Справа №591/5668/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/292/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
24 липня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, у режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2025 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави,
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2025 року, на задоволення клопотання начальника 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Сумській області, до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 липня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту було відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 звернулись до апеляційного суду з апеляційними скаргами.
В поданій апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 із забороною залишати житло, окрім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або прослідування до місць цивільного захисту населення та покласти на нього процесуальні обов'язки, а саме, прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або перебування та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право виїзду з території України та виїзду в Україну (окрім паспорта громадянина України); утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні. У разі часткового задоволення клопотання та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити розмір застави, в межах встановлених ст. 182 КПК України, від двадцяти до вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник, у поданій апеляційній скарзі, просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою на часткове задоволення клопотання начальника 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Сумській області, застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог підозрюваний ОСОБА_7 посилається на те, що висновок слідчого судді щодо обґрунтованості повідомленої йому підозри є передчасним, а встановлений ризик, передбачений п. 1 ст. 1 ст. 177 КПК України, можливо забезпечити шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме, у вигляді домашнього арешту з зобов'язанням носити електронний засіб контролю та з покладенням обов'язку здати паспорт, який дозволяє виїхати за кордон. Що стосується ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то він був встановлений слідчим суддею безпідставно, з огляду на те, що він ( ОСОБА_7 ) є особою, яка раніше не притягувалась не те що до кримінальної, а навіть до адміністративної відповідальності, а тому, посилання у клопотанні на те, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення є формальними.
Крім того, підозрюваний зауважує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали слідчим суддею в повному обсязі не було враховано і того, що на його утриманні перебувають як батьки, які в силу свого віку та стану здоров'я потребують постійної підтримки та догляду, так і дружина з двома малолітніми дітьми 2017 та 2024 року народження, що він є військовослужбовцем, має стабільний дохід і характеризується виключно позитивно, що у свою чергу нівелює ті ризики, на які вказано у поданому клопотанні.
Таким чином, посилаючись як на практику національних судів так і на рішення ЄСПЛ, підозрюваний вважає, що для тримання його під вартою підстави відсутні і до нього можливо застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства або ж визначити розмір застави, відповідно до ст. 182 КПК України.
Апеляційні доводи адвоката ОСОБА_8 є аналогічними доводам, викладеним підозрюваним в апеляційній скарзі, захисник, також, посилається на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та недоведеність ризиків, передбачених п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Додатково апелянт вказує на те, що у разі, якщо колегія суддів дійде висновку про законність застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи міцність соціальних зв'язків та інші позитивно характеризуючи матеріали останнього, просить визначити заставу, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України.
До початку апеляційного розгляду від адвоката ОСОБА_8 надійшла заява, в якій останній вказував на те, що захист підозрюваного ОСОБА_7 він більше не здійснює, оскільки строк угоди про надання правничої допомоги, яка була між ними укладена, закінчився і продовжено такий договір не було.
При цьому, підозрюваний ОСОБА_7 не звертався до апеляційного суду з клопотанням про призначення для здійснення його захисту безоплатного адвоката, не наполягав на відкладенні апеляційного розгляду на іншу дату з метою залучення фахівця у галузі права самостійно і не заперечував щодо здійснення апеляційного розгляду без участі захисника.
А тому, заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг, підозрюваного ОСОБА_7 на підтримку апеляційних доводів та вимог, прокурора, який вважав оскаржувану ухвалу законною, обґрунтованою та просив залишити її без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177,178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону було дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що СВ УСБ України в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22025200000000041 від 24 лютого 2025 року, в якому 21 травня 2025 року ОСОБА_7 було затримано у порядку ст. 208 КПК України, а 22 травня 2025 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме, що він 14 травня 2025 року поширив інформацію про розташування місця дислокації відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_1 прикордонному загону Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Схід» ДПС України, в умовах воєнного стану.
В рамках вказаного провадження, до слідчого судді звернувся начальник 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Сумській області з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, яке вмотивовано обґрунтованістю повідомленої ОСОБА_7 підозри та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Перевіряючи доводи вказаного клопотання, з врахуванням доданих до нього доказів, слідчим суддею було встановлено, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину та наявність обставин, які вказують на існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України з врахуванням покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини, фактичних обставин злочину, за яким йому оголошено підозру, доданих до клопотання доказів, в тому числі, і результатів проведених відносно останнього НСРД, при цьому, обставин на підтвердження ризиків, передбачених п.2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим суддею встановлено не було.
Саме з врахуванням зазначеного, слідчий суддя і дійшов висновку про доцільність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задовольнив подане слідчим клопотання, з чим погоджується і колегія суддів та ставити під сумнів правильність такого висновку, підстав не вбачає.
При цьому, доводами апелянтів правильність таких висновків слідчого судді не спростовано, оскільки ні підозрюваний, ні захисник не вказують на існування безумовних обставин, які не були враховані при прийнятті оскаржуваної ухвали та свідчили б про можливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж просив у клопотанні слідчий.
Що стосується доводів апелянтів про те, що слідчим суддею не було в повному обсязі враховано те, що на утриманні ОСОБА_7 перебувають як батьки, які в силу свого віку та стану здоров'я потребують постійної підтримки та догляду, так і дружина з двома малолітніми дітьми 2017 та 2024 року народження, то апеляційний суд зауважує, що зазначені обставини не були враховані самим підозрюваним та не стали для нього стримуючим фактором при вчиненні злочину, за яким йому повідомлено про підозру, якою нівелюється, зокрема, і те, що він позитивно характеризується та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Також, на спростування доводів апелянтів, колегія суддів зазначає, що під час розгляду вказаного клопотання, слідчим суддею було вірно встановлено, що пред'явлена ОСОБА_7 підозра є обґрунтованою, з врахування розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів, які додані до клопотання, та яких достатньо для такого висновку на даній стадії досудового розслідування.
Що стосується застави, про призначення якої просили апелянти, то вона не була визначена підозрюваному відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, якими передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтями 109-114-2 КК України, що знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі, і у даному випадку, слідчим суддею було надано належну оцінку усім обставинам провадження, з якими закон пов'язує вирішення питання запобіжного заходу, а висновок про доцільність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу, без визначення розміру застави, є належним чином обґрунтованим та вмотивованим.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2025 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - залишити без зміни, а апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4