Справа № 307/2118/25
Закарпатський апеляційний суд
05.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/455/25, за апеляційною скаргою прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 17 червня 2025 року, щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду від 17 червня 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 та обрано щодо неї запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
На ОСОБА_6 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, у разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; здати на зберігання паспорт до Тячівського районного відділу Державної міграційної служби України, що дає їй право на виїзд за кордон.
З матеріалів судового провадження слідує, що слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до Тячівського районного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання посилався на те, що в провадженні СВ Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071160000081 від 13.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у групі з невстановленою органом досудового розслідування особою, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з неодноразовим продовженням такого та який продовжував діяти на момент вчинення, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, організували незаконне переправлення громадянина України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_1 ., який за вказівкою невстановленої органом досудового розслідування особи, 11.06.2025 вирушив разом із своєю дівчиною ОСОБА_9 , потягом сполученням «Запоріжжя-Солотвино» до Закарпатської області, та 12.06.2025 прибули на залізничний вокзал міста Тячів, Закарпатської області, після чого заселились до готелю «Тячів», де очікували подальших вказівок.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом отримання коштів за незаконне переправлення через державний кордон України, 14.06.2025 близько 18 години, свідка ОСОБА_8 з міста Тячів забрала невстановлена органом досудового розслідування особа, для переправлення через Державний кордон України, а за вказівками невстановленої органом досудового розслідування особи, ОСОБА_6 , 14.06.2025, у свою чергу мала очікувати та отримати від ОСОБА_9 , за незаконне переправлення через Державний кордон України громадянина України ОСОБА_8 , грошові коштів у сумі 8500 (вісім п'ятсот тисяч) доларів США.
У подальшому близько 20 години 14.06.2025 ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_9 , за незаконне переправлення через Державний кордон України громадянина України ОСОБА_8 , грошових коштів у сумі 8500 (вісім п'ятсот тисяч) доларів США та була викрита в ході проведення контролю за вчинення злочину працівниками правоохоронних органів.
Враховуючи викладене, слідчий зазначив, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Бедевля, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрована та проживаюча АДРЕСА_2 , українка, громадянка України, з професійно-технічною освітою, розлучена, не працююча, раніше не судима, - обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України вручено підозрюваній ОСОБА_6 о 16 год. 15 хв.15.06.2025.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , підтверджується зібраними в ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме: відповіддю на доручення, допитом свідка ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 , протоколами огляду місця події від 14.06.2025, та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи, що підозрювана ОСОБА_6 , вчинила тяжкий злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, і відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що: ОСОБА_6 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення. Зокрема усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна, може покинути територію Закарпатської області чи України у тому числі у незаконний спосіб; може незаконно впливати на свідків та іншого співучасника кримінального правопорушення, у тому числі на свідків з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів, так як такі надають відносно неї викривальні покази; може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також може продовжити свою протиправну діяльність у сфері незаконного перетину Державного кордону України.
Вказані ризики доведені тим, що ОСОБА_6 , може впливати на свідків та може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також в ході досудового розслідування встановлено, що постійного місця роботи ОСОБА_6 не має.
Тому слідчий просив обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою суду констатовано, що наведені у клопотанні доводи про те, що зазначені у клопотанні ризики та обставини реальні і триваючі є припущенням органу досудового розслідування, які будь-якими фактичними даними не обґрунтовані. Обираючи запобіжний захід, слідчий суддя вказав, що один лише характер діяння у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, не може вважатися достатньою підставою для взяття її під варту, а тому вважав за можливе застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні слідчого. Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя зазначив, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваною ОСОБА_6 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність рішення. В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 9 років. Крім того, підозрювана не має соціальних зв'язків за місцем проживання та постійного місця роботи. На думку сторони обвинувачення, перебуваючи на волі ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та іншого співучасника кримінального правопорушення. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки ОСОБА_6 . Просить скасувати ухвалу та застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 14.08.2025.
На вказану апеляційну скаргу, ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_10 , подала заперечення. Ухвалу слідчого судді вважає законною та обґрунтованою, прийнятою з урахуванням всіх обставин справи, а апеляційну скаргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу залишити без змін.
Судове провадження розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає його розгляду. Приймаючи рішення про розгляд судового провадження за відсутності сторін кримінального провадження береться до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Також береться до уваги учасники судового провадження подали заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі. Крім того, у заяві адвоката вказано, що ухвалою від 21.07.2025 ОСОБА_6 змінено запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрювана ОСОБА_6 , так і її захисник - адвокат ОСОБА_10 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що один лише характер діяння у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, не може вважатися достатньою підставою для взяття її під варту. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів бере до уваги і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованим є і висновок слідчого судді про те, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання підозрюваною ОСОБА_6 процесуальних обов'язків під час досудового слідства та в суді.
Погоджуючись із цим висновком, апеляційний суд вважає, що твердження прокурора про те, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду клопотання, так і під час розгляду апеляційної скарги.
До апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваної ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить її належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрювана ОСОБА_6 з моменту обрання їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не виконувала покладені на неї процесуальні обов'язки.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо неї найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
За цих обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваної, прийшов до належних висновків про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність обрання щодо неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
Разом з цим, на підозрювану ОСОБА_6 обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено такі процесуальні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, у разі неможливості прибути через поважні причини, завчасно повідомити про це; здати на зберігання паспорт до Тячівського районного відділу Державної міграційної служби України, що дає їй право на виїзд за кордон.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , відхилити.
Ухвалу Тячівського районного суду від 17 червня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: