Справа 688/1854/25
№ 2/688/893/25
Рішення
Іменем України
30 липня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Березюк Н.П.,
за участі секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,
представника позивача Новікова І.А.
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні, в залі судових засідань у м. Шепетівці Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №14416 від 20.06.2025 у розмірі 31918,23 грн, яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 18750 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 12367,23 грн, заборгованості за комісією 801 грн, а також просило стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №144116 (індивідуальна частина) у вигляді електронного документу. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту, та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.2.1 індивідуальної частини договору).
10.10.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №10102024, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» передало ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЕЙС» прийняло належні ТОВ ФК «КРЕДІПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі божників. Згідно вказаного реєстру, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 31918,23 грн, з яких 18750 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту та 12367,23 грн. - сума заборгованості за відсотками, 801 грн - сума заборгованості за комісією.
Розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ ФК «КРЕДІПЛЮС» за кредитним договором 144116 від 20.06.2024, позивачем жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювалось.
Представник позивача Новіков І.А. у відповіді на відзив зазначив, що відповідно до договору позичальник підтвердив, що йому в чіткій та зрозумілій формі була надана інформація, передбачена Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про споживче кредитування», Правилами надання коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», що він повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись. При укладенні Кредитного договору № 144116 від 20.06.2024 відповідач ОСОБА_1 погодився з умовами, визначеними в п. 2.2.1 та 2.5. цього Договору, та зобов'язався сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що становить 3 750,00 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень нуль копійок). Відповідач не заперечує підписання кредитного договору, повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов'язання, передбачені Кредитним договором. ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» на підставі договору факторингу відступило право вимоги до відповідача. До позовної заяви додано Платіжну інструкцію про сплату за право грошової вимоги відповідно до реєстру № 3 від 09.12.2024.
20.06.2024 ТОВ «Фінансова компанія "Контрактовий дім» в ролі посередника (не на правах кредитора) перерахувало кошти ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС» у сумі 15 000,00 грн на рахунок зазначений відповідачем, який був верифікований Первісним Кредитором у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020 «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу». Фінансова компанія може користуватись послугами іншої фінансової компанії для здійснення певних операцій, включаючи перерахування коштів фізичній чи юридичній особі. Це дозволяється законодавством України та регулюється договірними відносинами між компаніями, зокрема питання договірних відносин між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Фінансова компанія "Контрактовий дім». ТОВ «Фінансова компанія "Контрактовий дім» є лише оператором платіжної системи та внесене до Реєстру платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури, затверджений Національним банком України, та відомості про якого є у відкритому доступі на сайті НБУ.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача Новіков І.А. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що відповідач підписав кредитний договір з первісним кредитором електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який надісланий на номер телефону відповідача НОМЕР_1 . Відповідач погодився, що загальний розмір кредиту становить 18750 грн та складається з коштів в сумі 15000 грн, що будуть перераховані на платіжну картку, зазначену ним у договорі, та комісії в сумі 3750 грн за управління та обслуговування кредиту, шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією. Тобто відповідач комісію в сумі 3750 грн при укладенні договору не сплачував, вказана сума була додана до загального розміру кредиту. Відповідач погодив усі умови договору, від посередника отримав грошові кошти в сумі 15000 грн на власну кредитну карту, реквізити якої надав первісному кредитору. Визнав, що у кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена одноразова комісія надання кредиту за ставкою 20% від загальної суми кредиту та стандартна (базова) комісія за управління та обслуговування кредиту в розмірі 100 грн.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позов зазначила, що позов не підлягає задоволенню. Згідно доказів, наданих позивачем, відповідач отримав 15000 грн кредиту та користувався кредитними коштами в сумі 15000 грн, а не в сумі 18750 грн, як зазначено у позові. Позивач просить стягнути заборгованість в сумі 31918,23 грн, з яких 18750 грн тіло кредиту, в яке позивач включив комісію за надання кредиту, та яку відповідач не отримував. Крім того, саме на 18750 грн нараховувалися відсотки. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, при цьому банк має надати споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту. Закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання інформації. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами встановленими законом є нікчемними. У договорі про споживчий кредит не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються, та за які банком встановлена плата. Також не надано доказів, що відповідач користувався такими послугами. Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження оплати за договором факторингу та доказів переходу права вимоги. Розрахунки заборгованості не є первинним документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним та укладення договору на умовах, які вказані позивачем. Зазначена позивачем заборгованість не є доведеною належними та допустимими доказами.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 в режимі відеоконференції підтвердила свою позицію щодо недоведеності позовних вимог, просила у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві. Зазначила, що кошти в сумі 15000 грн відповідач за кредитним договором, на який посилається представник позивача не отримував. Отримав гроші в сумі 15000 грн на власну картку, але це не кредитні кошти, оскільки відсутні відповідні докази. Умовами кредитного договору не передбачено, що інша установа (не кредитор) буде перераховувати кошти позичальнику, таких доказів позивач не надав. Умови про встановлення комісії у кредитному договорі є нікчемними, оскільки у договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу, та за які банком встановлена одноразова комісія за управління та обслуговування кредиту за ставкою 20% від загальної суми кредиту та стандартна (базова) комісія в розмірі 100 грн. Просила в позові відмовити. Зазначила, що витрати на правову допомогу є завищеними.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
25.04.2025 позивач звернувся до суду з цим позовом.
28.04.2025 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача з Єдиного демографічного реєстру, відкрив спрощене позовне провадження, справу призначив до розгляду на 26.05.2025.
12.05.2025 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву.
16.05.2025 представник позивача надав до суду відповідь на відзив.
Розгляд справи відкладався на 04.06.2025, у зв'язку з зайнятістю головуючої судді у засіданні в складі колегії в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115 КК України, на 10.06.2025 за клопотанням представника позивача
10.06.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача Новікова І.А про витребування доказів, витребував у АТ «ПУМБ» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжна картка маска-картки № НОМЕР_3 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКППІ НОМЕР_2 ); інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період 20.06.2024 - 25.06.2024 у сумі 15000,00 гри; (безготівкове зарахування згідно транзакції № 1427122492 від 20.06.2024); інформацію: чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); надати повний номер рахунку маска-картки № № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на який зараховано кошти. У випадку неможливості надати вищезазначені первинні документи, запропоновано надати інші прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок-маска карти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Розгляд справи відкладений на 22.07.2025.
27.06.2025 на адресу суду надійшла відповідь з АТ «ПУМБ».
Розгляд справи відкладений на 30.07.2025 у зв'язку з неявкою представника позивача, який подав заяву про участь у судовому засіданні.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин
Між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Суд встановив, що 20.06.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» уклали кредитний договір №144116. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора f6169с28, який був надісланий 20.06.2024 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_5 (розділ «VІІ Реквізити сторін», індивідуальної частини кредитного договору).
Відповідно до п.п. 1.1. кредитного договору, договір складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі - індивідуальна частина), графіку (ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі - публічна частина), що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням https://finx.com.ua/docs.
Відповідно до п.п.5.1. (індивідуальної частини) кредитного договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця https://finx.com.ua.
Відповідь про прийняття пропозиції про укладання кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомлення (sms) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цієї індивідуальної частини/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (акцепту) в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Підписанням індивідуальної частин договору/акцепту позичальник приєднується до договору в цілому, включаючи публічну частину (п.п.5.2. індивідуальної частини кредитного договору).
Відповідно до п.п. 2.1. (індивідуальної частини) кредитного договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній п.2.2.1 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строк терміни, що визначені договором
Відповідно до п 2.2.1 та п 2.3, п.2.4 (індивідуальної частини) договору сума (загальний розмір) кредиту становить 18750 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 15000 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_6 , у національній валюті; у розмірі 3750 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
Згідно п.2.5, п.2.6 (індивідуальної частини) кредитного договору, комісія за надання кредиту складає 3750 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 20.06.2024 (дата надання кредиту) по 24.10.2024.
Строк на який надається кредит встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів. (п.п.2.6.1 індивідуальної частини кредитного договору).
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та повернення кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 16126,23 грн (п.п.2.7. (індивідуальної частини) кредитного договору).
Денна процентна ставка складає 16126,23 грн/18750 грн/126 днів *100% = 0,6826%/ день.
10.10.2024 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №10102024, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» передало ТОВ «ФК ««ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ ФК «ЕЙС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі божників. Згідно вказаного реєстру, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 31918,23 грн, з яких 18750 грн. - сума заборгованості за по тілу кредиту та 12367,23 грн. - сума заборгованості за відсотками, 801 грн - сума заборгованості за комісією.
Згідно інформації АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» № КНО-07.8.5/8122бт від 19.06.2025 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_7 , на яку 20.06.2024 надійшли грошові кошти у сумі 15000 грн через сервіс іншого банку. За ОСОБА_1 у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» закріплений фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_7 . В анкеті ОСОБА_1 вказаний номер телефону НОМЕР_1 .
Встановлені обставини підтверджуються копією індивідуальної частини договору №144116, копією публічної частини договору, копією паспорту споживчого кредиту, копією договору факторингу №10102024 від 10.10.2024, актом приймання-передачі реєстру №3 до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024, випискою з особового рахунка за кредитним договором №144116, витягом з реєстру боржників, розрахунком заборгованості, інформацією АТ «ПУМБ» від 19.06.2025, іншими матеріалами справи.
Застосовані норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли сааме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Відповідно до змісту ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Мотиви та висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідач ОСОБА_1 через веб-сайт первісного кредитодавця ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» https://finx.com.ua висловив намір укласти договір про споживчий кредит. Перед підписанням кредитного договору 20.06.2024 о 10.15.31 ОСОБА_1 ознайомився із паспортом споживчого кредиту (інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), публічною частиною договору про споживчий кредит, затвердженою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», після чого уклав кредитний договір №144116 (індивідуальна частина) з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Кредитний договір (індивідуальна частина) укладений 20.06.2024 о 10.15.56 дистанційно, в електронній формі та підписаний накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора f6169с28, який надійшов на номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_1 , що є фінансовим номером відповідача, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою № НОМЕР_7 , відкритою на ім'я ОСОБА_1 АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Уклавши договір, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов - домовилися щодо розміру кредитних коштів отриманих відповідачем, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача, оскільки саме він зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора надісланого на фінансовий номер телефону відповідача, що підтверджується інформацією банка-емітента, є належним та допустимим доказом укладання між правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, позивач надав відповідачу кредитні кошти, а у відповідача виникло зобов'язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.
20.06.2024 на кредитну картку відповідача ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 15000 грн, що підтверджується інформацією банка емітента, та визнано представником відповідача у судовому засіданні.
Кошти надійшли на платіжну картку позичальника через сервіс іншого банку - кредитного посередника, що узгоджується з п.4.11.1 договору про споживчий кредит (публічна частина), на що погодився відповідач, укладаючи кредитний договір.
Відповідач, отримавши кошти в сумі 15000 грн користувався ними, однак свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та плати за користування кредитними коштами, у визначений договором строк не виконав, чим порушив умови кредитного договору.
ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем для ТОВ «ФК «ЕЙС», що підтверджується Актом прийому - передачі Реєстру боржників до договору факторингу та витягом з Реєстру боржників до Договору, платіжною інструкцією від 12.12.2024 № 5179 про сплату за право грошової вимоги згідно договору факторингу №10102024 від 10.10.2024, реєстр відступлення права вимоги №3. Отже позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав на правомірних підставах.
Однак суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно карти обліку виконання договору 144116 заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 31918,23 грн, складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18750 грн, за процентами в розмірі 12367,23 грн, комісії в розмірі 801 грн.
Згідно умов Індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 144116 від 20.06.2024 сума (загальний розмір) кредиту становить 18750 грн та надається у такому порядку: у розмірі 15000 грн на картку позичальника; у розмірі 3750 грн, шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 20% від загальної суми кредиту. Також передбачено сплату комісії за управління та обслуговування кредиту за стандартним (базовим) тарифом 100 грн.
Однак Індивідуальною частиною договору про споживчий кредит № 144116 від 20.06.2024 не визначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена одноразова комісія за надання кредиту за ставкою 20% від загальної суми кредиту та стандартна (базова) комісія за управління та обслуговування кредиту в розмірі 100 грн.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що : "згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК)
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку (комісії), пов'язанні з наданням кредиту та за управління та обслуговування кредиту передбачена в розділі 1 Індивідуальні умови кредитування позичальника договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №144116 від 20.06.2024.
При цьому в договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, управлінням та обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлені відповідні комісії. Не міститься переліку таких послуг і в договорі про споживчий кредит (публічна частина).
Ураховуючи, що первісний кредитор не зазначив, а позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 2.2.1, 2.4, 2.5 договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №144116 від 20.06.2024 щодо обов'язку позичальника сплатити одноразову комісію в день укладення договору у розмірі 3750 грн (20% від загальної суми кредиту) та сплачувати плату за управління та обслуговування кредиту за стандартним (базовим) тарифом у розмірі 100 грн є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Отже вимога позивача про стягнення одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 3750 грн, яка зарахована до тіла кредиту та комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 801 грн задоволенню не підлягають.
Тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15000 грн, які він отримав на платіжну банківську карту та заборгованість за процентами за користування кредитом.
При розрахунку процентів суд відповідно до п. 2.7.1 договору визначає денну процентну ставку за формулою, визначеною вказаним пунктом: загальні витрати позичальника за кредитом/ загальний розмір кредиту/ строк кредитування *100%.
Загальні витрати за кредитом без урахування платежів за комісіями визначаються у розмірі 11575,23 грн (16126,23 грн - 3750 грн - 801 грн) (п.2.7 договору), загальний розмір кредиту становить 15000 грн (18750 грн - 3750 грн), строк кредитування складає 126 днів (п.2.6 договору). Отже денна процентна ставка складає: 11575,23 грн/15000 грн/126 днів*100% = 0,6124%. Розмір заборгованості за процентами складає: 15000 грн/100%*0,6124%*126 днів =11574,36 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №144116 від 20.06.2024 в розмірі 26574,36 коп, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 15000 грн, заборгованість за відсотками 11574, 36 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК), витрати, пов'язані із залученням експертів (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути 31918,23 грн заборгованості за договором. Суд частково задовольнив позовні вимоги на 83,26%, (26574,36 грн / 31918,23 грн х 100%).
При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2016,89 грн судового збору (2422,40/100х83,26%).
Відповідно до положень ч.1 п.п.1,2, ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
04.02.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатське бюро «Тараненко та партнери» уклали договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 3.1, п.3.3, 3.4. договору про надання правничої допомоги, отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04.02.2025. Після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Акт прийому-передачі наданих послуг. Гонорар сплачується готівкою або шляхом перерахування коштів в безготівковій формі на рахунок Адвокатського бюро (п.3.7. договору).
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, сталої судової практики, вважає розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн у даній справі неспівмірним з її складністю, обсягом матеріалів, зібраних стороною позивача, кількістю підготовлених процесуальних документів, та вважає, що витрати на правничу допомогу позивачки мають становити 2000 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням вимог позивачана 83,26 %, відповідно до ст.141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають сплачені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимогв розмірі 1665,20 грн (2000:100х83,26%).
Керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №144116 від 20.06.2024 року в розмірі 26574 (двадцять шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн 36 коп, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 15000 грн, заборгованість за відсотками 11574, 36 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ейс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1665 (одна тисяча шістсот шістдесят п'ять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_8 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 05.08.2025.
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК