Справа № 686/12251/25
Провадження № 2/686/4696/25
(заочне)
07.08.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Дмітрієвій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У травні 2025 року позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування поданого позову вказано, що 04.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі укладено договір № 432443, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 37500,00 грн., строком на 1095 днів, з кінцевим терміном повернення 04.12.2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами договору.
На теперішній час строк повернення грошових коштів за договором настав, однак відповідач свої зобов'язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
31.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 31012025, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитним договором № 432443. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділений правом вимоги до відповідача за договором № 432443.
Загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 432443 від 04.12.2020 року становить 54968,05 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) 28883,30 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 26084,75 грн.
Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану вище суму заборгованості разом із судовим збором у сумі 2422,40 грн. та витратами на правничу допомогу у розмірі 16000 грн.
Ухвалою суду від 16.05.2025 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в змісті позовної заяви вказав про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 04.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 у письмовій формі було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 432443, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» надає відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 37500,00 грн., строком на 1095 днів, з кінцевим терміном повернення 04.12.2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитом: за перший день користування кредитом 25% в день (9125% річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85,00% річних, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством шляхом їх виплати/видачі/утримання у розмірі 30000,00 грн. на користь споживача за реквізитами НОМЕР_1 з подальшою видачею в готівковому порядку через каси відділень Кредитного посередника після звернення Споживача за отриманням готівки до такої каси Кредитного посередника; у розмірі 7500,00 грн. на користь Товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до п. 3.5 Договору.
Також, відповідач підписав Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту № 432443 із графіком платежів, паспорт споживчого кредиту та заяву-анкету щодо надання позики від 04.12.2020 року.
Зі змісту платіжного доручення №3928 від 04.12.2020 вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» виконано умови кредитного договору та ОСОБА_1 надано кредит у сумі 30000,00 грн.
31.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 31012025, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» за плату відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 432443.
Відповідно до Реєстру боржників до договору Факторингу № 31012025 від 31.01.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 432443 від 04.12.2020 року.
Загальний розмір заборгованості відповідачки за договором № 432443 від 04.12.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, виконаного первісним кредитором, становить 54968,05 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) 28883,30 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 26084,75 грн.
Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг, а також відсотки.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористався.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що він припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість перед позивачем.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не подав будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, обов'язку з повернення коштів за кредитним договором не виконав, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 432443 від 04.12.2020 у загальному розмірі 54968,05 грн.
Щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до відшкодування позивачем, судом враховано наступне.
Вимогами ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», Витяг з акта №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року на суму 16000 грн. та заявку про надання юридичної допомоги №678 від 01.03.2025 року.
Суд також зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджено відповідними документами, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, зважаючи на предмет позовних вимог та категорію справи, яка є малозначною та однотипною за своїм змістом, розгляд справи за відсутності сторін та їх представників на підставі наявних матеріалів, а також враховуючи обсяг виконаної роботи адвокатом, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, з урахуванням принципів розумності, співмірності, пропорційності та справедливості, зважаючи на складність справи, фактично витрачений адвокатом час на підготовку документів, а також те, що позов задоволено повністю, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Також, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 257, 526, 546, 549, 611, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за договором про споживчий кредит №432443 від 04.12.2020 року в загальному розмірі 54968,05 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., всього стягнути - 62390,45 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Сергій Стефанишин