м. Вінниця
06 серпня 2025 р. Справа № 120/5599/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, стягнення коштів та шкоди,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до головного державного виконавця Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 26 серпня 2024 року головним державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. відкрито виконавче провадження № 75903603 з примусового виконання виконавчого листа № 150/592/19, що виданий Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2100,07 гривень.
25 листопада 2024 року головним державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 2549,58 гривень.
Водночас державним виконавцем при накладенні арешту на грошові кошти позивача в сумі 2549,58 гривень не враховано того, що виконавчий лист № 150/592/19, що виданий Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2100,07 гривень, раніше вже перебував на виконанні у Чернівецькому відділі державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (мова йде про виконавче провадження № 66094232).
В межах виконавчого провадження № 66094232 позивачем як боржником сплачено частину суми, а несплаченою залишилася сума коштів в розмірі 617,35 гривень - залишок боргу та 61,72 гривень - сума несплаченого виконавчого збору.
За таких обставин, на думку позивача, накладення арешту на грошові кошти в сумі 2549,58 гривень є безпідставним, а тому і звернувся до суду з цим позовом з вимогами визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти та стягнути з державного виконавця кошти в сумі 1932,23 гривень та моральну шкоду в сумі 400000 гривень.
Ухвалою від 29 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, що містить позовна заява, шляхом надання документа про сплату судового збору за звернення до суду з позовом в сумі 1211,20 гривень, а також клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
09 травня 2025 року на виконання вимог ухвали від 29 квітня 2025 року позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою від 14 травня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк до 29 травня 2025 року для усунення недоліків, що містить позовна заява, шляхом подання доказу про сплату судового збору в сумі 1211,20 гривень.
Позивачем подано до суду квитанцію від 28 травня 2025 року, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Ухвалою суду від 30 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
03 червня 2025 року позивачем подано до суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати за його участі.
09 липня 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що на виконанні у Могилів-Подільському відділі державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 75903603 щодо примусового виконання виконавчого листа № 150/592/19, виданого Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат за судову експертизу в сумі 2100,07 гривень.
26 серпня 2024 року до відповідача від Чернівецького районного суду Вінницької області надійшов зазначений виконавчий документ із заявою про відкриття виконавчого провадження.
26 серпня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 239,50 гривень та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 210,00 гривень.
При цьому в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що виконавчий документ повторно передано на примусове виконання, оскільки попередньо виконавчі дії з примусового виконання згадуваного вище виконавчого листа проводились в межах виконавчого провадження № 66094232, що проводилося державним виконавцем Чернівецького відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Зокрема відповідач вказує на те, що 27 травня 2024 року виконавчий документ № 150/592/19, що виданий Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року, було повернуто стягувачу без подальшого виконання на підставі пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження». При цьому в постанові про повернення зазначеного виконавчого листа зазначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становить 617,35 гривень, а залишок нестягнутого виконавчого збору - 61,72 гривень.
У зв'язку з викладеним 23 січня 2025 року державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, в якій було змінено суму до стягнення з 2100,07 гривень на 617,35 гривень.
Також 23 січня 2025 року цим же державним виконавцем винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме змінено суму виконавчого збору з 210,01 гривень на залишок нестягнутого виконавчого збору в сумі 61,72 гривень.
23 січня 2025 року державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. винесено постанову про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , оскільки 27 січня 2025 року на користь держави з останнього стягнуто кошти в сумі 617,35 гривень витрат за проведення експертизи, в сумі 61,72 гривень виконавчого збору, в сумі 69 гривень за користування АСВП (депозитний), в сумі 170,50 гривень витрат виконавчого провадження.
Також відповідач зазначив, що 27 січня 2025 року кошти в сумі 1631,01 гривень повернуто боржнику як суму, що була стягнута помилково.
У зв'язку з наведеним 27 січня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України “Про виконавче провадження» у зв'язку з повним та фактичним виконанням вимог виконавчого документа.
За наведених обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Окремо у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, що розцінено судом як відповідне клопотання.
21 липня 2025 року ОСОБА_1 подано до суду заперечення на відзив на позовну заяву, які розцінюються судом як відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач навів аргументи, які, на його думку, підтверджують заявлені позовні вимоги та спростовують доводи відповідача. Також позивач вказує на те, що ним не пропущено строк звернення до суду, а тому твердження відповідача в цій частині є помилковими.
21 липня 2025 року позивачем подано до суду заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 від 03 червня 2025 року про розгляд справи за його участі та заяву від 21 липня 2025 року про розгляд справи за правилами загального позовного провадження повернуто без розгляду.
Іншою ухвалою суду від 05 серпня 2025 року клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду залишено без задоволення.
Ще однією ухвалою суду від 05 серпня 2025 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з головного державного виконавця Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. грошових коштів в сумі 1932,23 гривень.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
17 червня 2021 року Чернівецьким районним судом Вінницької області видано виконавчий лист № 150/592/19 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчих досліджень (висновки експерта від 09 квітня 2019 року № 58 та від 23 квітня 2019 року № 59) в загальній сумі 2100,07 гривень.
У 2024 році Чернівецьким відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 150/592/19, виданого Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року.
Постановою державного виконавця від 27 травня 2024 року виконавчий лист № 150/592/19, що виданий Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року, повернуто стягувачу без подальшого виконання на підставі пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У цій постанові зазначено, що залишок нестягнутої суми судових витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчих досліджень за виконавчим документом, складає 617,35 гривень, а залишок нестягнутого виконавчого збору - 61,72 гривень.
26 серпня 2024 року головним державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75903603 з примусового виконання виконавчого листа № 150/592/19, що виданий Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2100,07 гривень. Цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця в розмірі 210,01 гривні.
Також 26 серпня 2024 року головним державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. винесено постанову, якою визначено для ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, зокрема:
- плата за користування автоматизованою системною виконавчого провадження в сумі 69 гривень;
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 56,15 гривень;
- винесення постанови про закінчення виконавчого провадження в сумі 56,15 гривень;
- винесення постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 29,10 гривень;
- винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження в сумі 29,1 гривень. Загальна сума мінімальних витрат склала 239,50 гривень.
25 листопада 2024 року головним державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 в загальному розмірі 2549,58 гривень (стягнення судових витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчих досліджень в сумі 2100,07 гривень, виконавчий збір в сумі 210,01 гривень та мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 239,50 гривень).
Надаючи правову оцінку діям державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти позивача в загальному розмірі 2549,58 гривень, суд зважає на таке.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1 та 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону.
Згідно з частинами першою та другою статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України “Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина 1 статті 56 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до положень частин другої-четвертої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Із системного аналізу наведених вище норм слідує, що виконавець вправі накладати арешт зокрема на кошти та інші цінності боржника виключно у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. При цьому під час винесення постанови про арешт коштів боржника виконавець повинен провести перевірку виконання боржником рішення, що підлягає виконанню відповідно до Закону № 1404-VIII.
В ході судового розгляду встановлено, що 17 червня 2021 року Чернівецьким районним судом Вінницької області видано виконавчий лист № 150/592/19 про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчих досліджень (висновки експерта від 09 квітня 2019 року № 58 та від 23 квітня 2019 року № 59) в загальній сумі 2100,07 гривень.
На виконанні у Чернівецького відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 66094232 щодо примусового виконання виконавчого листа № 150/592/19, виданого Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року.
Постановою головного державного виконавця Чернівецького відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 травня 2024 року виконавчий лист № 150/592/19, що виданий Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року, повернуто стягувачу без подальшого виконання на підставі пункту 1 частини 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". У цій постанові зазначено, що залишок нестягнутої суми судових витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчих досліджень за виконавчим документом, складає 617,35 гривень, а залишок нестягнутого виконавчого збору - 61,72 гривень.
Отже, 27 травня 2024 року Чернівецьким відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) завершено виконавче провадження № 66094232 з огляду на те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому сума нестягнутої суми за виконавчим листом № 150/592/19, що виданий Чернівецьким районним судом Вінницької області 17 червня 2021 року, після завершення виконавчого провадження склала 617,35 гривень (за виконавчим документом) та 61,72 гривень (за виконавчим збором).
Відтак загальна сума, що підлягала стягненню за виконавчим листом після завершення Чернівецьким відділом державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) виконавчого провадження, склала 679,07 гривень.
В подальшому, 26 серпня 2024 року головним державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білоус Г.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання № 74903603 все того ж виконавчого листа № 150/592/19.
25 листопада 2024 року державним виконавцем винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 в загальному розмірі 2549,58 гривень (сума стягнення судових витрат, пов'язаних з проведенням автотоварознавчих досліджень, в розмірі 2100,07 гривень, виконавчий збір в сумі 210,01 гривень та мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 239,50 гривень).
Тобто, державний виконавець, накладаючи арешт на кошти позивача в загальній сумі 2549,58 гривень, не врахував того, що в межах іншого виконавчого провадження (№ 66094232) з приводу виконання того ж виконавчого документа боржником частково сплачено суму, що визначена таким виконавчим документом, а залишок несплаченої суми за виконавчим документом складав 617,35 гривень, а залишок нестягненої суми виконавчого збору становив 61,72 гривень.
Такі дії виконавця не узгоджуються із приписами частини 3 статті 56 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких арешт накладається у розмірі суми стягнення, яка в даному випадку складає 679,07 гривень (саме така сума залишилась невиконаною боржником).
Разом із тим судом враховано й те, що постановою державного виконавця від 23 січня 2025 року в межах виконавчого провадження № 75903603 внесено зміни (доповнення) до реєстраційних даних в автоматизованій системі виконавчого провадження в частині суми коштів, що підлягає стягненню з 2100,07 гривень на 617,35 гривень, а постановою від 23 січня 2025 року внесено виправлення до постанови про стягнення виконавчого збору шляхом стягнення нестягнутої суми виконавчого збору в сумі 61,72 гривень (взамін 210,01 гривень).
Разом із тим внесення державним виконавцем наведених вище змін само по собі не свідчить, що постанова про арешт коштів боржника від 25 листопада 2024 року є такою, що вичерпала свою дію (скасованою, нечинною).
Проте суд встановив, що постановою від 23 січня 2025 року державним виконавцем знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_1 , що все ж підтверджує те, що заходи, що були запроваджені постановою про накладення арешту на кошти позивача, припинили свою дію після винесення постанови про зняття арешту з коштів.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв не в межах наданих йому повноважень, а тому слід визнати протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника без урахування суми коштів, що була виконаною в межах іншого виконавчого провадження.
З приводу позовної вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 400000 гривень, то суд враховує наступне.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Так, відповідно до частин 2, 3 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відтак, звертаючись до суду із вимогами щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, слід вказати, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Стверджуючи про те, що діями (бездіяльністю) відповідача позивачеві завдано моральну шкоду, останнім не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті, що виключає можливість стягнення такої.
За таких обставин відсутні підстави задоволення позову в цій частині.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази відповідача, надані на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується квитанцією від 28 травня 2025 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 гривень, а тому на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 605,60 гривень, оскільки така сума є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії головного державного виконавця Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо накладення арешту на кошти ОСОБА_1 без урахування суми коштів, що була виконаною в межах виконавчого провадження № 66094232.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 2289714998)
Відповідач: Могилів-Подільський відділ державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 24000, Вінницька обл., м. Могилів-Подільський, вул. Сагайдачного, буд. 1/30; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34893286)
Рішення суду в повному обсязі складено 06.08.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович