07 серпня 2025 р. Справа № 120/15350/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/15350/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 28.02.2025, яке набрало законної сили, вказаний позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 29.11.2022 та з 27.04.2023 по 12.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату грошового забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 29.11.2022 та з 27.04.2023 по 12.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023.
У липні 2025 року позивач подав до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, у якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру премії під час перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 29.11.2022 та з 27.04.2023 по 12.05.2023 згідно з вищезазначеним рішенням суду та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України вчинити дії щодо виконання цього судового рішення та здійснення перерахунку і доплати грошового забезпечення з урахуванням премій у належних відсоткових розмірів,установлених до проведення перерахунку.
Заява обґрунтовується тим, що на виконання рішення суду від 28.02.2025 у справі № 120/15350/24 відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача за спірний період та виплати недоплачені у зв'язку з цим кошти в сумі 7397,76 грн. Позивач не погодився з виплаченою сумою, а тому подав заяву про примусове виконання рішення суду. Однак постановою державного виконавця Калинівського ВДВС від 27.06.2025 відповідне виконавче провадження було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас позивач вважає, що судове рішення відповідачем не виконано належним чином у повному обсязі, а тому звертається до суду із заявою про встановлення судового контролю за його виконанням, посилаючись на те, що при здійсненні перерахунку грошового забезпечення відповідач неправомірно зменшив відсотковий розмір премії, яку отримував позивач у різний час протягом спірного періоду, що вплинуло на розмір недоплати.
Вирішуючи подану заяву з урахуванням доданих до неї матеріалів, суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України установлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Водночас частиною шостою статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Отже, суд застосовує до суб'єкта владних повноважень-відповідача положення статті 383 КАС України та постановляє окрему ухвалу лише в разу встановлення факту невиконання відповідачем дій зобов'язального характеру, визначених судовим рішенням.
Рішенням суду від 28.02.2025 у справі № 120/15350/24 на військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України покладено зобов'язання здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 29.11.2022 та з 27.04.2023 по 12.05.2023, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023.
Факту здійснення відповідачем перерахунку грошового забезпечення та інших виплат на виконання вказаного судового рішення позивач не заперечує, але разом з тим не погоджується з діями відповідача щодо зменшення відсоткового розміру премії під час проведення перерахунку .
Утім, суд зауважує, що у відповідному судовому рішення надавался оцінка виключно питання щодо того, який саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, повинен був застосовувати відповідач під час обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у спірний період військової служби, і суд, задовольняючи позовні вимоги, не покладав на відповідача обов'язок враховувати конкретні складові грошового забезпечення позивача та їх розмір. Тобто це питання не охоплювалося межами судового розгляду.
Норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечити належне виконання ухваленого у конкретній адміністративній справі судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, винесеного на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у такій справі.
Суд звертає увагу на те, що під час розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд не вправі вирішувати питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно статті 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин тощо.
Також при розгляді заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд не вправі наводити висновки, які за своєю суттю є прийняттям рішення, тобто суд не вправі ухвалою, постановленою в порядку статті 383 КАС України, фактично вирішувати спір та ухвалювати нове судове рішення, для чого робити нові висновки, досліджувати нові докази тощо.
Відтак, у разі незгоди з діями відповідача, які пов'язані з визначенням розміру премії чи неврахування усіх складових доплат позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з новою позовною заявою про оскарження цих дій у загальному порядку.
Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про який просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у цій справі.
Таким чином, оскільки заявник не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки, суд вважає, що вирішення порушених питань можливе у спосіб ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом постановляння ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Крім того, реалізація судом відповідних повноважень та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення допускається виключно у разі, коли триває процес виконання такого рішення.
У даному ж випадку закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у зв'язку із його фактичним та повним виконанням боржником, унеможливлює встановлення судового контролю за виконанням такого судового рішення. У такому разі, якщо позивач (стягувач) вважає, що боржником не у повному обсязі виконане судове рішення, закон гарантує право на оскарження відповідного рішення державного виконавця в порядку, передбаченому статтею 287 КАС України.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суду у постанові від 02.10.2024 у справі № 120/5179/21-а.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що постановою державного виконавця Калинівського ВДВС від 27.06.2025 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження ВП № 78198155 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/15350/24 від 03.04.2025, а саме у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, суд доходить висновку про неможливість встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 28.02.2025 у цій адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 294, 370, 383 КАС України, суд
Залишити без задоволення заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем-суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду від 28 лютого 2025 року в адміністративній справі № 120/15350/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала складена 07.08.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович