06 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/1878/24
Провадження № 33/820/493/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Залуцького В.Н. розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 червня 2025 року,
Постановою Дунаєвецького районного суду від 11 червня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підлісний Мукарів Дунаєвецького району Хмельницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, директора ТОВ "Грайн Агро 2017",
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
За постановою суду, 18 листопада 2024 року близько 01:40 годин в с. Міцівці Новодунаєвецької селищної територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (координати 49.0056775.26.9216789) ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Peugeot Expert", реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.3 (б), п.12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, оскільки не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого не впорався з керуванням та здійснив з'їзд у кювет, що спричинило пошкодження вказаного транспортного засобу.
Тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.
Крім того, 18 листопада 2024 року близько 01:40 годин в с. Міцівці Новодунаєвецької селищної територіальної громади Кам'янець-Подільського району Хмельницької області (координати 49.0056775.26.9216789) ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Peugeot Expert", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови), відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП закрити у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Свої вимоги аргументує тим, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Стверджує, що в матеріалах справи відсутній відеозапис, який підтверджує факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом. Як вбачається з відеозаписів, які долучені до матеріалів справи, в них відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 18 листопада 2024 року о 01 годині 40 хвилин керував вказаним у протоколі транспортним засобом. Працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, але він відмовляється, оскільки неодноразово зазначає, що не керував автомобілем, а був пасажиром.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснив, що транспортним засобом керував ОСОБА_2 і цей автомобіль належить йому. Останній підтвердив показання ОСОБА_1 в місцевому суді.
Захисник вважає, що докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, а тому ОСОБА_1 не є суб'єктом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124 та 130 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши ОСОБА_1 та його захисника на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, не встановив обставини, які у відповідності з вимогами ст.ст.245, 280 КУпАП, підлягають обов'язковому встановленню.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що встановлені протоколами про адміністративні правопорушення обставини вчинення правопорушень, які покладені судом в основу рішення, яке оскаржується, не були належним чином перевірені шляхом дослідження інших доказів, які могли і повинні бути встановлені судом.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, вважав доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Однак, поза увагою місцевого суду залишилась та обставина, що сам по собі факт перебування у стані алкогольного сп'яніння особи не є визначальним для кваліфікації діяння за ст.130 КУпАП.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення, як і правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Термін «керування транспортним засобом», визначення якому надано у постанові Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14, означає виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв. Тобто це технічна дія, яка полягає у приведення транспортного засобу в рух і як наслідок переміщення його в просторі.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, адже відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що він транспортним засобом не керував, за кермом автомобіля перебував його знайомий - ОСОБА_2 , якому належить цей автомобіль, про що він неодноразово повідомляв поліцейським.
Аналогічні показання ОСОБА_1 надавав і в суді першої інстанції, які повністю узгоджуються із відеозаписом події, зафіксованим працівниками поліції, в ході якого ОСОБА_1 неодноразово висловлювався, що не керував транспортним засобом.
Свідок ОСОБА_2 , який є власником автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_1 , підтвердив показання останнього, вказавши, що саме він керував автомобілем, не впорався з керуванням і допустив з'їзд транспортного засобу в кювет. Після чого пішов в село по допомогу, а ОСОБА_1 залишив в автомобілі.
Із змісту відеозапису вбачається і те, що працівники поліції, приїхавши на місце події та виявивши на пасажирському сидінні ОСОБА_1 , намагалися дізнатися у нього хто керував автомобілем. Отримавши відповідь від ОСОБА_1 про те, що він транспортним засобом не керував, один із працівників поліції зателефонував свідку, яка повідомила про подію. Дана особа в телефонному режимі відповіла, що дійсно бачила в автомобілі лише одного чоловіка схожого на ОСОБА_1 , однак категорично ствердила, що в той момент цей чоловік транспортним засобом не керував.
Дійсно, ОСОБА_1 повідомляв різну інформацію щодо обставин знаходження ним на місці події, на що слушно звернув увагу місцевий суд у своєму рішенні, однак наявність таких розбіжностей жодним чином не може підтверджувати факт керування ним транспортним засобом.
Судом першої інстанції не враховано базового принципу, а саме -принципу презумпції невинуватості, який є наріжним каменем Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також стандарту доказування "поза розумним сумнівом".
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України, згідно із ст.14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
З урахуванням того, що суб'єктом відповідальності за ст.ст.124, 130 КУпАП виступає виключно водій транспортного засобу, місцевому суду необхідно було встановити особу, яка керувала транспортним засобом на підставі доказів, наявних в матеріалах провадження, а не припущень, домислів, суджень, роздумів, уявлень.
Так, суд першої інстанції встановив факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 з огляду на поведінку останнього, який надавав різну інформацію щодо причин перебування ним на місці події.
Також суд проаналізував відеозапис з нагрудної камери працівника поліції і дійшов висновку, що він повністю підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем.
Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком, адже він суперечить матеріалам провадження.
Так, з відеозапису, наявного в матеріалах провадження, вбачається, що працівники поліції 18.11.2024 року близько 01 години 30 хвилин виявили в кюветі автомобіль "Peugeot Expert" реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Жодних ознак руху та зупинки автомобіля на відеозаписі не зафіксовано.
В автомобілі на пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_1 , який неодноразово повідомляв працівникам поліції, що даним автомобілем не керував, а був його пасажиром.
Такі ж пояснення ОСОБА_1 надавав і в судовому засіданні, які повністю узгоджуються із поясненнями свідка ОСОБА_2 .
Саме по собі знаходження ОСОБА_1 в автомобілі не може бути достатнім доказом керування ним транспортним засобом та правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності інших належних доказів і не звільняє органи поліції від доведення правомірності свого рішення.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що за відсутності достатніх доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, встановлених в адмінпротоколах, в діях останнього відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 130 КУпАП.
За змістом п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зобов'язаний закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та ст.124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245, 247, 266, 283, 284, п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ознаками адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, скасувати, а провадження закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду І.В. Вітюк