Справа № 943/2103/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/599/25 Доповідач: ОСОБА_2
04 серпня 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Буського районного суду Львівської області від 21 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Буського районного суду Львівської області від 21 травня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень
На підставі ст.96-1, ст.96-2 КК України, грошові кошти 8 купюр номіналом по 500 гривень конфісковано в дохід держави, скасувавши арешт на вказані грошові кошти, накладений згідно ухвали слідчого судді від 18 вересня 2023 року. Цифрові носії: DVD+R в кількості 2 шт. залишено при матеріалах кримінального провадження.
Згідно оскаржуваного вироку суду, 10 вересня 2023 року близько 19 години поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_9 та інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_10 під час перебування у с. Ожидів Золочівського району та виконання своїх службових обов?язків, що полягали у патрулюванні території обслуговування з метою вивчення та аналізу оперативної обстановки на закріпленій за ними поліцейській дільниці, а також в безпосередньому виявленні та припиненні особисто виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи передбачені законодавством права і повноваження, керуючись при цьому ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», було виявлено що водій ОСОБА_7 керував автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Transporter» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 без використання ременя безпеки, чим порушив вимоги ПДР України, що затверджені постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, а саме: підпункту «в» п.2.3.
В подальшому, під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, виявлено, що ОСОБА_7 , керував транспортним засобом марки «Volkswagen», модель «Transporter» білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із ознаками сп?яніння, однак від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння, відповідно до встановленого порядку, на місці відмовився.
Цього ж дня близько 19 год. 10 хв. ОСОБА_7 перебуваючи у салоні службового автомобіля працівників поліції, знаходячись на ділянці дороги по вул. Головна у с. Ожидів Золочівського району Львівської області, усвідомлюючи, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а працівники поліції є службовими особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення та скерування адміністративних матеріалів до суду для розгляду по суті, діючи з прямим умислом, маючи на меті уникнути адміністративної відповідальності, незважаючи на попередження поліцейського ОСОБА_9 про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, запропонував поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області старшому сержанту поліції ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 4000 гривень, які в подальшому поклав на коліна ОСОБА_9 , за не вчинення відносно нього працівником поліції, який згідно вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, дій з використанням наданого службового становища, а саме: не складання постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУПАП після чого, вказані злочинні дії ОСОБА_11 були припинені працівниками ВП № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області.
На даний вирок суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та виправдати у зв'язку із недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
На підтримку своїх апеляційних доводів захисник покликається, що вирок є незаконним та необґрунтованим, винесений з грубим порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, конституційних прав обвинуваченого, з порушенням презумпції невинуватості особи.
Захисник стверджує про відсутність доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому дій. Вказує, що надані стороною обвинувачення докази є недопустимими, здобутими з грубим порушенням вимог КПК, а місцевий суд оцінив ці докази з порушенням вимог ст. 94 КПК України.
Стверджує, що у даному випадку протокол огляду місця події з додатком, а відповідно і речові докази, вилучені під час такого огляду, є очевидно недопустимими доказами та не можуть покладені в основу обвинувального вироку. Так, згідно протоколу огляду місця події від 10.09.2023, з додатком - відеозаписом цього огляду, слідчим у присутності понятих проведено огляд службового автомобіля, зокрема салону такого, де на підлозі виявлено купюри номіналом по 500 гривень. Однак, стороною обвинувачення не надано суду ні заяви про дозвіл на огляд автомобіля, ні ухвали слідчого судді про дозвіл на огляд чи обшук, ні ухвали слідчого судді про легалізацію такого огляду. Як підставу для проведення огляду автомобіля слідчим зазначено «повідомлення», без конкретизації такого.
Зазначає, що сторона обвинувачення так і не спростувала твердження ОСОБА_7 щодо провокативних дій працівників поліції щодо нього. Вказує, що суд допитав як свідків виключно працівників поліції, які є єдиними свідками інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Звертає увагу, що з даних відеозапису з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, який долучений як доказ, зокрема, обставин та поведінки поліцейських та ОСОБА_7 , вбачається, що працівники поліції були добре знайомі з обвинуваченим. Згідно відеозапису, під час руху автомобіля, ОСОБА_7 не озвучував жодної фрази чи виразу з проханням не доставляти його на огляд до медичного закладу, чи не проходити такий огляд на місці зупинки транспортного засобу, чи щодо нескладання протоколу чи постанови. Будь- якого вислову чи фрази за які ж саме дії має надаватися неправомірна вигода, як це звучить в обвинувальному акті, ОСОБА_7 не висловлювалось.
Наголошує, що жодного доказу того, що ОСОБА_7 запропонував поліцейському сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 4000 грн. за не складання постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано.
Крім цього, звертає увагу на дії працівників поліції, які після висловлювання «Ну так», а згодом спроби ОСОБА_7 підібрати грошові купюри, які впали, не дозволяють ОСОБА_7 їх забрати, тримаючи його за руку, вимагаючи кинути кошти, тобто таким чином завершують спровоковане ними ж кримінальне правопорушення саме в той момент, коли ОСОБА_7 припинив свої дії, розуміючи, що до цього його спровокували, тобто не дають можливості усунути наслідки спровокованих ними ж дій.
При апеляційному розгляді справи обвинувачений та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів та просили таку задоволити.
Прокурор частково підтримав апеляційні доводи сторони захисту та просив вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно положень ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримані.
Вирок суду ухвалений на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України в їх сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. У вироку суду наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини кримінального провадження, навівши такі у вироку, та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, а саме у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду та надання такої вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та вірно взяв до уваги, обґрунтувавши своє рішення.
Так, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, стверджується:
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що 10 вересня 2023 з 08:00 год. разом із інспектором СРПП ВП № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_10 здійснювали денне патрулювання у м. Буськ Золочівського району Львівської області та району, на службовому автомобілі марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_3 , щодо забезпечення публічного порядку та виявлення і запобігання вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень. Повідомив, що знаходячись у с. Ожидів Золочівського району Львівської області та рухаючись службовим автомобілем по вулиці Шевченка, їм на зустріч виїхав автомобіль марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору за кермом якого перебував чоловік, який порушив правила користування ременем безпеки, тому було прийнято рішення зупинити вказаний автомобіль. Водію вказаного автомобіля було запропоновано пред'явити відповідні документи на автомобіль та посвідчення водія, на що останній погодився та надав дані документи, було встановлено особу водія ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування із ОСОБА_7 , від останнього було чути різкий запах алкоголю з порожнини рота. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням алкотестеру «Драгер». ОСОБА_7 спочатку погодився, однак у подальшому відмовився та вказав, що готовий пройти обстеження на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Тоді, рухаючись службовим автомобілем у сторону КНП Буської ЦРЛ, ОСОБА_7 , перебуваючи на задньому сидінні службового автомобіля, запитав: «скільки це повинно бути, сотка?». Після чого запитали в обвинуваченого, що він має на увазі, на що ОСОБА_7 ще раз поставив те ж запитання. Тоді було попереджено останнього, що за пропозицію та надання службовій особі неправомірної вигоди, передбачена кримінальна відповідальність. Однак, ОСОБА_7 це проігнорував, вийняв грошові кошти з кишені портмоне, купюрами по 500 гривень та поклав свідку на коліна, оскільки той сидів біля нього, ще раз наголосивши ОСОБА_12 про те, що він здійснює протиправне діяння. Після цього останній почав забирати дані грошові кошти, однак свідок та ОСОБА_10 заборонили йому це зробити та викликали слідчу-оперативну групу Золочівського РВП ГУНП у Львівській області. В подальшому на порушника було складено адмінпротокол за ст. 130, 121 ч.5 КУпАП України;
- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_10 , наданими у судовому засіданні місцевого суду;
- даними протоколу огляду місця події від 10.09.2023 з додатком CD-диску, об'єктом огляду було службове авто працівників поліції, в якому були виявлені грошові кошти в сумі 4 тис грн. номіналом по 500 грн. кожна купюра. Дані грошові кошти оглянуті в присутності понятих, в подальшому визнані речовим доказом, будь-яких зауважень від учасників щодо проведеної слідчої дії не поступало;
- даними копії адміністративного протоколу серії ЕАТ № 7708951 від 10.09.2023, згідно якого ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 5 КУпАП України;
- даними відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано момент, коли ОСОБА_7 з метою уникнення адміністративної відповідальності, пропонує неправомірну вигоду працівникам поліції, а саме на 6 хв.28 с. зафіксовано як ОСОБА_7 виклав суть пропозиції зазначивши, «Скільки?» «Сотка». Після чого працівник поліції повідомляє його про кримінальну відповідальність за пропонування та дачу неправомірної вигоди. Починаючи із 7 хв. відео видно як ОСОБА_7 виймає із кишені гаманець після чого виймає грошові кошти та починає перераховувати. На 8 хв. 3 с. вказаного відео ОСОБА_7 тримає в руках грошові купюри і зазначає «Більше не маю -передам. Ну просто щоби ніхто не знав. І цей…» та кладе вказані кошти на ноги поліцейського. Після озвучення працівником поліції про фіксацію даного факту, ОСОБА_7 починає збирати дані кошти. На 7 хв. 27 с. ОСОБА_7 сказав «зупиняй, чого їдеш в лікарню?» тим самим підтвердив небажання такого наміру;
- ксерокопіями грошових коштів, купюрами по 500 гр. на загальну суму 4000 грн.
Кримінальна відповідальність за ст. 369 КК України настає тоді, коли особа, яка пропонує чи надає неправомірну вигоду, усвідомлює статус службової особи та пропонує вигоду саме у зв'язку з можливостями її посади, тобто у даній справі пропозиція неправомірної вигоди працівникам поліції стосувалась можливостей їх посади (повноважень), зокрема, повноважень щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Передбачений ст.369 КК України злочин є закінченим з моменту, коли особа лише запропонувала чи пообіцяла надати неправомірну вигоду службовій особі, а остання усвідомила цю інформацію або коли службова особа прийняла хоча б частину наданої неправомірної вигоди (формальний склад).
З огляду на сукупність наведених вище доказів колегія суддів визнає неспроможними апеляційні доводи захисника про відсутність доказів того, що ОСОБА_7 запропонував поліцейському сектору реагування патрульної поліції ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 4000 грн. за не складання постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, а також протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
На переконання колегії суддів надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, такими встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст.91 КПК України. Місцевий суд з належною повнотою дослідив наявні докази та надав таким належну правову оцінку.
Апеляційний суд визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сукупність врахованих доказів повністю підтверджує вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки вони не викликають сумнівів у своїй правдивості та є належними і допустимими.
Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які судом першої інстанції встановлені повно, та підтверджуються вищенаведеними доказами у своїй сукупності.
Колегія суддів не погоджується з наведеними в апеляційній скарзі захисника доводами про недопустимість доказу, а саме протоколу огляду місця події від 10.09.2023.
Так, згідно зазначеного протоколу огляду місця події від 10.09.2023 з додатком CD-диску, об'єктом огляду був салон службового автомобіля працівників поліції, де на підлозі були виявлені грошові кошти в сумі 4 тис грн. номіналом по 500 грн. кожна купюра.
Відповідно до ч.2 ст.237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Згідно з ч.2 ст.233 цього Кодексу під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.
У ч. 1 цієї ж статті зазначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Згідно наданих у судовому засіданні місцевого суду показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , останні, заборонивши ОСОБА_7 , який перебував на задньому сидінні патрульного автомобіля поруч із свідком ОСОБА_9 , збирати грошові кошти, які він перед тим вийняв з портмоне та поклав свідку ОСОБА_9 на коліна, самостійно викликали слідчу-оперативну групу, чим фактично надали працівникам поліції дозвіл на огляд патрульного автомобіля, який був на той час у їх володінні.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що протокол огляду місця події від 10.09.2023 має бути визнаний недопустимим доказом з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Відповідно відсутні підстави для визнання недопустимими доказами і речові докази, вилучені під час такого огляду.
Факт того, що у зазначеному протоколі огляду місця події від 10.09.2023, як підставу для проведення огляду автомобіля слідчим зазначено «повідомлення», як покликається захисник, без конкретизації такого, не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.
При цьому факт повідомлення про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину підтверджується наявним у матеріалах справи рапортом старшого інспектора чергового ч/ч ВнП № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_13 , згідно якого 10.09.2023 отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 3076 від 10.09.2023. Фабула ЄО: 10.09.2023 о 19:20 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 10.09.2023 о 19:18 за адресою: Буський район с. Ожидів, працівник поліції повідомляє, що зупинили водія а/м «Volkswagen транспортер» НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав неправомірну вигоду. Заявник - працівник поліції ОСОБА_10 (а.с. 88).
Перевіривши апеляційні доводи сторони захисту про те, що працівники поліції своїми діями спровокували ОСОБА_7 на вчинення інкримінованих йому дій, колегія суддів визнає такі необґрунтованими, виходячи із наступного.
Так, для встановлення факту провокації злочину визначальним є з'ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Згідно врахованих місцевим судом показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та змістом зафіксованої відеозаписом з нагрудної камери поліцейських розмови обвинуваченого ОСОБА_7 та працівників поліції, саме ОСОБА_7 був ініціатором надання неправомірної вигоди, оскільки він, перебуваючи в салоні службового автомобіля під час руху в медичний заклад з метою проведення огляду останнього на стан сп'яніння, фактично виклав суть пропозиції, запитавши у поліцейських «скільки це повинно бути, сотка?». Після цього, працівник поліції попередив ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність за пропонування та дачу неправомірної вигоди, проте ОСОБА_7 дістав з кишені гаманець, з якого вийняв гроші, перерахував такі та тримаючи їх в руках зазначив «Більше не маю -передам. Ну просто щоби ніхто не знав. І цей…», та у подальшому поклав ці гроші на ноги поліцейського.
Отже, у даному випадку колегія суддів приходить до висновку про відсутність провокації в діях працівників поліції, які не були ініціаторами розмови про неправомірну вигоду, та попереджали ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність за пропонування та дачу такої, що не було сприйнято обвинуваченим як застереження та не стримало його від вчинення подальших дій, які описано вище.
Також колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України» визнав непослідовними заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарг на те, що його спровокували. Захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованого йому діяння, але стверджує, що воно було наслідком незаконного підбурювання з боку працівників поліції.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_7 заперечив факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
Крім цього, колегією суддів встановлено, що згідно даних врахованого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейських, після того, як ОСОБА_7 було вчинено інкриміновані йому дії та викликано поліцейськими на місце події слідчу-оперативну групу, обвинувачений, перебуваючи із поліцейськими біля службового автомобіля, неодноразово вказував на те, що ці гроші він кинув собі на пиво, що свідчить про те, що відразу після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 намагався спотворити дійсність своїх намірів щодо надання поліцейським неправомірної вигоди.
Наведені вище обставини повністю спростовують доводи сторони захисту про те, що працівники поліції спровокували ОСОБА_7 на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції, покликавшись на безпосередньо досліджені докази, відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, належним чином обґрунтувавши свої висновки.
За наведених обставин, апеляційні доводи захисника про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, при апеляційному розгляді не підтвердились.
При цьому, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку суду, а отже така визнається судом апеляційної інстанції необґрунтованою та не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Буського районного суду Львівської області від 21 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: