Постанова
Іменем України
07 серпня 2025 року м. Херсон
Номер провадження: 22-ц/819/368/25
Єдиний унікальний номер справи: 650/999/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Радченка С.В.
суддів: Базіль Л.В.,
Приходько Л.А.,
секретар: Олійник К.О.
учасники справи:
представник відповідача: адвокат Приходько І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Сікори О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди,
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
У березні 2025 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2024 року вона є власницею земельної ділянки площею 9,8066 га з кадастровим номером 6520983700:04:010:0025, що розташована в межах території Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_2 , який до того часу був її власником. Так, 04 квітня 2018 року між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як орендарем була укладена Додаткова угода до договору оренди від 19 січня 2007 року. Згідно з цією угодою, відповідачу було передано в оренду зазначену земельну ділянку строком до 30 листопада 2027 року. В умовах договору передбачалося, що орендар сплачує орендну плату у грошовій формі у розмірі 5,31% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата мала перераховуватись на рахунок орендодавця щороку в період з 1 серпня по 31 грудня. Проте після смерті попереднього власника та набуття права власності позивачкою орендна плата не надходила. Зокрема, за періоди 2022, 2023 та 2024 років відповідач не сплачував кошти за користування землею. Посилаючись на те, що тривала несплата орендної плати протягом трьох років поспіль є порушенням умов договору та унеможливлює подальше використання земельної ділянки на підставі чинного договору, просила розірвати Додаткову угоду від 04.04.2018 року до Договору оренди землі від 19.01.2007 року №4 АА 002463-040771600001, який було укладено між її батьком та відповідачем.
Рішенням Великоолександрівського районного Херсонської області від 21 березня 2025 року позовні вимоги задоволено. Розірвано Додаткову угоду від 04.04.2018 року до Договору оренди землі від 19.01.2007 року №4 АА 002463-040771600001, який укладений між громадянином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником на момент подачі позову являється його спадкоємиця донька ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», предметом якої є земельна ділянка площею 9,8066 га 6520983700:04:010:0025, яка розташована в межах території Новокубанської сільської ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач систематично не виконував обов'язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є істотним порушенням договору та підставою, передбаченою законом, для його розірвання. При цьому суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, що систематична несплата орендної плати була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права щодо випадку та непереборної сили. Так, 28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті Лист щодо військової агресії рф проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Таким чином, орендар і надалі повинен сплачувати орендну плату, але якщо через форс-мажорні обставини він порушить строк сплати орендної плати, він не може бути притягнутий до відповідальності, передбачену договором оренди чи законом. Зазначає, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»надало достатньо доказів на підтвердження, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства та було обумовлено агресією рф та окупацією.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
В письмовому відзиві, який надійшов на адресу апеляційного суду, представник позивача просить відхилити доводи апеляційної скарги, як необгрунтовні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до Свідоцтва про право власності на спадщину за законом серія НТК №730533 від 11.06.2024 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6520983700:04:010:0025, загальною площею 9,8066 га, розташованої на території Новокубанської сільської ради, Бериславського району, Херсонської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до договору оренди землі №4 АА 002463-040771600001 від 19.01.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», земельну ділянку з кадастровим номером 6520983700:04:010:0025 було передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2017 року, сторони виклали договір оренди землі в новій редакції, визначили новим орендарем ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та встановили нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 350786,38 грн. Також угодою визначено розмір орендної плати у розмірі 5,31% від нормативної грошової оцінки, що становило 18?636,78 грн на рік.
Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди від 04.04.2018 року, строк дії договору оренди встановлено до 30 листопада 2027 року.
Відповідно до п. 4.4 договору оренди земельної ділянки, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до п. 4.5 додаткової угоди від 28.12.2017 року, орендна плата має сплачуватися у строк з 01 серпня до 31 грудня кожного року на банківський рахунок орендодавця.
Згідно з умовами договору оренди землі, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зобов'язано було сплатити ОСОБА_1 орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки у розмірі 18?636,78 грн за кожен рік. Загальна сума заборгованості становить 55?910,34 грн.
Відповідно до п. 12.1, п. 12.2 та п. 12.3 додаткової угоди до договору оренди землі від 28.12.2017 року, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; з інших підстав, визначених законом; а також шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, та з інших підстав, визначених законом.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме на відповідача у справі покладено обов'язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов'язання. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату протягом 2023, 2024 років у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов'язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договором оренди щороку. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору.
Колегія суддів апеляційного суду в цілому погоджується із вказаним висновком виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Водночас у пункті д) частини 1статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13,21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, установивши, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не виплачувало ОСОБА_1 (вона є власницею земельної ділянки лише з 2024 року, до цього був її батько ОСОБА_2 ) орендну плату за 2023 та 2024 роки (тобто, після деокупації території, на якій розташована земельна ділянка) у строки, визначені умовами укладених між ними основним договором та додатковою угодою про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору, та такими, що позбавили позивача права на те, на що вона розраховувала погоджуючись на укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України). Отже, такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договорів оренди.
Оскільки позивачка мотивувала позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022-2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати у строки обумовлені договором є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини 4статті 263 ЦПК України.
Зокрема, такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, за яким підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач визнав факт невиплати орендної плати за вказані періоди у строки передбачені договором, при цьому посилався на те, що заборгованість по орендній платі за 2022-2024 року виникла виключно з обставин, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі №757/58385/16-ц).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц).
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».
З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «;Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «;Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «;Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, сторони у пунктах 13.1 додаткової угоди домовились, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Тобто будь-яких обставин, які сторони вважають форс-мажорними, вони у договорі оренди не визначили.
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення в доводах апеляційної скарги посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1.
Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконанні зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислової палати в Україні із засвідченням таких обставин.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачці орендної плати за 2023 та 2024 роки.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
Отже, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірваний з підстав неналежного виконання умов договору, а саме: несвоєчасного виконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що в 2023-2024 роках підприємство не могло використовувати орендовану земельну ділянку позивача через її можливе замінування і через це було звільнене від оподаткування за вказаний період часу, оскільки за наявними у справі доказами, позивачем доведено, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» з 24.02.2022 року і по теперішній час не здійснює господарської діяльності на орендовані земельній ділянці, навіть після проведення розмінування земель сільськогосподарського призначення, при цьому підприємство не зверталося з відповідними зверненнями до військової адміністрації, та не повідомляло орендаря про неможливість виконання своїх обов'язків. Звільнення відповідача від оподаткування на певний період часу жодним чином не звільняє його від виконання обов'язків, покладених умовами договору оренди (лист-довідка Новорайської СВА Бериславського району від 05.05.2025 року).
Також безпідставним є клопотання представника апелянта про зупинення розгляду справи, оскільки воно суперечить вимогам п.10 ст.252 ЦПК України, відповідно до змісту якого суд може зупинити провадження в справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, тоді як у справі, на яку посилається апелянт, провадження відкрито колегію судів КЦС ВС.
Повно та всебічно дослідивши обставини у справі та надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення позивачці орендованих земельних ділянок.
Підстав для зміни або скасуванню рішення суду в частині задоволених вимог, з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що військова агресія рф проти України, як і тимчасова окупація російською федерацією частини території Херсонської області, до складу якої входила і частина, де розташована земельна ділянка позивача, а також проведення бойових дій на території Херсонської області є загальновідомими фактами, а відтак не потребують доказування відповідачем. За таких обставин, посилання відповідача на неможливість використання ним за призначенням об'єкту оренди в період з 24.02.2022 року по листопад 2022 року не потребує доказуванню, однак може бути спростовано належними та допустимими доказами з боку позивача, який таких доказів не надав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що існують підстави для виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича, задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 березня 2025 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 07 серпня 2025 року.
Головуючий С.В. Радченко
Судді Л.В. Базіль
Л.А. Приходько