Справа № 466/7030/24 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П. С.
Провадження № 22-ц/811/384/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
05 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Льівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шпунта Мар'яна Богдановича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -
встановив:
У липні 2024 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення на її користь матеріальної шкоди, завданої злочином в розмірі 4326,60 грн. та моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн, а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 25.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень) в дохід держави.
Звироком суду, 23.02.2024 приблизно о 09:15 год, ОСОБА_1 , перебуваючи на сходовому майданчику дев'ятого поверху у приміщенні багатоквартирного дев'ятиповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, у результаті словесного конфлікту, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдала більше двох ударів кулаками обох рук та рукояткою швабри в область обличчя, голови, передньої черевної стінки та лівого передпліччя ОСОБА_2 , чим спричинила останній, згідно з висновком судово-медичного експерта №150 від 26.02.2024 року, тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі справа і зліва, в тім'яних ділянках справа і зліва, на передній черевній стінці, садна на обличчі, на лівому передпліччі, які відносяться до легкого ступеня тяжкості.
Своїми неправомірними діями відповідачка заподіяла позивачці матеріальну шкоду на суму 4 326, 60 грн. на придбання лікарських препаратів та необхідної медичної продукції. Ні в процесі розгляду кримінального провадження, ні станом на день подання позовної заяви, відповідачка не відшкодувала позивачці спричинену їй шкоду.
Крім того, зазначила, що внаслідок протиправних дій відповідачки, вона понесла значні моральні втрати, які призвели до фізичного болю та душевних страждань, непомірний шок та стрес в наслідок якого вона тривалий час перебувала в стані депресії, які оцінює в розмірі 40000,00 грн. З врахуванням вищевикладеного, просила про задоволення позову.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. львова від 27 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 4326, 60 грн. на відшкодування шкоди, завданої злочином, моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 та 3 000, 00 витрат на правову допомогу, а всього 12 326, 60 грн.. У решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подав адвокат Шпунт Мар'ян Богданович. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з'ясування та оцінки обставин справи та дослідження під час розгляду справи доказів, висновки суду не грунтуються на матеріалах справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що судом залишено поза увагою, що позивачкою не надано жодного доказу, у тому числі належного та допустимого, на підтвердження розміру заявленої до стягнення матеріальної шкоди, жодних належних та допустимих доказів фактичного причинного зв'язку між будь-якими витратами (оплатами) та заподіяними тілесними ушкодженнями, матеріали справи не містять призначення лікаря на кожен із препаратів та їх кількість, вартість придбання, яких позивач включив до матеріальної шкоди. Суд безпідставно взяв до уваги чеки на препарати, придбання яких відбулось в інший період, не пов'язаний із тілесними ушкодженнями позивача; безпідставно покладено в основу рішення у частині розміру матеріальної шкоди витрати позивача на придбання ліків, які були призначені позивачу для лікування у неї хронічних хвороб, що не мають жодного стосунку до тілесних ушкоджень (гіпертонічна хвороба, церебровоскулярні хвороби, синдроми, тощо).
Вважає необґрунтованою заявлену вимогу позивача про стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та такою, що підлягає зменшенню, оскільки в її розмір включені послуги, які адвокатом не готувались та не подавались, а саме підготовка процесуальних документів (клопотань, заяв). Крім того, детального розрахунку та акту виконаних робіт представником позивача не надано, як і не надано жодного платіжного документа в розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валютів Україні, затвердженого постановою НБУ від 29.12.2017 №148 на підтвердження усієї суми понесених витрат на правничу допомогу в цій справі.
Додає, що в порушення вимог ч.1 ст. 134 ЦПК України, позивачем у своїй першій заяві не наведено орієнтованого розрахунку судових витрат, які він очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Наголошує, що позивачка не навела, а суд не встановив належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, а також у чому така полягала, що виключало підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.
Зауважує, що суд першої інстанції не врахував вчинення позивачкою у спірний день та час по відновшенню до відповідачки неправомірних, хуліганських дій та спричинення провокування конфлікту - шарпання відповідачку за волосся та одяг, висловлювання у сторону відповідачки нецензурною лайкою, обставини, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Львова по справі №466/2918/24 від 08.04.2024, що набрало законної сили.
Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2024 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надішов на адресу суду 07 травня 2025 року, позивачка ОСОБА_2 висловила заперечення. Вважає рішення законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими. Просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено позовні вимоги в цій частині, що нею були понесені витрати на купівлю медичних препаратів та лікування, які були їй призначені лікарем після отриманих травм, що мали місце 23 лютого 2024 року. Розмір завданої шкоди на суму 4326,60 грн. підтверджено фіскальними чеками.
Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів враховує таке.
Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 25.04.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 грн. (п'ятсот десять гривень) в дохід держави.
Із вказаного вироку встановлено, що 23.02.2024, о 09:15 год. ОСОБА_1 перебуваючи на сходовому майданчику дев'ятого поверху у приміщенні багатоквартирного дев'ятиповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, у результаті словесного конфлікту, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдала більше двох ударів кулаками обох рук та рукояткою швабри в область обличчя, голови, передньої черевної стінки та лівого передпліччя ОСОБА_2 , чим спричинила останній легкі тілесні ушкодження.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, фактичні обставини справи, які встановлено вироком від 25 квітня 2024 року, який набрав законної сили, а також які визнаються учасниками справи, доказуванню не підлягають.
Як вбачається з консультаційного висновку спеціаліста від 23.02.2024 КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» заклад ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» Скоропад Р.Б. була оглянута лікарем-хірургом ОСОБА_3 23.02.2024 о 13:36 та було рекомендовано амбулаторне лікування у сімейного лікаря; призначено Диклофенак 3,0 в/м 2 р/д.
12 березня 2024 року ОСОБА_2 була оглянута сімейним лікарем ОСОБА_4 та дерматологом ОСОБА_5
15 березня 2024 року Центром ультразвукової діагностики Ультра Мед» ОСОБА_2 було проведено прицільне обстеження (ультразвукове обстеження), за наслідками лівої щічної ділянки (за анамнезу був удар) складено висновок про ознаки локальних вогнищевих змін підшкірно жирової тканини лівої щоки, що найбільш характерно для пост травматичних змін гіподерми. За прицільний огляд ОСОБА_2 було сплачено 400 грн.
18 березня 2024 року ОСОБА_2 оглянута неврологом ОСОБА_6 . В огляді невролога зазначено, що ОСОБА_2 звернулась зі скаргами на головні болі дифузного характеру, головокружіння та запаморочення, тошнота та тяжкість в очах, після її побиття 23.02.2024. В огляді невролога діагностовано хронічний посттравматичний головний біль (G44.3). Рекомендовано: ультафастин, бетагістин та гамала, спокій, обмеження фізичних та психоемоційних навантажень. Згідно фіскальних чеків ОСОБА_2 придбала медичних препаратів на загальну суму 3926 грн. 60 коп.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В свою чергу, загальні положення про відшкодування шкоди передбачені главою 82 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
За встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність понесення позивачкою витрат на придбання медичних препаратів та вартості прицільного огляду на загальну суму 4326 грн. 60 коп.
Доводи скарги про те, що позивачкою не надано жодного доказу, у тому числі належного та допустимого, на підтвердження розміру заявленої до стягнення матеріальної шкоди є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Аргументи скарги про те, що суд безпідставно взяв до уваги чеки на препарати, придбання яких відбулось в інший період, не пов'язаний із тілесними ушкодженнями позивачки та стосуються лікування її хронічних захворювань, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що через отримані травми позивачкою 23.02.2025 загострилися її хронічні захворювання, що у свою чергу спонукало позивачку звернутись до лікарів, та як наслідок, придбати необхідні модичні препарати.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду в частині відкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
У пунктах 4, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості тасправедливості. Увипадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди були сформульовані Верховним Судом у пункті 52 постанови від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п.49). Моральна шкода полягає в стражданні або приниженні, які людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Визначаючи розмір відшкодування суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19.
Враховуючи встановлені обставини під час даного судового розгляду, а також кримінального провадження за обвинуваченням відповідачки, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про наявність підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди, яка була спричинена потерпілій з боку обвинуваченої внаслідок скоєння останньою кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України.
Встановлено, що неправомірними діями ОСОБА_1 були завдані позивачці легкі тілесні ушкодження, що свідчить про перенесення нею фізичного болю та страждань, що безумовно негативно позначилося на її психологічному та фізичному стані та призвело до моральних страждань.
Приймаючи до уваги ступінь тяжкості заподіяного потерпілій тілесного ушкодження, що потягло розлад здоров'я та неможливість в інший негрошовий спосіб відшкодувати завдану немайнову шкоду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн, який відповідає вимогам поміркованості, виваженості, розумності, справедливості та не призведе до збагачення позивачки.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.
Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказала, що очікує понести витрати у зв'язку з розглядом справи в розмірі 10 000 грн.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.06.2024 між ОСОБА_7 та адвокатом Гривна Т.Б. укладено Договір про надання правничої допомоги №62.
На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Гривна Т.Б. надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №4 від 27.06.2024 року на суму 4800, 00 грн. за надання адвокатських послуг.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції враховуючи правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення понесених позивачкою витрат на правову допомогу.
Разом з тим, виходячи із встановленої реальності участі адвоката, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд визначив розмір таких витрат в сумі 3000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який прийнявши до уваги надані позивачкою докази на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу та оцінивши дані докази в сукупності, прийшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу та стягнення таких в розмірі 3000 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шпунта Мар'яна Богдановича залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 05 серпня 2025 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк