Справа № 308/13443/23
Закарпатський апеляційний суд
06.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження №11-кп/4806/346/25, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 та за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_8 , на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 24 червня 2025 року,
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 24 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024, на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 08 серпня 2025 року включно без визначення розміру застави.
З ухвали слідує, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться матеріали об'єднаного кримінального провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1 та ч. 1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у зв'язку продовженням існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції під час обрання та неодноразового продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що встановлені ризики не відпали і не зменшились.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 просив врахувати, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, підсудному 45 років, відомості, які б свідчили про неможливість його утримання в місцях несвободи, відсутні, останній не має постійного джерела доходу, тісних соціальних зв'язків в місці постійного проживання, розлучений, осіб на утриманні не має, є обвинуваченим у інших особливо тяжких та тяжких злочинах, обвинувальні акти щодо яких розглядаються судами області. Крім того, вказав, що раніше за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 по справі № 303/3224/20 ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Вказане покарання ним відбуте, проте останній має судимість за вчинення тяжкого злочину.
Зазначив, що наразі ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишаються реальними і триваючими, продовжують об'єктивно існувати та виправдовують необхідність продовження ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу, а саме переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 прокурор просив врахувати, що обвинуваченому 25 років, відомості, які б свідчили про неможливість його утримання в місцях несвободи, відсутні, останній не має постійного джерела доходу, тісних соціальних зв'язків в місці постійного проживання, не одружений, осіб на утриманні не має. Крім того, ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення різних кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 та 186 КК України, востаннє вироком Свалявського районного суду від 23.12.2020 до 4 років позбавлення волі. Вказане покарання ним відбуте, проте останній має судимість за вчинення тяжкого злочину.
Зазначив, що відповідно до характеристики, наданої керівництвом ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», ОСОБА_7 , раніше судимий, утримується в установі з 26.01.2024 по теперішній час. За час перебування зарекомендував себе наступним чином: до дисциплінарної відповідальності не притягався; не заохочувався. Участі у самодіяльних організаціях не приймає, до праці не залучався. У взаємовідносинах з іншими ув'язненими не конфліктний, підтримує стосунки із ув'язненими негативної спрямованості. По відношенню до представників адміністрації стриманий не завжди. Правила поведінки та розпорядку дня дотримується під наглядом. На оперативно-профілактичному обліку не перебуває.
Зауважив, що особливо тяжкі злочини, які інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , вчиненні на території установи виконання покарань, в умовах ізоляції від суспільства, в період розгляду щодо них інших кримінальних проваджень та відбування покарання. Вказане явно не свідчить про те, що особи, під час перебування у місцях несвободи, зробили для себе належні висновки, стали на шлях виправлення, а тому визначення останнім розміру застав або більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити їх належну процесуальну поведінку із врахуванням тяжкості та обставин вчинення злочинів. Тим більше, вказані особи, відповідно до матеріалів кримінальних проваджень, мають певний статус у злочинному світі та сповідують злодійські традиції.
З огляду на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дієвості кримінального провадження та запобігання передбаченим п. п.1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, фактичні обставини їх вчинення та покарання, яке загрожує, реакцію суспільства та соціальні наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються обвинувачені, з огляду на осіб обвинувачених, прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були в основі обрання даного виду запобіжного заходу не відпали. В обґрунтування цього висновку місцевий суд взяв до уваги тяжкість інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_14 злочинів, їх суспільну небезпечність, а також сукупність обставин, що характеризують особи обвинувачених, і прийшов до переконання, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, наведеним прокурором у клопотанні. Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні. А тому клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді обвинувачений ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 вказує, що ухвала винесена з порушенням вимог закону. Апелянт стверджує, що заявлені прокурором ризики є голослівними, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами. Жодного обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не міститься, що є грубим порушенням вимоги ст. 186 КПК України. Вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є занадто суворим для ОСОБА_5 . Також звертає увагу на те, що підозра ОСОБА_5 також не підтверджена жодними доказами. Заявлені при обранні запобіжного заходи ризики фактично вичерпалися, докази зібрані, обвинувачений не має можливості впливати на свідків, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання. Просить врахувати, що на утриманні ОСОБА_5 також перебуває хвора мама, яка є особою з інвалідністю, котра маючи тяжкі захворювання фактично не в змозі себе повноцінно забезпечити та потребує стороннього догляду. Так в 2024 році в неї знову трапився інсульт головного мозку і вона на даний час через тяжкі неврологічні зміни в організмі потребує догляду (виписка додається). Крім того, стверджує, що ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2023, яка була залишена без зміни ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23.05.2023, було відмовлено в задоволенні аналогічного клопотання прокурора. Разом із тим, не заперечує щодо можливості визначення ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 242240 грн., враховуючи його майновий стан, в тому числі корпоративні права в іноземній компанії, що підтверджується витягом з перекладом. До того просить врахувати, що будь-яке нерухоме майно у приватній власності ОСОБА_5 відсутнє, що підтверджується витягом з реєстру нерухомого майна. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою частково задоволити клопотання прокурора і продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 242 240, 00 грн. з покладенням відповідних процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_8 вказує, що посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не підтверджується матеріалами кримінального провадження, а органом досудового розслідування не зібрано належних та допустимих доказів, які б свідчили як про наявність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, так і підстав застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Твердження прокурора про наявність передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків є голослівними та ґрунтуються виключно на припущеннях. З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження ОСОБА_7 в якості альтернативного запобіжного заходу можливо визначити заставу в межах, встановлених КПК України, який буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та зможе запобігти будь-яким із передбачених ст. 177 КПК України ризикам. Просить скасувати ухвалу та обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави або цілодобовий домашній арешт.
Адвокат ОСОБА_8 (захисник обвинуваченого ОСОБА_7 ) подав до апеляційного суду заяву про відкликання апеляційної скарги. Однак, в судове засідання не з'явився. З цього приводу апеляційний суд констатує, що апеляційна скарга подана безпосередньо самим обвинуваченим ОСОБА_7 , який заяву про відмову від апеляційної скарги не подавав.
ОСОБА_5 заяву про його доставку не подавав. Його захисник ОСОБА_6 подав заяву про участь у справі в режимі відео конференції, однак на зв'язок не вийшов.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників контрольного провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вказаних учасників, апеляційний суд бере до уваги, що: учасники судового провадження належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Вказані учасники клопотань чи заяв про відкладення розгляду чи поважність причин неявки до апеляційного суду не подали.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
За приписами ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Місцевий суд при вирішенні питання про продовження щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовано взяв до уваги, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст.255-2 КК України та ОСОБА_5 ще й у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, що характеризуються значною суспільною небезпечністю та передбачають покарання виключно у виді позбавлення волі.
Колегія суддів також вважає, що продовження щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинувачених, у зв'язку з чим, обґрунтованим і належним чином умотивованим, вважає і висновок суду першої інстанції про наявність ризиків, а саме: обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. Існування вказаних ризиків, передбачених п. п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджено ухвалами Закарпатського апеляційного суду, зокрема від 03.07.2024, 04.09.2024, 23.10.2024, 18.12.2024, 17.02.2025, які на даний час не відпали і продовжують існувати.
Приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу, слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги, що ОСОБА_5 раніше судимий, протягом перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» характеризувався негативно, має на утриманні двох дітей та матір з інвалідністю. Також враховано характеризуючі дані ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, протягом перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» характеризувався нейтрально.
Врахувавши всі обставини у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на дані про його особу, зокрема те, що на його утриманні перебуває хвора мати, яка є особою з інвалідністю - апеляційний суд вважає такими, що також не впливають на висновок суду про необхідність продовження йому строку тримання під вартою і не дають підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність з боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання кримінальному провадженню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24.07.2003; «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968; «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969; «Мацнеттер проти Австрії» від 10.11.1969; «Летельєр проти Франції» від 26.06.1991.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
Суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таким чином, прокурором, всупереч тверджень викладених в апеляційних скаргах, доведено існування ризиків, передбачених п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З матеріалів контрольного провадження також слідує, що сторона захисту під час розгляду клопотання не посилалась на наявність даних, які б підтверджували, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, встановлені при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зменшилися або відпали. Наявність таких даних відсутня і у апеляційних скаргах.
Суд апеляційної інстанції констатує, що застосований щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжний захід з врахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, у зв'язку з чим, з огляду на сукупність викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинувачених, у силу характеру інкримінованих їм діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального провадження (допит обвинувачених, свідків, експертів тощо, дослідження письмових та речових доказів), суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, з чим погоджується й колегія суддів, вважаючи, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та дієвості кримінального провадження.
Разом з тим, вказуючи про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції належним чином врахував і те, що наведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, об'єктивно існують та можуть бути реалізовані обвинуваченими без застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу, а забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених можливо шляхом застосування відносно таких осіб виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, з чим погоджується і колегія суддів уважаючи, що факт неможливості визначення обвинуваченим розміру застави підтверджується вищенаведеними обставинами та ґрунтується на вимогах КПК України, зокрема, положеннях ст. 177, 178, ч. 5 ст. 183 КПК України.
У зв'язку з чим доводи апеляційних скарг про можливість визначення обвинуваченим розміру застави не можуть бути прийняті до уваги та спростовуються вищенаведеним.
При цьому, колегія судів констатує, що вона не перевіряє доводи обвинуваченого ОСОБА_5 , а також захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про безпідставність обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , оскільки суд апеляційної інстанції не повинен дублювати повноваження суду першої інстанції і може перевірити вищевказані доводи тільки під час оскарження остаточного рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об'єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.
На стадії судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.
Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.
Як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційних скарг про те, що стороною обвинувачення не доведено неможливості застосування щодо обвинувачених ОСОБА_5 й ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених у кримінальному провадженні.
Відхиляючи доводи апеляційних скарг у цій частині, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачені й не мають на меті ухилятися від суду, а також незаконно впливати на свідка, однак, обставини, за яких вчинені кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Також колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинувачених таких захворювань, що виключають тримання їх під вартою, в ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано, у зв'язку з чим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стан здоров'я обвинувачених не перешкоджає утриманню їх під вартою.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують наявність ступеня ймовірності того, що обвинувачені можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду та створять загрозу суспільству та, як наслідок, не спростовують висновки місцевого суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з цим, з матеріалів контрольного провадження слідує, що дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, судове провадження щодо обвинувачених триває, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж 60 днів.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі не вказується як в апеляційній скарзі, так і не посилалася сторона захисту під час її розгляду.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 24 червня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: