Номер провадження: 11-сс/813/1292/25
Справа № 947/13802/25 1-кс/947/8748/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023160000001520 від 13.12.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 16.06.2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ржищів Київської області, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України,
встановив:
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149, ч.2 ст.332, ч.3 ст.332 КК України.
23.04.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 16.06.2025 року часткового задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та підозрювану ОСОБА_10 продовжений строк тримання під вартою до 14 серпня 2025 року включно, з можливістю внесення застави - 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757000 гривень.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з правом внесення застави в межах визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Захисник зазначає, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би підтверджував існування ризиків того, шо ОСОБА_10 може переховуватись від органу досудового розслідування, або будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки ОСОБА_10 співпрацює зі слідством, надає викривальні показання, має міцні соціальні зв'язки, одружений, утримує двох неповнолітніх дітей взятих під опіку, раніше не притягався до кримінальної відповідальності. Крім того захисник вказує, що слідчий суддя визначив підозрюваному завідомо непомірний розмір застави.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційним судом встановлено, що 23.04.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколами про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11.04.2024 року, від 01.07.2024 року, від 02.03.2024 року, від 11.04.2024 року та іншими письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження в їх сукупності, здобутими в ході досудового розслідування.
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою відповідно до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до статей 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ні слідчий суддя, ні суд апеляційної інстанції не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування кримінального правопорушення, та відповідно до ст.ст.89, 94 КПК оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.
На теперішній час строк досудового розслідування в кримінальному №12023160000001520 продовжений до 5-ти місяців, а саме до 23 вересня 2025 року.
Для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, в тому числі: провести огляд та детальний аналіз інформації, отриманої під час здійснення тимчасових доступів до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, та перебували у володінні ТОВ «Нова Пошта»; завершити проведення оглядів вилученого під час проведених 23.04.2025 обшуків; здійснити тимчасові доступи до інформації та документів, які перебувають у володінні: Державної прикордонної служби; Міністерстві соціальної політики; Національної сервісної служби; Міністерстві закордонних справ; Державної податкової служби; Пенсійного фонду України; службах у справах дітей Глухівської міської ради Сумської області, Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації, Шептицької районної державної адміністрації Львівської області, Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, Степанківської сільської ради Черкаської області; обласних та районних центрах комплектування та соціальної підтримки, провести детальний аналіз отриманої інформації; при співпраці із міжнародними організаціями отримати відомості щодо грошових переказів відправлених чи отриманих з використанням платіжних систем MoneyGram та PayPal, провести детальний аналіз отриманої інформації; призначити компютерно-технічні експертизи з метою дослідження мобільних телефонів (34 телефони) та компютерної техніки, вилучених під час проведених обшуків; призначити судові почеркознавчі експертизи за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів» з метою дослідження документів, вилучених 23.04.2025 під час проведених обшуків, а також документів, які будуть вилучені під час здійснення тимчасових доступів; допитати осіб, які володіють відомостями, що мають значення для доказування у кримінальному провадженні, в тому числі малолітніх та неповнолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування, над якими було встановлено опіку чи піклування, та які перебувають на території України; направити запити про надання міжнародної правової допомоги до Сполучених Штатів Америки, Королівства Іспанії та Держави Ізраїлю; скасувати гриф таємності клопотань на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також відповідних ухвал про дозвіл на їх проведення та протоколів за результатами проведення; за результатами оцінки зібраних під час досудового розслідування доказів вирішити питання щодо повідомлення про нову підозру ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; встановити всіх осіб, причетних до вчинення вказаних злочинів, та їх місце перебування, вирішити питання щодо повідомлення їм про підозру; виконати вимоги ст. ст. 290 та 291 КПК України, зокрема надати доступ до матеріалів досудового розслідування підозрюваним та їх захисникам, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, існуючи в даному кримінальному провадженні ризики (п.п.1, та 3 ч.1 ст.177 КПК), які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 не зменшились та не відпали.
Злочин, передбачений ч.2 ст.332 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, апеляційний суд вважає, що ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, продовжує існувати.
Крім того, апеляційний суд погоджується з продовженням існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_8 матиме можливість здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний володіє інформацією про їх місце проживання та їх контактними даними.
Наразі досудове розслідування триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо необхідності продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, колегія суддів визнає слушними доводи захисника стосовно недотримання слідчим суддею положень процесуального закону при вирішенні питання щодо визначення розміру застави для підозрюваного при продовженні строку тримання під вартою, з огляду на таке.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної норми процесуального закону, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскарженою ухвалою, продовжуючи підозрюваному строк тримання під вартою, в якості альтернативного запобіжного заходу місцевий визначив ОСОБА_14 заставу 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757000 гривень, що значно перевищує межі встановлені п.2 ч.5 ст.182 КПК щодо осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого злочину.
Апеляційний суд вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не було враховано, що визначений раніше розмір застави підозрюваний протягом тривалого періоду часу не сплатив, що може свідчити про непомірність застави для ОСОБА_8 і по суті робить такий альтернативний запобіжний захід фактично безальтернативним.
За таких обставин оскаржена ухвала слідчого судді не може бути визнана законною та обґрунтованою.
Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного/обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З врахуванням наведених вище обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК.
Визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року)
Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_8 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням того, що ОСОБА_8 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, апеляційний суд вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.
На переконання апеляційного суду такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, не буде для нього завідомо непомірним та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.06.2025 року, якою в кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 14 серпня 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами: отримувач: Одеський апеляційний суд; Код ЄДРПОУ отримувача 42268321; Код банку отримувача (МФО) 820172; розрахунковий рахунок UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 28.07.2025 року; заставна сума за підозрюваного ОСОБА_8 (номер провадження суду апеляційної інстанції №11-сс/813/1292/25; судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).
Підозрюваний ОСОБА_8 звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду;
- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;
- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими учасниками кримінального провадження, визначеними слідчим або прокурором;
- здати на зберігання до ДМС в Київській області свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інший документ, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 наслідки невиконання обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого суворого запобіжного заходу
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків становить до 14 серпня 2025 року включно.
Копію ухвали невідкладно надіслати до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4