.2023 року, №215 від 26.05.2023 року, №229 від 30.05.2023 року, №271 від 15.06.2023 року, №282 від 21.06.2023 року, №367 від 03.07.2023 року, №377 від 03.07.2023 року, №366 від 07.07.2023 року, №497 від 10.08.2023 року, банківською випискою №70-1-1/103 від 23.08.2024 року.
Судом встановлено, що вищенаведені договір, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» ОСОБА_1 .
Зі змісту акта перевірки встановлено, що обставини порушень позивачем податкового законодавства, сформовані виключно на підставі наявного вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.05.2024 року провадження №1кп-932/152/24 по справі №932/2117/24 (який набрав законної сили 24.07.2024 року), яким визнано винною ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України та призначено їй покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю та обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки.
При цьому вказаний вирок суду не містить встановлених в ході кримінального провадження обставин щодо взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» та Товариством з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ», які відбувались на підставі Договору поставки №02/01-2023 від 02.01.2023 року.
Відповідно до статті 205-1 Кримінального кодексу України внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, -
караються штрафом від п'яти тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, -
караються штрафом від восьми тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року по справі №160/3364/19 дійшла висновку, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.
Вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов'язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.
Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 року по справі №640/12691/19 виснував, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань.
Окрім того, Верховний Суд зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.
Крім того суд зауважує, що відповідно до правової позиції, викладеної постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Доказів того, що позивач приймаючи первинні документи від Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності відповідачем не надано. При цьому сам факт отримання позивачем товару та його використання в господарській діяльності відповідачем не заперечується.
З урахуванням викладеного, висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими під час розгляду справи. Відтак висновок контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 6 113 650,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 6 792 945,00 грн. є необґрунтованим.
Крім цього суд зазначає, що внаслідок господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» та Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» були складені наступні податкові накладні: №4 від 12.01.2023 року, №5 від 12.01.2023 року, №17 від 17.01.2023 року, №18 від 18.01.2023 року, №19 від 21.01.2023 року, №20 від 30.01.2023 року, №21 від 31.01.2023 року, №22 від 31.01.2023 року, №1 від 08.02.2023 року, №25 від 15.02.2023 року, №1 від 01.03.2023 року, №8 від 06.03.2023 року, №10 від 07.03.2023 року, №46 від 29.03.2023 року, №28 від 26.04.2023 року, №2 від 27.04.2023 року, №2 від 02.05.2023 року, №2 від 09.05.2023 року, №3 від 10.05.2023 року, №1 від 26.05.2023 року, №1 від 30.05.2023 року, №3 від 15.06.2023 року, №2 від 21.06.2023 року, №4 від 03.07.2023 року, №5 від 03.07.2023 року, №5 від 07.07.2023 року та №8 від 10.08.2023 року.
При цьому реєстрації частини вказаних податкових накладних була зупинена, проте внаслідок наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» пояснень та документів податковим органом було зареєстровано вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, з огляду на той факт, що податковий орган при прийнятті та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених внаслідок господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Міт» та Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ», не мав підстав для нереєстрації вказаних податкових накладних, суд доходить висновку, що означене свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки.
При цьому, суд вказує, що в акті перевірки контролюючим органом не надано оцінку господарським взаємовідносинам позивача з його контрагентом на підставі наданої до перевірки первинної документації та документів бухгалтерського та податкового обліку.
Суд звертає увагу, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.
Крім того, суд зауважує, що отримання податковим органом податкової інформації, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Суд встановив, що позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та існування зв'язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
- 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу;
- 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;
- 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;
- 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п.200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, відповідно до якого первинні документи це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним вище контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.
На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.
Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується первинними документами, а саме: укладеними договорами, документами податкового обліку, актами виконаних робіт, рахунками на оплату, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.
При цьому суд звертає увагу, що відповідач в акті перевірки фактично не заперечує, що до руху активів або зміни структури активів та зобов'язань, також призвело перерахування грошових коштів на користь контрагента позивача, у якості оплати за поставлений товар.
Отже вказані обставини не є спірними в даному випадку, а тому судом такі обставини не встановлювались та не досліджувались.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім цього щодо первинних документів суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Крім цього, відповідно до п.2 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати; довідка документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.2 Розділу ІІ Порядку №727 акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, а також платниками податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) або їх законними представниками (у разі наявності).
Згідно з п. 5 Розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджуються господарські операції позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, акти виконаних робіт, рахунки, тощо), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.
При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 року у справі №360/1283/20, та від 03.03.2023 року у справі №804/644/16.
Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов'язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов'язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 року у справі №805/1357/16-а.
Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість, а також податку на прибуток приватних підприємств.
Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагента-постачальника позивача та дослідження його первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з постачання товару, обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі №810/1052/15.
Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 року у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов'язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі №826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.
При цьому, контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучено до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) позивача та наміру одержати економічний ефект. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.
Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17 та від 26.01.2023 року у справі №280/5647/19.
В контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.
В свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату, лише, ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 та від 14 грудня 2022 року у справі № 640/18058/19.
Відтак, відповідачем не доведено правомірність висновків про заниження податку на прибуток на загальну суму 6 113 650,00 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 6 792 945,00 грн., та, як наслідок, застосування відповідних штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з вимогами частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, враховуючи вищевказані норми, суд вказує на наступне.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Потенційний обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.
Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі №810/3212/16.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийняте воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.
Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як встановлено судом позивачем заявлено основну вимогу майнового характеру та подано до суду вказану позовну заяву за допомогою системи «Електронний суд», а отже позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дану позовну заяву у розмірі 24 224,00 грн., виходячи з розрахунку 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 280,00 грн.) із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В свою чергу, позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 30 280,00 грн., а отже позивачем переплачено судовий збір на 6 056,00 грн.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 24 224,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» (52005, Дніпропетровська область, сел. Слобожанське, вул. Мічуріна, 5, код ЄДРПОУ 24615640) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0302220712 від 30.05.2025 року стосовно податку на прибуток приватних підприємств на суму 9 170 475,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0302210712 від 30.05.2025 року стосовно податку на додану вартість на суму 10 189 417,50 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат «ЮВІЛЕЙНИЙ» (52005, Дніпропетровська область, сел. Слобожанське, вул. Мічуріна, 5, код ЄДРПОУ 24615640) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 24 224,00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 07.08.2025 року, відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський