05 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2380/25
Провадження № 11-кп/820/484/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024243460000535 від 01 грудня 2024 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дудінка Красноярського краю російської федерації, громадянина України, з середньою освітою, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, неодруженого, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , картка платника податків НОМЕР_2 , не має судимостей,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 5 000 (п'ять тисяч) грн моральної шкоди та 8 000 (вісім тисяч) грн витрат на правову допомогу.
Судом вирішено питання речових доказів, арешту майна та витрат за проведення експертиз.
За вироком суду, 27 листопада 2024 року близько 23 год 30 хв ОСОБА_10 , перебуваючи поблизу квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин прийняв рішення про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Тоді ж ОСОБА_10 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у положенні стоячи навпроти потерпілого та тримаючи у своїй правій руці металевий саморобний предмет типу кістень, умисно завдав потерпілому вказаним предметом один удар в область ребер зліва, один удар у задню поверхню правого плечового суглоба та один удар у ліву скроневу ділянку голови на межі росту волосся, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, садна шкіри в лівій скроневій ділянці голови на межі росту волосся, які за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я; крововиливів м?яких тканин в проекції лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії на рівні 8-го ребра, по задній поверхні правого плечового суглобу в проекції акроміально-ключичного з?єднання, які своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки.
ОСОБА_10 підлягає кримінальній відповідальності за ч.2 ст.125 КК України (умисні дії, які виразилися у легких тілесних ушкодженнях, що спричинили короткочасний розлад здоров'я).
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 просив скасувати вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року та закрити кримінальне провадження на підставі п.2 ч.2 ст.284 КПК України.
Посилався на неповноту судового розгляду, неповне з'ясування обставин справи, що виразилося у відмові задовольнити клопотання про проведення слідчого експерименту за місцем вчинення кримінального проступку та просив:
- доручити органу досудового розслідування провести слідчий експеримент, а саме відтворення події, яка сталася 27 листопада 2024 року близько 23 год 30 хв в квартирі та на коридорі біля квартири АДРЕСА_2 за участю потерпілого та обвинуваченого (окремо), а саме щодо механізму нанесення ударів ОСОБА_10 . ОСОБА_6 в коридорі квартири та в коридорі під'їзду біля квартири;
- доручити органу досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту зробити заміри коридору (ширина, довжина) в квартирі АДРЕСА_2 ;
- дослідити виписку №10504 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; довідку від КП «Хмельницька міська лікарня» ХМР №1571 видана ОСОБА_10 ; висновок експерта №738; медичну карту стаціонарного хворого №10504 ОСОБА_10 .
Зазначав, що показання потерпілого є неточними, бо він зазначав різну версію обставин (докази знаходяться у матеріалах справи) про отримання ним ударів в коридорі квартири під час виштовхування обвинуваченого, в іншому випадку на сходовій клітці, Тобто, потерпілий плутався у своїх показаннях, що викликає сумніви у їх правдивості.
Звертав увагу на те, що саме через дії працівників органів досудового розслідування ОСОБА_10 був позбавлений змоги під час досудового розслідування користуватися послугами професійної правничої допомоги, а судом першої інстанції не було взято до уваги, що на досудовому слідстві не було досліджено причину та час виникнення травм у обвинуваченого ОСОБА_10 , що підтверджуються висновком експерта №738.
Судом першої інстанції таких обставин не було досліджено, а стороною обвинувачення не було спростовано, що такі травми в обвинуваченого могли виникнути після ситуації, про яку свідчив свідок ОСОБА_11 та обвинувачений. Тобто, що ці травми виникли після того, як обвинуваченого вдарив потерпілий твердим предметом у область голови, після чого і виникла сутичка, де обвинувачений ОСОБА_10 був змушений захищатися.
Уважав, що у сукупності це свідчить про упереджене проведення слідчо-оперативних дій, що призвело до однобічного розгляду справи та ухвалення незаконного вироку суду відносно обвинуваченого ОСОБА_10 .
На його думку, досліджені судом першої інстанції докази, що надала сторона обвинувачення, жодним чином не підтверджують наявність в діянні обвинуваченого ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Окрім того, просив врахувати відсутність умислу в діях обвинуваченого ОСОБА_10 , про що наголошував і сам обвинувачений, а також він наголошував, що скористався кістенню уже після нанесення йому удару в голову, що відбувся в квартирі та виштовхування його із квартири. Також обвинувачений ОСОБА_12 наголошував, що завдавав удари в той момент, коли потерпілий ОСОБА_6 його душив у коридорі загального користування і не мав наміру умисно завдавати потерпілому тілесні ушкодження.
Тому сторона захисту вбачає, що і намагалась довести в суді, що в діях обвинуваченого ОСОБА_10 немає складу злочину та є підстави вважати, що вчинені ним дії були здійснені лише для самооборони.
Таким чином, у цьому кримінальному провадженні наявні обставини, що виключають кримінальну протиправність дій обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.2 ст.125 КК України, оскільки останній перебував у стані необхідної оборони відповідно до ст.36 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_10 не мав умислу на заподіяння потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки його дії були спрямовані на захист, а не бажання спричинити шкоду потерпілому, отже у діях обвинуваченого ОСОБА_10 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення потерпілого ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, наведених вище вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим ОСОБА_10 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, який показав, що з метою самооборони завдав удари ОСОБА_6 , цілячись по ногах, але припускав, що удари могли поцілити і в інші частини тіла потерпілого, колегія суддів уважає, що його винуватість повністю підтверджена дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями потерпілого та свідка.
Потерпілий ОСОБА_6 суду першої інстанції показав, що 27 листопада 2024 року його дружина ОСОБА_13 з телефонної розмови із сусідкою по будинку за адресою АДРЕСА_3 , мамою ОСОБА_10 , дізналася про затоплення їх квартири, яка знаходиться нижче квартири дружини. Зателефонувавши до мешканця тієї квартири ОСОБА_10 , вони почули агресивну лайку і погрози, тому на місце поїхали удвох.
Прибувши на місце, разом з ОСОБА_10 , який чекав їх у дворі будинку, піднялися у квартиру ОСОБА_13 та усі пересвідчилися в тому, що в квартирі все сухо, ознак протікання не виявлено. Проте, ОСОБА_10 це не задовольнило, він продовжував агресивно поводитися, лаявся, вимагав зробити ремонт у квартирі, нецензурно ображав власницю квартири.
У зв'язку з такою поведінкою ОСОБА_10 потерпілий з метою припинення конфлікту почав виштовхувати обвинуваченого у спину з квартири, на сходинкову клітку. Однак, ОСОБА_10 , повертаючись до нього, дістав зсередини куртки предмет, схожий на металевий прут, та завдав ним удар по лівій частині ребер спереду. У ході боротьби він опинився сходинкою нижче обвинуваченого, який завдав ще кілька ударів металевим предметом, два з яких влучили, один у праве плече ззаду, другий у ліву скроню, спричинивши розсічення.
Після цього йому вдалося відібрати в ОСОБА_10 металевий предмет. Потерпілий також зауважив, що металевий предмет, яким ОСОБА_10 завдавав удари був гнучким (телескопічним), через що удари прийшлися навіть в частини тіла, куди обвинувачений не цілився.
Такі ж обставини вчиненого кримінального правопорушення підтверджено протоколом проведення слідчого експерименту від 13 грудня 2024 року та додатком до нього - відеозаписом, в ході якого потерпілий ОСОБА_6 продемонстрував механізм та послідовність завдання ударів ОСОБА_10 .
Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_13 підтвердила обставини події, викладені потерпілим, зокрема, про те, що дізналась від сусідки ОСОБА_11 про затоплення, зателефонувала до ОСОБА_14 , який проживав у тій квартирі. Однак, той поводився агресивно, сказав, що виб'є двері у її квартиру, тому вона разом з чоловіком ОСОБА_6 поїхала на місце, АДРЕСА_3 . У телефонній розмові з ОСОБА_10 . ОСОБА_15 не повідомляла, що приїде з чоловіком.
По приїзду ОСОБА_16 стояв біля під'їзду, одразу почав кричати. У квартирі вони пересвідчилися, що відсутня причина затоплення, все сухо. Однак, ОСОБА_17 не заспокоївся, продовжував нецензурно її ображати, дзвонив мамі, яка теж кричала, на що його попросили залишити квартиру, однак він не хотів виходити.
Тоді її чоловік ОСОБА_6 намагався виштовхати ОСОБА_14 з квартири, однак той дістав якогось блискучого предмета, розмахував ним, щоб ударити чоловіка. У цій сутичці вони вийшли у загальний коридор, де продовжили боротьбу.
Після того, як ОСОБА_6 повернувся у квартиру, виявила, що в нього розсічена голова, синці були на грудній клітині і на спині.
Такі ж обставини підтверджено відомостями проведення слідчого експерименту від 13 грудня 2024 року та додатком до нього - відеозаписом, в ході якого свідок ОСОБА_13 продемонструвала механізм та послідовність завдання ударів ОСОБА_6 ОСОБА_10 .
Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, об'єктивно підтверджена письмовими доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 30 листопада 2024 року та доданими до нього фотознімками, якими зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення: коридор загального користування, розташований на другому поверсі будинку АДРЕСА_3 , в ході якого було виявлено металевий предмет з ручкою сірого кольору та з частиною у вигляді спіралі, годинник сірого кольору та шматок марлі з речовиною бурого кольору;
- протоколом огляду предмета з доданими фотознімками від 02 грудня 2024 року, а саме годинника, що належить ОСОБА_10 , якого, як встановлено з показань учасників, він загубив на сходинковій клітці під час боротьби;
- протоколом огляду предмета з доданими фотознімками від 08 січня 2025 року, а саме кістеня циліндричної форми, що належить ОСОБА_10 , загальною довжиною 465 мм, що складається з руків'я, подовжуючої гнучкої трубки та тягаря, що закріплений на гнучкому стержні. Гнучкий стержень виготовлений у вигляді спіральної пружини;
- висновком судової експертизи зброї № СЕ-19/123-24/14243-ХЗ від 06 грудня 2024 року, згідно якого наданий на дослідження предмет виготовлений саморобним способом по типу кістеня та до категорії холодної зброї не відноситься;
- висновком судово-медичного експерта № 675 від 05 грудня 2024 року, відповідно до якого в ОСОБА_6 станом на 03-04 грудня 2024 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, садна шкіри в лівій скроневій ділянці голови на межі росту волосся (1) в сукупності за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричиняє короткочасний розлад здоров'я; крововиливів м'яких тканин в проекції лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії на рівні 8-го ребра (1), по задній поверхні правого плечового суглобу в проекції акроміально-ключичного з'єднання (1), за своїм характером відносяться до легкого тілесного ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки.
Наведені тілесні ушкодження могли утворитися не менше ніж від трьох ударів тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею.
Судячи по кольору та стану загоєння тілесних ушкоджень, вони можуть мати давність утворення не менше 6-10-и діб до моменту початку проведення судово-медичної експертизи 04 грудня 2024 року, що не виключає можливості їх утворення в час та за обставин, що вказані в постанові про призначення судово-медичної експертизи та самим потерпілим;
- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 7 від 13 січня 2025 року, відповідно до якого в ОСОБА_6 станом на 03-04 грудня 2024 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, садна шкіри в лівій скроневій ділянці голови на межі росту волосся (1), крововиливів м'яких тканин в проекції лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії на рівні 8-го ребра (1), по задній поверхні правого плечового суглобу в проекції акроміально-ключичного з'єднання (1). В цілому, судячи з морфологічних властивостей та локалізації вищевказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , вони могли утворитися від дії як вилученого предмета (виготовленого саморобним способом предмету по типу кістеня), так і від дії будь-якого іншого тупого травмуючого предмета із аналогічними метрично-конструктивними особливостями;
- результатами первинного медичного огляду ОСОБА_6 від 28 листопада 2024 року, згідно якого в нього виявлено тілесні ушкодження;
- висновком додаткової судово-медичної експертизи №707 від 20 грудня 2024 року, відповідно до якого, згідно даних проведеної первинної судово-медичної експертизи, в ОСОБА_6 станом на 03-04 грудня 2024 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, садна шкіри в лівій скроневій ділянці голови на межі росту волосся (1), крововиливів м'яких тканин в проекції лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії на рівні 8-го ребра (1), по задній поверхні правого плечового суглобу в проекції акроміально-ключичного з'єднання (1). В цілому механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 може відповідати його показанням під час проведення з ним слідчого експерименту 13 грудня 2024 року;
- протоколом огляду предмета від 13 грудня 2024 року з додатками - фотознімками та відеозаписом, а саме мобільного телефону Samsung Galaxy 22+, що належить ОСОБА_13 , яким зафіксовано наявність у ньому світлин із тілесним ушкодженнями ОСОБА_6 та бійку між ОСОБА_6 та невідомою особою, як встановлено ОСОБА_10 , зокрема, зафільмовано момент, коли ОСОБА_6 , перебуваючи позаду ОСОБА_10 намагається вихопити в нього металевий предмет - кістень. Указаним записом також зафіксовано ушкодження голови ОСОБА_6 ;
- висновком додаткової судово-медичної експертизи № 708 від 20 грудня 2024 року, відповідно до якого, згідно даних проведеної первинної судово-медичної експертизи, у ОСОБА_6 станом на 03-04 грудня 2024 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, садна шкіри в лівій скроневій ділянці голови на межі росту волосся (1), крововиливів м'яких тканин в проекції лівої реберної дуги по середньо-ключичній лінії на рівні 8-го ребра (1), по задній поверхні правого плечового суглобу в проекції акроміально-ключичного з'єднання (1).
У цілому механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 може відповідати показанням свідка ОСОБА_13 під час проведення з нею слідчого експерименту 13 грудня 2024 року.
- протоколом огляду предмета (відеозапису із нагрудних камер працівників УПП ДПП в Хмельницькій області) від 17 грудня 2024 року, яким зафіксовано прибуття працівників поліції на місце події, а саме до під'їзду №2 на вулиці Шухевича у місті Хмельницькому, далі огляд квартири АДРЕСА_4 , де виявлено металевий предмет, марлю зі слідами речовини бурого кольору. Далі свідок ОСОБА_13 демонструє відеозапис із свого мобільного телефону, яким зафіксовано бійку між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 . Згодом прибуває брат ОСОБА_10 з дружиною, а ОСОБА_10 повторно викликано карету швидкої допомоги, оскільки при первинному виклику госпіталізацію не було здійснено, при цьому ОСОБА_10 поводить себе агресивно та висловлюється нецензурною лайкою;
- картою виїзду екстреної медичної допомоги №577 від 27 листопада 2024 року та огляду ОСОБА_6 ;
- протоколом огляду предмета (лазерного диску із аудіозапису) від 26 грудня 2024 року, яким зафіксовано дзвінок на лінію «102» особою чоловічої статі на ім'я « ОСОБА_18 », який повідомив про конфлікт із сусідом та потребу у швидкій медичній допомозі.
За наслідками дослідження вказаних доказів місцевий суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, правильно кваліфікував його дії як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, детально виклавши у вироку мотиви своїх висновків.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження, оскільки вони підтверджуються доказами, які є достовірними, належними та допустимими, узгоджуються між собою в сукупності та взаємозв'язку.
Перевіряючи доводи сторони захисту, колегія суддів уважає їх такими що не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_13 та проведеними з ними слідчими експериментами, які узгоджуються з цими показаннями. Також суд правильно врахував спосіб, знаряддя кримінального правопорушення та дійшов обґрунтованого висновку про спрямованість умислу ОСОБА_10 саме на умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_10 наполягав на версії самооборони, бо вважав, що мав для цього підстави. Однак, судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду критично оцінено показання обвинуваченого про самозахист, оскільки немає жодних доказів можливої попередньої неправомірної поведінки ОСОБА_6 і того, що в ОСОБА_10 була потреба в самообороні.
Натомість досліджені докази в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_10 з самого початку конфлікту був налаштований агресивно, очікував ОСОБА_13 на вулиці, вже маючи при собі кістень, будучи в її квартирі та впевнившись у відсутності ознак протікання продовжував поводитись грубо та ігнорував вимогу залишити чуже житло, після цього завдав удари кістенню потерпілому, хоча мав можливість вийти з квартири і так захиститись, якщо вбачав у цьому потребу, й саме на цьому наполягав потерпілий, однак, він почав нападати, як сам пояснив: «давати здачу».
Зазначене повністю спростовує те, що обвинувачений зазнав нападу та перебував у стані самооборони.
Потерпілий категорично заперечував дії, в ході яких він міг заподіяти обвинуваченому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, що зафіксовано медичними документами, однак не виключає, що ОСОБА_10 міг отримати тілесні ушкодження через боротьбу на сходинковій клітці, коли потерпілий намагався відібрати кістень, яка є гнучкою з металевим кінцем та якою ОСОБА_10 розмахував.
Таким чином, обґрунтовано не взято до уваги надані стороною захисту висновок експерта №738 про виявлення у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень у вигляді струсу головного мозку, саден шкіри потиличної ділянки голови, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, медичну карту стаціонарного хворого та виписку з медичної карти амбулаторного хворого від 06 грудня 2024 року, оскільки вони не є доказом наявності в діях ОСОБА_10 ознак самооборони.
З аналогічних міркувань судом відхилені показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_11 про самооборону ОСОБА_10 . Окрім того, вказані свідки не були очевидцями події і їх показання різняться між собою. Зокрема, ОСОБА_19 наполягає, що її свекруха ОСОБА_11 через телефонний відеодзвінок бачила, як вдарили ОСОБА_10 , однак ОСОБА_11 повідомила суду, що чула зі слів сина, як його вдарили, бачила якийсь замах і як затремтів телефон у руках сина, що не є аналогічним спостеріганню нанесення удару.
Відтак, показання обвинуваченого ОСОБА_10 розцінюються колегією суддів, як його намагання уникнути відповідальності за вчинені неправомірні дії.
Твердження сторони захисту про недостовірність показань потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_13 спростовуються вищенаведеними доказами, тому підстав не довіряти їм немає.
Серед іншого, ч.1 ст.87 КПК України передбачає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вирішуючи питання про застосування правил ст.87 КПК України до наданих сторонами доказів, слід виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Для визнання доказу недопустимим відповідно до ч.2 або ч.3 ст.87 КПК України, необхідно зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17 (провадження №13-3кс22) вказує, що в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання у них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. Імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст.3 Конвенції, ч.1 ст.28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п.«с» ч.3 ст.6 Конвенції, ст.59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п.«d» ч.3 ст.6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст.8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч.1 ст.63 Конституції України) (абзац 8 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року). Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України (абзац 9 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року). З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення, отриманих у їх результаті, відомостей, повинен з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання (абзац 10 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року). Крім того, процедура отримання доказів у кримінальному провадженні, яка регламентована процесуальним законом, покликана забезпечити й достовірність відомостей, на основі яких приймається рішення у кримінальному провадженні. При цьому порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто, під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які покладені судом в основу обвинувального вироку, були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
У провадженні не встановлено жодного належного, переконливого та об'єктивного доказу застосування відносно обвинуваченого заборонених законодавством методів розслідування з боку працівників органів досудового розслідування, на що є посилання у поданій апеляційній скарзі, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би істотними, впливали на доведеність вини, кваліфікацію дій обвинуваченого чи визначення виду покарання, перешкоджали ухвалити законне та обґрунтоване рішення, тягли за собою скасування вироку, не допущено.
У цьому кримінальному провадженні встановлено достатньо належних, об'єктивних та допустимих доказів, які дали можливість встановити істину, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Висунуте ОСОБА_10 обвинувачення, кваліфікація його дій, з якою погодився суд першої інстанції, містить виклад фактичних обставин, серед яких, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину.
Знайшли вони своє відображення і у вироку, тобто, при його ухваленні суд повністю вирішив питання, зазначені в ст.374 КПК України.
Посилання сторони захисту на те, що потерпілий спровокував конфлікт, не підтверджується дослідженими доказами.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.
З цим погоджується і колегія суддів та вважає призначене покарання необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим, а для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
ОСОБА_10 на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, однак, перебуває на профілактичному спостереженні в лікаря-нарколога у зв'язку із вживанням алкоголю.
За місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, не встановлено.
Ураховуючи наведене, характер діяння та спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого, особу винного, йому обґрунтовано призначено покарання у виді громадських робіт.
Окрім того, судом було встановлено, що у зв'язку з скоєнням кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_6 зазнав душевних переживань, фізичних та моральних страждань. Визначений судом розмір відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди у сумі 5 000 грн, на думку колегії суддів, не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості оскільки фактичні перенесені переживання потерпілим та емоційне навантаження негативно вплинули на його психологічний та емоційний стан. Тому суд обґрунтовано визначився з наявністю передбачених законом підстав для її відшкодування, які передбачені ст.ст.11,16, п.1 ч.2 ст.23 ЦК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення немає.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що вирок ухвалений відповідно до вимог ст.ст.373, 374 КПК України.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 424, 426 532 КПК України, колегія суддів,
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 квітня 2025 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3