Справа № 601/511/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/808/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
07 серпня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семененко Людмили Михайлівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2025 року, ухвалене суддею Позняком В.М. у цивільній справі №601/511/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , за час якого у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час ОСОБА_3 досягла повноліття, однак навчається на першому курсі Кременецького медичного фахового коледжу імені Арсена Річинського, денна державна форма навчання, у зв»язку з чим не може працювати та потребув матеріальної допомоги. Повнолітня дочка ОСОБА_5 проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. В свою чергу, ОСОБА_1 є особою працездатного віку, із задовільним станом здоров'я, що надає йому можливість працювати та утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання.
У зв'язку із наведеним, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 7 листопада 2024 року і до закінчення навчання, але не пізніше досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 11.02.2025 і до закінчення навчання, але не пізніше досягнення нею 23-х років.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяця допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Семененко Л.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду є незаконним, оскільки суд взяв до уваги Довідку Кременецького медичного фахового коледжу імені Арсена Річинського від 1 листопада 2024 року №218, яка на час відкриття провадження у суді першої інстанції не була чинною. Крім цього, ОСОБА_2 було невірно вказано місце проживання відповідача. Судом не досліджено обставини, за яких можливе стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, зокрема наявність можливості у відповідача надавати таку матеріальну допомогу.
У відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Твердження скаржника про відсутність доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_3 потреби у матеріальній допомозі, є безпідставними та не відповідають матеріалам справи. В матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання та не здатна самостійно забезпечувати власне утримання. Доводи апеляційної скарги не спростовують обгрунтованості рішення суду щодо розподілу обов'язку батьків утримувати дочку, яка продовжує навчання.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Обставини справи.
ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі. В цьому шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Із довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в Кременецькому медичному фаховому коледжі імені Арсена Річинського на денній формі навчання з 01.09.2024, дата завершення навчання - 30.06.2027.
Згідно із актом обстеження від 23.04.2025, ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 з лютого 2025 з двома доньками - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Встановивши, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку, не має інвалідності та не надав належних і достатніх доказів того, що за своїм майновим становищем чи станом здоров'я не може надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання та потребує такої допомоги, врахувавши обставини, визначені статтею 182 Сімейного кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги довідку Кременецького медичного фахового коледжу імені Арсена Річинського, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт того, що дочка дійсно продовжує навчання, а відтак доводи апеляційної скарги щодо сумнівів у чинності довідки є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Також колегія суддів не приймає до уваги твердження апеляційної скарги щодо порушень при визначенні місця проживання відповідача, оскільки це не є юридично значимою обставиною у межах даного спору про стягнення аліментів, і не вплинуло на правильність розгляду справи по суті.
Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семененко Людмили Михайлівни - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 7 серпня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Гірський Б.О.