06 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2108/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.10.2024 № 033050010584 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком з 02.09.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.12.1992 по 05.09.1993, 1981 рік та 1984 рік як за повний календарний рік роботи) та період провадження підприємницької діяльності з 01.02.2008 по 31.12.2010.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.09.2024 звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як досяг відповідного пенсійного віку для призначення пенсії. Однак, ГУ ПФУ в Полтавській області рішенням від 09.09.2024 № 033050010584 відмовило у призначенні пенсії по віку в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
23.10.2024 позивачем подана заява про долучення додаткових документів про страховий стаж з врахуванням ПФУ. За результатами розгляду поданої заяви ГУ ПФУ в Житомирській області 29.10.2024 прийняло рішення № 033050010584 про відмову в призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу для цього.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.02.1987 з 02.12.1992 по 05.09.1993, оскільки в ній міститься виправлення в даті звільнення. Також було пораховано стаж роботи в колгоспі «Волинь» за фактичною тривалістю відпрацьованих днів, хоча ним було вироблено встановлений мінімум, що дає право на зарахування до стажу як повний календарний рік. Крім того відповідачем не було зараховано до страхового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.02.2008 по 31.12.2010 роки, позаяк відсутні дані про спірний період в реєстрі застрахованих осіб.
Позивач вважає, що ГУ ПФУ в Житомирській області безпідставно не врахувало вказані до трудового стажу вказані періоди його роботи, та зайняття підприємницькою діяльністю які підтверджується відповідними записами в трудових книжках та відповідними документами про реєстрація його підприємцем у спірний період, свідоцтвами про сплату єдиного податку, відповідними звітами та квитанціями про сплату єдиного внеску. Посилаючись на норми чинного законодавства позивач вважає, що дані періоди роботи повинні бути зарахований йому до страхового стажу. Також зазначає, що тягар доведення правдивості чи достовірності даних, які зазначені у довідках, трудовій книжці, не може покладатись на особу, а є обов'язком ПФУ З врахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; її розгляд ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що згідно даних персоніфіковано обліку страховий стаж позивача становить 27 років 06 місяців 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по віку відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До стажу роботи позивача не було зараховано періоди роботи з 02.12.1992 по 05.09.1993, оскільки в ній міститься виправлення в даті звільнення. Також не було зараховано інші періоди, позаяк відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та сплату страхових внесків відсутні. З огляду на вищевикладене просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.09.2024 звернувся із заявою до ГУ УПФ у Волинській області про призначення пенсії (а.с. 78-79).
09.09.2024 ГУ ПФУ в Полтавській області рішенням № 033050010584 відмовило у призначенні пенсії по віку в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.92).
Позивачем 23.10.2024 подана заява про призначення пенсії та долучення додаткових документів (а.с.84-85). За наслідками розгляду даної заяви 29.10.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення № 033050010584 про відмову у призначенні пенсії по віку (а.с.91).
У рішенні вказано, що вік заявника на дату звернення складає 60 роки. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) становить 31 рік. Страховий стаж позивача становить 27 років 06 місяців 10 дні.
Зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі за 1976-1977 роки, згідно довідки №70 від 11.06.2024 оскільки особі не виповнилося 15 років;
- з 02.12.1992 по 05.09.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.02.1987, оскільки в ній міститься виправлення в даті звільнення,
- з 01.01.2007 по 11.12.2007, позаяк відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та сплату страхових внесків відсутні.
Як вбачається із розрахунку стажу для призначення пенсії (а.с. 97) періоди роботи в колгоспі за 1981 рік пенсійним фондом зараховано страховий стаж за фактично відпрацьований час 115 трудоднів;
за 1984 рік - 168 трудоднів;
Період зайняття підприємницькою діяльністю за період 01.02.2008 по 31.12.2010 зараховано не було.
Отже, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень в частині не зарахування йому до стажу роботи спірних періодів, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Тобто першочерговим документом за яким здійснюється обрахунок страхового стажу є трудова книжка особи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зарахований період роботи в колгоспі з 1976-1977 роки, згідно довідки №70 від 11.06.2024, оскільки особі не виповнилося 15 років;
- з 02.12.1992 по 05.09.1993 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.02.1987 оскільки в ній міститься виправлення в даті звільнення,
- з 01.01.2007 по 11.12.2007, позаяк відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та сплату страхових внесків відсутні.
Як вбачається із розрахунку стажу для призначення пенсії (а.с. 97) періоди роботи в колгоспі за 1981 рік пенсійним фондом зараховано страховий стаж за фактично відпрацьований час 115 трудоднів; за 1984 рік - 168 трудоднів;
Позивач в межах позовних вимог просить зарахувати йому до страхового стажу періоди роботи з 02.12.1992 по 05.09.1993, 1981 рік та 1984 рік як за повний календарний рік роботи) та період провадження підприємницької діяльності з 01.02.2008 по 31.12.2010.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню в межах спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_1 від 19.02.1987, оформлену на ОСОБА_1 , з якої слідує, що розділ “Відомості про роботу» містить запис щодо його трудової діяльності у спірний період: з 02.12.1992 по 05.09.1993 в ресторані «Вогник» (записи №№ 5 -6).
Із розрахунку стажу роботи вбачається, що спірний період до страхового стажу позивачу зараховано не було (а. с. 97).
Що стосується даного періоду роботи позивача в ресторані «Вогник», то записи про прийняття та звільнення з роботи містять дати прийому, звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, а також завірені підписом відповідальної особи та печаткою.
Вказані записи викладені в хронологічному порядку, є чіткими та скріплені печатками, під записом про звільнення.
Даний період не зараховані до страхового стажу, оскільки запис про звільнення містить виправлення.
Такий мотив рішення про відмову у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу суд оцінює критично, оскільки відповідний запис у трудовій книжці завірений печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. Також в трудовій книжці є посилання на те, що підставою для звільнення є наказ № 64 від 05.09.1993 року. Саме дата наказу 05.09.1993 є датою звільнення позивача, про що він і сам зазначає у позовній заяві.
Відповідач вірно зазначив про наявності виправлення у даному запису у даті звільнення позивача з роботи. Однак, виявлене відповідачем виправлення у вказаному записі не свідчить про його недійсність, оскільки, як вбачається з трудової книжки позивача, у ній містяться записи про прийом та звільнення з роботи, записи зроблені в хронологічному порядку, та завірені печатками з підписами відповідальних осіб, що свідчить про періоди роботи ОСОБА_1 в даній організації.
При цьому суд наголошує, що відповідні записи про прийом на роботу та звільнення повністю відповідають вимогам Інструкції №58.
Разом з тим, такі недоліки заповнення трудової книжки позивача при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, звільнення з роботи тощо), не є достатньою підставою для незарахування окремого періоду роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві, отримання допомоги по безробіттю, а не правильність заповнення трудової книжки.
Суд звертає увагу, що певна дефектність при заповненні трудової книжки особи не може бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому суд зазначає, що за усталеною практикою розгляду пенсійних спорів, сформованою Верховним Судом, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки, а також ведення іншої первинної документації (як-от, неповне зазначення відомостей про особу, перекручення даних про особу чи неправильне написання відомостей про особу) не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні трудової книжки позивача, а також зазначення відомостей про особу в архівних довідках, що не відповідає паспортним даним, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.
Також, перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “ІНФОРМАЦІЯ_2».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У графі 3 розділу “Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. . Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що заповнюється трудова книжка відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою. Наявність певних дефектів при заповненні трудової книжки не є підставою вважати про відсутність страхового (трудового) стажу в позивача за спірні періоди.
У трудовій книжці позивача у відомостях про роботу за спірний період записи виконані у відповідності до вимог Інструкції №58. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Разом з тим, суд констатує, що відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення взагалі було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії наявного у трудовій книжці.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження його страхового (трудового) стажу.
Відтак, період роботи позивача з 02.12.1992 по 05.09.1993 рік в ресторані «Вогник» повинен бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, суд дійшов до переконання, що ГУ ПФУ в Житомирській області протиправно не зараховано зазначений період до страхового стажу позивача.
Враховуючи наявні в справі докази, суд вважає протиправним рішення відповідача щодо зарахування періоду роботи позивача в колгоспі за 1981 рік (115 трудоднів), 1984 рік (168 трудоднів) по фактично відпрацьованому періоду, а не як календарний рік, враховуючи наступне.
Судом досліджено копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 10.03.1981 року, оформленої на ОСОБА_1 (а.с.99).
Розділ “Відомості про роботу» трудової книжки позивача містить записи щодо його трудової діяльності у спірні періоди:
01.08.1980 прийнятий в члени колгоспу «Волинь».
Розділ трудової книжки позивача містить записи стосовно трудової участі в громадському господарстві, зокрема, про виконання річних мінімумів трудової участі.
Так, в трудовій книжці є запис від 20.04.1982 року за 1981 рік, прийнятий колгоспом трудовим мінімум - 100, кількість відпрацьованих людино -днів колгоспником -115; 1984 рік - 160 / 169.
Дані записи засвідчені підписом відповідальної особи та скріплені печаткою.
Надаючи оцінку зазначеним вище доказам в межах спірних правовідносин, суд зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише при відсутності записів у ній необхідно досліджувати додаткові документи для підтвердження стажу роботи.
Період роботи позивача у колгоспі імені «Волинь» за 1981 рік, 1984 рік підтверджений належними записами трудової книжки. При цьому у трудовій книжці містяться записи про встановлений мінімум для зарахування в стаж та скільки днів у кожному році було вироблено позивачем.
Також про саме таку кількість відпрацьованих людино -днів ОСОБА_1 в дані роки свідчать довідки Велицької сільської ради № 70 від 11.06.2024 (а.с.70) та Поворської сільської ради № 622 від 12.04.2024 (а.с.71).
Із вказаних записів вбачається, що у вказаний період ОСОБА_1 було вироблено більше людино-днів від встановленого у колгоспах мінімумах трудоднів для зарахування усього цього періоду до страхового стажу як повний рік.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Суд зауважує, що норми ст.56 №1788-XII визначали, що період роботи у колгоспі після 1965 по фактично відпрацьованому зараховуються до страховий стаж лише за умови невиконання встановленого мінімуму без поважних причин, чого в даному випадку немає.
Зважаючи на норми вказаної статті та наявні записи у трудовій книжці позивача спірні періоди повинні бути зараховані не по фактично відпрацьованому часу, а як за повні роки.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що ГУ ПФУ в Житомирській протиправно в оскаржуваному рішенні не зараховано зазначені періоди до страхового стажу позивача як повні роки роботи в колгоспі.
Що стосується вимог позивача про зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 01.02.2008 по 31.12.2010, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту б статті 3 Закону № 1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;
Згідно зі статтею 56 Закону № 1788 до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою набуття права на трудову пенсію фізичній особі - підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати останніми страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 1 частини 3-1 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Аналізуючи наведені норми права суд зазначає, що періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2017 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців лише у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку та сплати єдиного внеску.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Таким чином, період здійснення підприємницької діяльності з 01.02.2008 по 31.12.2010 року, протягом якого позивач був платником єдиного податку, повинен враховується до страхового стажу за умови сплати єдиного внеску.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач був зареєстрований ФОП 01.02.2008 року, а з 04.02.2008 взятий на облік як платник податків в Ковельській МДПІ.
Також в паспорті позивача наявна відмітка податкового органу про те, що він має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера від 29.12.2004 року.
На підтвердження своєї позиції позивачем до суду надано відповідне свідоцтво про сплату єдиного внеску у спірний період, копії квитанцій про сплату єдиного внеску, звіти суб'єкта малого підприємництва ФОП .
Зважаючи на відсутність ІПН, подача звітності та сплата податку здійснювалась ним без зазначення ідентифікаційного коду.
ОСОБА_1 у спірний період сплачував єдиний внесок. При цьому, адмініструє сплату податків відповідний податковий орган.
Адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) так само покладено на відповідний державний орган. Особа не може нести відповідальність за наповнення реєстру застрахованих осіб.
Позивач просить зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.02.2008 по 31.12.2010.
Судом встановлено із розрахунку стажу, що вказаний період при вирішенні заяви позивача відповідачем зараховано не було.
Однак, в рішенні ГУ ПФУ в Житомирській області від 29.10.2024 № 033050010584 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 не зазначено підстав та мотивів не зарахування до страхового стажу даного періоду
Отже, враховуючи те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено підстав не зарахування до страхового стажу позивача саме спірного періоду з 01.02.2008 по 31.12.2010 протягом якого позивач провадив підприємницьку діяльність та був платником єдиного податку та не наведено підстав їх не зарахування, суд позбавлений можливості надати правову оцінку доводам сторін про наявність/відсутність права щодо їх зарахування та на призначення пенсії.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 29.10.2024 № 0330500105 про відмову в призначенні пенсії прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Позивач просить призначити та виплачувати пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.09.2024.
Разом з тим, суд зазначає, що на даний час рішення про призначення пенсії не існує.
Слід зазначити, що однією із умов призначення прийняття рішення відповідачем про призначення пенсії є наявність відповідного стажу роботи.
Оскільки відповідач при вирішенні заяви ОСОБА_1 при призначенні пенсії безпідставно не врахував спірний період роботи з 01.12.1992 по 05.09.1993 рік, та період роботи в колгоспі за 1981та 1984 як календарний рік, що стало підставою для відмови у задоволені його заяви та порушило права позивача, тому належним способом захисту в даному випадку із врахуванням ст.245 КАС України, буде зобов'язання ГУ УПФ в Житомирській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи згідно з 02.12.1992 по 05.09.1993, періоди роботи в колгоспі за 1981 рік (повністю); 1984 рік (повністю).
Частиною третьою статті 245 КАС України обумовлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у переведені на інший вид пенсії матиме наслідком, що за заявою ОСОБА_1 року буде відсутнє рішення по суті.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною четвертою цієї статті у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд враховує, що саме до повноважень органів Пенсійного фонду України віднесено обчислення страхового стажу для призначення пенсій, тоді як суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю рішень про призначення/відмову у призначенні пенсій.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України установлено повноваження суду прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наведених обставин та з огляду на те, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідачем не було надано оцінку та в спірному рішенні відсутні підстави та мотиви не зарахування до страхового стажу періоду провадження позивачем підприємницької діяльності з 01.02.2008 по 31.12.2010, то ГУ ПФУ в Житомирській області слід зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 23.10.2024, прийняти відповідне рішення, адже якщо в результаті перерахунку стажу умова щодо наявності страхового стажу буде виконуватися, то останній матиме можливість отримати пенсію по віку.
Отже, в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Житомирській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, і яке стало підставою для звернення до суду із цим позовом, необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 605,60 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4211779875.1 від 23.02.2025 (а. с. 6).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.10.2024 № 033050010584 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.12.1992 по 05.09.1993, періоди роботи в колгоспі за 1981 рік (повністю); 1984 рік (повністю).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341).
Суддя Р.С. Денисюк