м. Вінниця
06 серпня 2025 р. Справа № 120/10853/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,
за участю:
секретаря судового засідання: Коломієць М.А.,
представників заявника: Покорук Н.М.,
Сікорської О.А.
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку статті 283 КАС України заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках, -
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках.
Вимоги заяви мотивовані відмовою у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що стало підставою для винесення рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків №6168/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 31.07.2025 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами статті 283 КАС України та призначено її до судового розгляду на 05 серпня 2025 року о 14:30 год. Відповідачу встановлено строк для подачі до суду відзиву на позовну заяву до 13:00 05 серпня 2025 року.
Абзацом 2 частини 7 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.
В судовому засіданні 05.08.2025 представники Головного управління ДПС у Вінницькій області підтримали заяву податкового органу та просили повністю задовольнити заяву про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках.
Фізична особа-підпримець ОСОБА_1 також з'явилась в судове засідання та заперечувала щодо задоволення такої заяви, а також просила додатковий час задля можливості надання додаткових пояснень та доказів, у зв'язку з чим в судовому засідання було оголошено перерву до 09:30 06.08.2025 року.
В судовому засіданні 06.08.2025 року сторони не змінили свою позицію, а також були допитані свідки.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управління ДПС у Вінницькій області.
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 глави 8 розділу ІІ, пункту 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" та керуючись статтею 20, статтею 61, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 82.3 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) видано наказ № 3421к від 28.07.2025 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з 29.07.2025 року тривалістю 10 днів з метою виявлення порушень вимог чинного законодавства з питань порядку проведення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
30.07.2025 року о 12:00 на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області та відповідно до направлень на перевірку від 28.07.2025 року №4515 та №4516, головними державними інспекторами головного управління Сергієм Червонецьким та Ігорем Дібровою було здійснено вихід на фактичну перевірку аптек за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , де здійснює свою діяльність Рянічева Тамара Григорівна.
ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні фактичних перевірок, про що співробітниками Головного управління ДПС у Вінницькій області складено акти від 30.07.2025 року №1107/6/02-32-07-05/ НОМЕР_1 та №1106/6/02-32-07-05/ НОМЕР_1 .
Враховуючи фактичну відмову ФОП ОСОБА_1 підписати акти від 30.07.2025 року №1107/6/02-32-07-05/ НОМЕР_1 та №1106/6/02-32-07-05/ НОМЕР_1 та отримати їх примірники, головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області 30.07.2025 року було складено акти відмови від підпису.
Надалі, за зверненням начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області о 16:30 год. було прийнято рішення від 31.07.2025 року №6168/02-32-07-05/ НОМЕР_1 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного рішення контролюючий орган звернувся до суду із цією заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а також просив застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
На підставі пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно вимог пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Порядок проведення фактичної перевірки регулюється статтею 80 ПК України.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (78.5 статті 78 ПК України).
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 5, 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Як вже встановлено судом, співробітниками Головного управління ДПС у Вінницькій області складено акти про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 30.07.2025 року №1107/6/02-32-07-05/2192210068 і №1106/6/02-32-07-05/2192210068 та акти відмови від підпису у акті відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 30.07.2025 року №1110/6/02-32-07-05/2192210068 і №1108/6/02-32-07-05/2192210068.
Після цього начальником управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області скеровано до начальника ГУ ДПС у Вінницькій області звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
На підставі зазначених актів та звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Головним управління ДПС у Вінницькій області прийнято рішення від 31.07.2025 про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 .
Саме посилаючись на обставини відмови відповідача від допуску до проведення перевірки, заявник вказує на наявність підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна платника податку.
Як вже зазначалось судом, пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб.
Враховуючи вищенаведене, умова пред'явлення вказаних документів була дотримана.
При цьому, суд також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23, де сформовано правовий висновок щодо єдиних підходів до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок та міру достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що порядок та підстави проведення фактичної перевірки податковим органом було дотримано та здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.
В ході судового розгляду було допитано як свідків головних державних інспекторів головного управління ДПС у Вінницькій області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які під час допиту пояснили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не допускала інспекторів до здійснення фактичної перевірки та для допуску вимагала надання звернення споживача.
ФОП ОСОБА_1 на запитання суду підтвердила вказану обставину в ході розгляду заяви.
Втім, суд звертає увагу, що належними документами, що давали підстави для проведення фактичної перевірки, визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України є направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та пред'явлення службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, а тому недопуск посадових осіб заявника до проведення перевірки був необґрунтованим та за відсутності законних підстав для цього.
Щодо вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 283 КАС України, заява за зверненням податкового органу подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2025 року у справі №160/30723/23 викладено правовий висновок, в якому зазначено, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, є дата прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Ця правова позиція також викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, від 26 червня 2020 року у справі №280/2993/19, від якої суд касаційної інстанції у встановленому процесуальним законом порядку не відступав.
Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.08.2017 за № 948/30816 (далі - Порядок № 632).
Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.3 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Пунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (пункт 94.10 статті 94 ПК України).
Відповідно до абзацу 3 пункту 94.10 статті 94 ПК України, строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Аналогічні норми передбачені Порядком №632.
Аналізуючи наведені вище норми статті 94 Податкового кодексу України та Порядку №632 суд дійшов висновку, що арешт майна платника податків може бути застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Так, податковим органом було прийнято рішення №6168/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 31.07.2025 року про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 на підставі акту від 30.07.2025 №1106/6/02-32-07-05/ НОМЕР_1 та звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.
Оскільки судом встановлено, що відповідач відмовився від проведення перевірки, факт чого у встановлений ПК України спосіб, задокументований актами від 30.07.2025 №1106/6/02-32-07-05/ НОМЕР_1 і №1107/6/02-32-07-05/ НОМЕР_1 та підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків відповідача у справі, адже його застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Посилання ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні на бажання допустити посадових осіб податкового органу до проведення фактичної перевірки не змінює правове регулювання відповідних правовідносин та не впливає на дослідження обґрунтованості застосованого рішенням податкового органу адміністративного арешту майна платника податків, так як судом достеменно встановлено факт відмови від допуску до проведення перевірки, який підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Зворотнього фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами, а також не спростовано в ході розгляду справи.
Суд звертає увагу, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, за наявності підстав, визначених положеннями статті 94 ПК України.
Щодо вимог позивача про застосування адміністративного арешту коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках відповідача у всіх банківських установах, суд зазначає наступне.
Звертаючись із вимогами про зупинення видаткових операцій відповідача, позивач як на підставу звернення посилається на вимоги підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
Вказаною нормою визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.
Отже, вказана норма надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо зупинення видаткових операцій платника податків у випадку недопущення посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.
В силу підпункту 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний допустити посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.
Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.
Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".
Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.
За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.15, 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, пунктом 89.4 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.
При цьому в усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків
Отже, підстави для зупинення видаткових операцій є аналогічними із підставами для арешту майна платника податків.
В свою чергу, суд звертає увагу на умови припинення адміністративного арешту майна платника податків.
Адміністративний арешт майна платника податків припиняється: 1) або у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України); 2) або на підставі рішення органу державної податкової служби про звільнення майна з під арешту, яке приймається протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли такому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 Податкового кодексу України).
Суд враховує зміну поведінки ФОП ОСОБА_1 та її пояснення щодо повідомлення податкового органу про можливість початку проведення перевірки, однак оцінка доцільності зупинення видаткових операцій на рахунках та обґрунтованості прийнятого рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків здійснюється за обставин, які існували на момент його прийняття.
Враховуючи висновок суду про обґрунтованість умовного арешту майна платника податків - відповідача у справі, позовні вимоги про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача теж підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що арешт коштів на рахунках та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є тотожними поняттями для цілей регулювання податкових правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 року по справі № 820/2522/17.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 283 КАС України, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Отже, розглянувши подані заявником документи і матеріали, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує на наступне.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб'єкта владних повноважень пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстав для стягнення з відповідача судових витрат немає.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268, 283, 295 КАС України, -
Заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках, задовольнити.
Підтвердити обґрунтованість рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 31.07.2025 року №6168/02-32-07-05/ НОМЕР_1 про застосування адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зупинити видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках у банках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ ВП 44069150);
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення у повному обсязі складено та проголошено 06.08.2025 року о 15:45 год.
Суддя Свентух Віталій Михайлович