Справа № 686/14929/25
Провадження № 3/686/4421/25
29.07.25
29 липня 2025 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Бурка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, маючої на утриманні двоє малолітніх дітей, соціального працівника Хмельницького міського територіального центру соціального обслуговування,
за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона ухилилася від виконання, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, перебуваючи у громадському місці - в Ліцеї №13, що по вул.Панаса Мирного, 27/1, у м.Хмельницькому, висловлювалась нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушила громадський порядок і спокій громадян.
Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, було кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні зазначеного правопорушення заперечила та пояснила, що вона належним чином виконує обов'язки щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , яка нецензурною лайкою взагалі не висловлюється і жодних хуліганських дій у навчальному закладі вона не вчиняла. Зазначила ОСОБА_1 й про те, що саме вона 15.05.2025 р. зверталась до працівників поліції з заявою по факту побиття її малолітньої доньки у навчальному закладі дівчатами, серед яких, окрім інших дівчат, була й ОСОБА_4 , яка розпилила перцевий балончик в обличчя ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , яка розпилила перцевий балончик в обличчя ОСОБА_5 за те, що остання захищала ОСОБА_2 . Пізніше, після складання протоколів на батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , працівники поліції викликали ОСОБА_1 та, повідомивши, що вказані дівчата написали зустрічну заяву про те, що ОСОБА_2 матюкалась, 19.05.2025 р. склали відносно ОСОБА_1 відповідний протокол, зі змісту якого взагалі не зрозуміло, коли саме ОСОБА_2 могла висловлюватись нецензурною лайкою до ОСОБА_3 .
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Осташ М.С. у судовому засіданні просив закрити провадження в справі, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно зі ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
У ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, з-поміж іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх або неповнолітніх дітей.
Вказана норма КУпАП є бланкетною та лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до ч.1 ст.184 КУпАП, встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії, що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб'єктом даного правопорушення.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Обов'язковими ознаками складу адміністративного правопорушення є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона, а відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Отже, ухилення від виконання батьківських обов'язків є не будь-яке діяння, а саме невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Положеннями ст.150 Сімейного кодексу України, ухилення від виконання яких ставиться у вину ОСОБА_1 , визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , тобто вона може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Проте, матеріали справи не містять беззаперечних доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї малолітньої доньки.
Так, на обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, працівником поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 418425 від 19.05.2025 р.; паспортні дані ОСОБА_1 та актовий запис про народження її доньки ОСОБА_2 ; протокол прийняття заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.05.2025 р.; письмові пояснення ОСОБА_2 від 15.05.2025 р., а також надані 19.05.2025 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 письмові пояснення, у яких також не зазначено коли і де саме на адресу останньої ОСОБА_2 висловлювалась нецензурною лайкою.
При цьому, будь-які належні, достовірні та допустимі докази, які б спростовували вищеописані, надані ОСОБА_1 у суді, пояснення, та, відповідно, які б підтверджували викладені у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення обставини, зокрема й факт її ухилення від виконання, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України, обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , а також факт вчинення останньою, у незазначені у цьому протоколі час та місці дрібного хуліганства, у матеріалах справі відсутні. Вищеозначені показання ОСОБА_1 цілком узгоджуються й з дослідженими у судовому засіданні доказами, а також із долученими до матеріалів справи травмкартою ОСОБА_2 №4875 та постановами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.06.2025 р. (у справах №686/14933/25 та № 686/14941/25). Окрім того, про належне виконання ОСОБА_1 обов'язків щодо виховання її малолітньої доньки свідчить й характеристика КЗЗСО «Ліцей №13 Хмельницької міської ради» №60/01-41 від 02.06.2025 р., що була видана за підписами класного керівника та директора вказаного закладу освіти на ученицю7-є класу ОСОБА_2 , яка з першого класу навчається в означеному закладі, з поміж іншого, має навчальні досягнення високого та достатнього рівня, добрий загальний розвиток, відповідальна, дисциплінована, врівноважена та розсудлива, користується повагою серед викладачів та має авторитет серед товаришів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, а батьки ОСОБА_2 приділяють належну увагу вихованню доньки.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
З урахуванням наведеного, оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодних належних та достовірних доказів ухилення від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання малолітньої дитини ОСОБА_1 , що останній ставиться у вину, відомості, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо такого невиконання батьківських обов'язків та які спростовуються дослідженими судом доказами, є недостовірними.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З огляду на положення ст.62 Конституції України, ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 р. заява №926/08), суд приходить до висновку, що направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а почате підлягає закриттю в тому разі якщо, відсутня подія або склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, після аналізу всіх доказів по справі, суд тлумачить усі сумніви на користь особи, яка притягається до відповідальності, та приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки прямих, безспірних і безсумнівних доказів її вини не здобуто та суду не надано, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя