Єдиний унікальний номер справи: 766/10654/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Ус О.В.
Номер провадження: 22-ц/819/845/25 Доповідач: Базіль Л.В.
06 серпня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.,
суддів: Приходько Л.А., Радченка С.В.,
секретар Андреєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Риженко Денис Олегович, Херсонської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Ус О.В. зі складенням повного тексту рішення 05 червня 2025 року у справі №766/10654/21 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди,-
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Риженко Д.О., звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом, вимоги якого в жовтні 2024 року збільшив, та просив стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання на свою користь моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду в розмірі 3072000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 28 квітня 2010 року старшим слідчим СВ прокуратури Херсонської області Зіневич Д.В. було винесено постанову про порушення відносно нього кримінальної справи за ч.2 ст.190, ч.3 ст.364 та ч.2 ст.368 КК України за №500048-10. Того ж дня його було затримано в порядку ст. 115 КПК України.
30 квітня 2010 року Комсомольським районним судом м. Херсона була винесена постанова про продовження строку його тримання під вартою до 08 травня 2010 року.
30.04.2010 р. його було притягнуто слідчим як обвинуваченого та відносно нього 07.05.2010 р. обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
17.05.2010 р. він відсторонений слідчим від посади оперуповноваженого ВБЗПТЛ УМВС України в Херсонській області. 17 травня 2010 року апеляційним судом Херсонської області скасована ухвала щодо обрання відносно нього як обвинуваченого запобіжного заходу, а справу було направлено на новий судовий розгляд. 20.05.2010 р. Комсомольським районним судом м. Херсона йому, як обвинуваченому, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 20 травня 2010 року слідчим накладено арешт на його майно.
27 травня 2010 року відносно нього порушено кримінальну справу за ч.2 ст.190 та ч.3 ст.364 КК України, яку об'єднано в одне провадження з кримінальною справою, яка була порушена 28 квітня 2010 року під №500048-10. Того ж дня слідчим було винесено постанову про притягнення його як обвинуваченого. 22 червня 2010 року за вказаним обвинуваченням був складений обвинувальний акт та направлений до Суворовського районного суду м. Херсона для розгляду по суті.
04 липня 2011 року Суворовським районним судом м. Херсона було винесено постанову, якою вказану кримінальну справу було повернуто на додаткове розслідування, що була залишена без змін 30 серпня 2011 року апеляційним судом Херсонської області.
12 жовтня 2011 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Херсонської області Гавриловим Р.В. кримінальну справу у частині його обвинувачення у шахрайстві та зловживанні службовим становищем за епізодом заволодіння супутниковою антеною ОСОБА_2 (ч.2 ст.190, ч.3 ст.364 КК України), а також зловживання службовим становищем за епізодом позбавлення ОСОБА_3 права розпорядження належним йому автомобілем (ч.3 ст.364 КК України) було закрито; винесено постанову, якою змінено підстави порушення кримінальної справи № 500048-10 з ч.2 ст.368 КК України на ч.2 ст.190 та ч.3 ст.364 КК України. 28 жовтня 2011 року складено обвинувальний висновок та вказану кримінальну справу скеровано до суду.
19 липня 2012 року Суворовським районним судом м. Херсона винесено вирок, яким його було визнано винним у скоєнні вказаних злочинів та призначено покарання, 02 жовтня 2012 року ухвалою апеляційного суду Херсонської області вирок районного суду було скасовано, а справу передано на новий розгляд.
27 червня 2013 року Суворовським районним суд м. Херсона ухвалено відносно нього обвинувальний вирок, який скасований 22.04.2014 р. апеляційним судом Херсонської області з направленням справи на новий судовий розгляд. Міра запобіжного заходу - підписку про невиїзд - залишено без змін.
22 січня 2015 року Суворовський районний суд м. Херсона направив справу прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування. Постанова суду першої інстанції залишена без змін 23.03.2015 р. апеляційним судом Херсонської області.
Відповідно до витягу з кримінального провадження №42015230000000143, 28 травня 2015 року було внесено інформацію до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 та ч.3 ст.364 КК України та зазначено, що його було повідомлено про підозру. Відповідно до змісту листа Херсонської місцевої прокуратури від 10 лютого 2020 року №35-7781-19, вказане кримінальне провадження було передане для проведення досудового розслідування до Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області, а процесуальне керівництво здійснювалось групою прокурорів Херсонської місцевої прокуратури.
З відповіді прокуратури Херсонської області від 30 квітня 2020 року вбачається, що 06 квітня 2020 року вказане кримінальне провадження було направлено для подальшого розслідування до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, яке 30.04.2020 р. повідомило, що проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження було доручено групі слідчих вказаної установи.
04 січня 2021 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях ТУ ДБР Херсонської обласної прокуратури Петренко Л.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Позивач зазначає, що вказана подія змінила його життя, він був безпорадний, принижений.
Зі статті в газеті «Гривня» усі його знайомі зрозуміли, що вона про нього, внаслідок чого він був вимушений виправдовуватися та обмежити спілкування з ними. Через інформацію про порушення відносно нього кримінального провадження він не міг влаштуватися на роботу до державних органів чи пов'язану з матеріальним цінностями. Він був позбавлений можливості виїхати за кордон, оскільки у довідках МВС було зазначено про обрання йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Крім того, він був звільнений з органів МВС, в поновленні в органах МВС йому було відмовлено 18.03.2021 р., також він був знятий з квартирного обліку. Не мав можливості надавати належну матеріальну допомогу дитині, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а через кримінальне переслідування його стосунки з матір'ю дитини погіршилися та вони проживають окремо. Враховуючи зазначені обставини, вважає справедливим та достатнім відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 2304000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 02 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1024000,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовив.
Частково задовольняючи позовні вимоги, міський суд виходив з того, що позивач довів, що внаслідок незаконного кримінального переслідування йому завдано моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10240000,00 грн, суд розраховував виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи за кожен місяць перебування під слідством з урахуванням характеру та обсягу страждань, з дотриманням вимог розумності та співмірності.
При цьому суд вважав, що надані позивачем докази на підтвердження розміру моральної шкоди не є достатніми для визначення розміру заподіяної шкоди у більшому, ніж мінімально гарантований державою.
Короткий зміст апеляційних скарг та їх узагальнені доводи.
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Риженко Д.О., подав на вказане рішення суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 червня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог та стягнути моральну шкоду у повному обсязі, тобто в розмірі 3072000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач довів факт спричинення йому душевних страждань та завдання йому моральної шкоди через незаконне кримінальне переслідування, однак суд недостатньо врахував фактичні обставини, ступінь душевних страждань позивача, тяжкість і незворотність наслідків, що настали, і як наслідок неправильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Суд безпідставно не взяв до уваги обставини виключення позивача з квартирного обліку, відмови у прийнятті на роботу та необхідності виїзду за кордон, розрив з матір'ю дитини, документи щодо хвороби. Вказує, що тривалість страждань та порушень усіх прав позивача тривало 10 років, і наведені позивачем докази та обставини беззаперечно свідчать про спричинення йому моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у трикратному розмірі до визначеного законодавством розмірі, тобто у розмірі 3072000,00 грн.
В апеляційній скарзі представник Херсонської обласної прокуратури Бухтоярова В.В. просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02.06.2025 року в частині стягнення з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди змінити шляхом зменшення суми з 1024000,00 грн до 456840,00 грн, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що період перебування позивача під слідством та судом становить з 28.04.2010 року (момент оголошення повідомлення про підозру) по 23.03.2015 року (ухвала апеляційного суду Херсонської області про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування), що складає 58 місяців і 23 дні, відповідно, мінімальний розмір відшкодування за час перебування позивача під слідством та судом, становить 465840,00 грн (58 міс.23 дні х8000,00 грн).
Вказує, що після 23.03.2015 року ОСОБА_1 не мав юридично встановленого статусу підозрюваного чи обвинуваченого, а відтак не перебував під слідством чи судом у розумінні ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. І це на думку скаржника виключає можливість зарахування відповідного періоду для обчислення обсягу моральної шкоди, що підлягає компенсації.
Вважає, що суд першої інстанції не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів відповідача, обмежився лише формальними висновками при обрахуванні періоду.
В апеляційній скарзі представник Територіального управління державного бюро розслідувань, що розташоване у місті Мелітополі, Коваленко Ю.М. просить змінити рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02.06.2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 93987,10 грн, в якості відшкодування моральної шкоди, замість 1024000,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що загальний період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становить 58 місяців 23 дні (з 28.04.2010 по 23.03.2015), оскільки з 24.03.2015 року кримінальне переслідування позивача не здійснювалося, будь-яких процесуальних дій, що обмежують права людини відносно ОСОБА_1 не вчинялось.
Крім того, суд першої інстанції, під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , мав би виходити з розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 грн, а відтак розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 за 58 місяців 23 дні становить - 93987,10 грн.
Позиція інших учасників справи.
Представник Херсонської обласної прокуратури, ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначає про те, що обласна прокуратура погоджується із твердженнями суду першої інстанції, що надані позивачем докази на підтвердження розміру моральної шкоди не є достатніми для визначення розміру заподіяної шкоди у більшому, ніж мінімально гарантований державою. Жодний аргумент, наведений в апеляційній скарзі позивача, висновків суду в зазначеній частині не спростовує.
Представник Територіального управління Державного Бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на обґрунтування збільшення розміру мінімально гарантованого державою відшкодування моральної шкоди. У іншій частині відзив ТУ ДБР у м. Мелітополі повторює доводи викладені в його апеляційній скарзі.
Представник Державної казначейської служби України Хатункіна А.С. у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила щодо її задоволення.
Явка учасників справи в судове засідання апеляційного суду.
Сторони про розгляд справи на 06 серпня 2025 року були сповіщені належним чином, у судовому засіданні в режимі відеоконференції приймали участь представник ОСОБА_1 , адвокат Риженко Д.О., представник Херсонської обласної прокуратури Бухтоярова В.В., представник Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Мелітополі, Коваленко Ю.М.
Фактичні обставини справи.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.04.2010 р. слідчим СВ прокуратури Херсонської області винесено постанову про відкриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України (том 1 арк. справи 9). Цього ж дня ОСОБА_1 був затриманий, що підтверджено довідкою про затримання в порядку ст. 115 КПК України (том 1 арк. справи 10).
30.04.2010 р. Комсомольським районним судом м. Херсона винесена постанова про продовження строку тримання під вартою до 08.05.2010 р. (том 1 арк. справи 11).
30.04.2010 р. слідчим СВ прокуратури Херсонської області винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України (том 1 арк. справи 12).
07.05.2010 р. Комсомольським районним судом м. Херсона винесена постанова про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (том 1 арк. справи 13), яка скасована ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.05.2010р., справу направлено на новий розгляд (том 1 арк. справи 15).
17.05.2010 р. слідчим СВ прокуратури Херсонської області винесено постанову про відсторонення ОСОБА_1 від посади оперуповноваженого ВБЗПТЛ УМВС України в Херсонській області (том 1 арк. справи 14).
20.05.2010 р. слідчим СВ прокуратури Херсонської області винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 (том 1 арк. справи 62).
20.05.2010 р. Комсомольським районним судом м. Херсона винесена постанова про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд (том 1 арк. справи 17-18).
27.05.2010 р. слідчим СВ прокуратури Херсонської області винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України по об'єднаній справі (том 1 арк. справи 21-22).
04.07.2011 р. постановою Суворовського районного суду м. Херсон кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України повернуто прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування (том 1 арк. справи 23). Зазначена постанова залишена без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30.08.2011 року (том 1 арк. справи 24-25).
12.10.2011 р. постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Херсонської області про закриття кримінальної справи за окремим епізодом, кримінальну справу у частині обвинувачення ОСОБА_1 по 2-х епізодах було закрито, у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні вказаних злочинів (том 1 арк. справи 26-28).
12.10.2011 р. постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Херсонської області про зміну підстав порушення кримінальної справи змінено підстави порушення кримінальної справи №500048-10 з ч.2 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України (том 1 арк. справи 29-30).
19.07.2012 р. Суворовським районним судом міста Херсона стосовно ОСОБА_1 постановлено обвинувальний вирок та визнано винним за ч.3 ст. 364, ч.2 ст. 190 КК України.
02.10.2012 ухвалою апеляційного суду Херсонської області вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 19.07.2012 щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд (том 1 арк. справи 31-33).
27.06.2013 р. Суворовським районним судом м. Херсона винесено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 190 КК України та відповідно до ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності та за ч. 3 ст. 364 КК України ОСОБА_1 виправдано (том 1 арк. справи 34-36).
22.04.2014 ухвалою апеляційного суду Херсонської області вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 27.06.2013 щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд в іншому складі суду (том 1 арк. справи 37-39).
12.01.2015 постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 12.01.2015 р. кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України повернуто прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування (том 1 арк. справи 40-42).
23.03.2015 ухвалою апеляційного суду Херсонської області апеляцію прокурора залишено без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 12.01.2015 про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.364, ч.2 ст.190 КК України на додаткове розслідування залишено без змін (том 2 арк. справи 43-44).
28.05.2015 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України СВ прокуратури Херсонської області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015230000000143. У графі відомості про особу, якій повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї зазначено: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 арк. справи 45).
Станом на 10.02.2020 р. підслідність у кримінальному провадженні №42015230000000143 від 28.05.2015 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України була визначена за Херсонським відділом поліції ГУ НП в Херсонській області, при цьому процесуальне керівництво здійснювалося групою прокурорів Херсонської місцевої прокуратури (том 1 арк. справи 46).
20.03.2020 р. кримінальне провадження надійшло до прокуратури Херсонської області з постановою прокурора про визначення в ньому підслідності за ТУ ДБР, розташованому у м. Мелітополі. Прокурором вивчено матеріали досудового розслідування та в порядку ст. 36 КПК України надано вказівки, а кримінальне провадження 06.04.2020 р. направлено для подальшого розслідування до ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, що підтверджено повідомленням прокуратури Херсонської області від 30.04.2020 р. (том 1 арк. справи 47).
13.04.2020 р. вказане кримінальне провадження надійшло до ТУ ДБР у місті Мелітополі, проведення досудового розслідування доручено групі слідчих Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про що вказано у відповіді від 30.04.2020 р. слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі (том 1 арк. справи 48).
04.01.2021 прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Херсонської області кримінальне провадження №42015230000000143 від 28.05.2015 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , Херсонської обласної прокуратури та Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та деталізовані у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ( далі Закон№ 266/94-ВР). Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.
Відповідно до ст.1 Закону №266/96 ВР відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом №266/96 ВР, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
У справі, що переглядається, встановлено й не оспорюється, що ОСОБА_1 із 28.04.2010 року перебував під слідством та судом, а 04.01.2021 року кримінальне провадження щодо нього закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України(відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).
За таких обставин міський суд дійшов правильного висновку про те, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Оскільки апеляційні скарги містять доводи лише щодо періоду перебування позивача під незаконним слідством та судом, а також щодо розміру належного позивачу відшкодування моральної шкоди, то в силу вимог ст.367 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення переглядається апеляційним судом лише у цій частині.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Верховний Суд при розгляді 10 листопада 2021 року цивільної справи №346/5428/17 зазначив, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до безпідставного збагачення.
Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи.
Статтею 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» установлено з 01 січня 2025 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 8000,00 грн, саме з цієї суми обґрунтовано виходив суд при розгляді справи.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції підставно керувався тим, що ОСОБА_1 перебував під слідством і судом у період з 28.04.2010 року (дата затримання, відкриття кримінальної справи) до 04.01.2021 року (дата постановлення прокурором прокуратури Херсонської області постанови про закриття провадження у кримінальній справі за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України), що становить 128 місяців.
Вважати, що позивач перебував під кримінальним переслідуванням з 28.04.2010 року по 23.03.2015 рік (ухвала апеляційного суду Херсонської області про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування), як про те наголошує представник Херсонської обласної прокуратури, ОСОБА_4 та представник Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у м. Мелітополі, не можна, оскільки направлення судом 23.03.2015 року кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.190, ч.3 ст.364 КК України прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування не є закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з підстав, що його реабілітують.
При цьому, апеляційний суд враховує, що направлення справи на додаткове розслідування викликане неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунута під час судового розгляду справи та направлено на вчинення слідчих або інших процесуальних дій, спрямованих на збирання нових доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому посилання на те, що з 24.03.2015 року кримінальне переслідування позивача не здійснювалося, будь яких процесуальних дій, що обмежують права людини відносно ОСОБА_1 не вчинялось є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що період знаходження справи на додатковому розслідуванні, яке закінчилося закриттям кримінального провадження за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України включається до строку незаконного кримінального переслідування.
Отже правильно установивши строк перебування позивача під слідством і судом (128 місяців), мінімальний місячний розмір заробітної плати на момент розгляду справи відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (8 000,00 грн) та, з урахуванням характеру й глибини заподіяних ОСОБА_1 страждань, тривалості перебування його під слідством та судом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди у розмірі 1024000,00 грн
Визначаючи розмір моральної шкоди у кратному співвідношенні до мінімальної заробітної плати, суд першої інстанції врахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, пов'язаних із перебуванням позивача під слідством та судом.
Таким чином, доводи представника позивача, адвоката Риженко Д.О., зазначені в апеляційній скарзі, є неприйнятними, тому правових підстав для її задоволення не убачається.
При цьому апеляційний суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Таким чином, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 1024000,00 грн на переконання апеляційного суду відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості, та є достатньою сатисфакцією перенесених позивачем моральних страждань.
Доводи апеляційної скарги Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі про те, що суд мав керуватися розрахунковою величиною для обчислення виплат за рішеннями суду в розмірі 1600,00 грн є безпідставними, оскільки статтею 13 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, змін до цієї статті законодавець не вносив.
Отже не має підстав для висновку, що суд під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР має керуватися розрахунковою величиною для обчислення виплат за рішеннями суду, а не встановленим Законом про держбюджет розміром мінімальної заробітної плати.
Не прийнятними є доводи апеляційної скарги Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі про те, що правовідносини в справі виникли у зв'язку з перебуванням позивача під слідством, а не з трудових відносин, а тому мінімальна заробітна плата, яка за своєю суттю є гарантованим мінімумом оплати праці, не підлягає застосуванню при розрахунку компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки порядок розрахунку відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначає стаття 13 Закону № 266/94-ВР й складовим елементом цього порядку є мінімальний розмір заробітної плати, в значенні, що наведений в Законі України «Про оплату праці»
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційні скарги залишаються судом апеляційної інстанції без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не має.
Повний текст постанови складений 07 серпня 2025 року.
Керуючись ст.ст.364, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Риженко Денис Олегович, Херсонської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуюча Л.В. Базіль
Судді: Л.А. Приходько
С.В. Радченко