Провадження № 2/679/200/2025
Справа № 679/1980/24
31 липня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Сопронюк О.В.,
за участю секретаря судових засідань Гомілко К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зустрічним позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Індутний - Шматько Станіслав Миколайович до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про застосування наслідків нікчемного правочину,-
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено: 05.06.2018 - кредитний договір №2001049232501 за яким видано кредит у розмірі 52641,26 грн.; 15.05.2019 - кредитний договір №1001311225501 за яким видано кредит у розмірі 39000 грн.; 07.10.2019 - кредитний договір №1001422285201 за яким видано кредит у розмірі 34875 грн.
Підписавши заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua.
Відповідно до умов договорів, позивач АТ «ПУМБ» свої зобов'язання за кредитними договорами виконало, а відповідачка свої зобов'язання за кредитними договорами довготривалий строк належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 06.10.2024 за нею утворилася заборгованість загальний розмір якої становить 142012,82 грн. Зазначена заборгованість складається з наступного:
- по кредитному договору від 05.06.2018 №2001049232501 - 80689,50 грн., з яких: 52641,26 грн. - заборгованість за кредитом; 28048,24 грн. - заборгованість процентами;
- по кредитному договору від 15.05.2019 №1001311225501- 26397,76 грн., з яких: 10834,07 грн. - заборгованість за кредитом; 2,69 грн. - заборгованість процентами; 15561 грн. - заборгованість за комісією;
- по кредитному договору від 07.10.2019 № 1001422285201- 34925,56 грн., з яких: 14512,99 грн. - заборгованість за кредитом; 3,83 грн. - заборгованість процентами; 20408,74 грн. - заборгованість за комісією.
АТ «ПУМБ» надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу про необхідність погашення заборгованості на адресу зазначену нею в анкеті на отримання кредиту, однак у встановлений строк відповідачка її не виконала, заборгованість не погасила.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за вищевказаними кредитними договорами у розмірі 142012,82 грн. і судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
25.12.2024 представник відповідачки адвокат Індутний - Шматько С.М. надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ОСОБА_2 заперечує проти позову в частині застосування до правовідносин сторін умов Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та в частині вимог банку про стягнення сум за кредитними договорами №1001311225501 від 15.05.2019 та №1001422285201 від 07.10.2019, по яких вона заперечує проти стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у сумах 15561 грн. і 20408,74 грн., а сплачену комісію 40458,60 грн. і 29221,71 грн. просить зарахувати на погашення інших складових заборгованості.
Посилаючись на правові висновки постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 представник вказав, що умови Пропозиції, долучені до позову, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки немає підпису відповідачки принаймні про ознайомлення і погодження із ними; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Правила знала і розуміла відповідачка у момент укладення договору, а також те, що Умови містили вказані пункти в момент його підписання, або що в подальшому такі Умови не змінювались фінансовою установою в односторонньому порядку.
Крім того, представник вважає, що умови кредитних договорів №1001311225501 від 15.05.2019 та №1001422285201 від 07.10.2019, якими встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості не відповідають ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними. Відтак, переплату по вказаних комісіях в порядку застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів слід зарахувати на погашення основної заборгованості за кредитами і визнати правовідносини за ними припиненими.
З огляду на наведене представник відповідачки у поданому відзиві позовні вимоги банку фактично визнав частково, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору №2001049232501 від 05.06.2018 у сумі 80689,50 грн, з яких: 52641,26 грн - заборгованість за кредитом; 28048,24 грн - заборгованість за процентами. В задоволенні вимог щодо двох інших кредитних договорів - відмовити.
Разом з відзивом 25.12.2024 представник відповідачки подав клопотання про витребування доказів на підставі ст.84 ЦПК України.
25.12.2024 разом із відзивом представник відповідачки також подав зустрічну позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про застосування наслідків нікчемного правочину, в якій просив:
- в порядку застосування правових наслідків нікчемного правочину в частині пункту 4 ст.«Споживчий кредит» кредитного договору від 15.05.2019 №1001311225501 щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3.99%, зобов'язати Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» здійснити перерахунок заборгованості та зарахувати сплачені ОСОБА_1 кошти у сумі 40458,60 грн. на погашення інших складових заборгованості;
- визнати правовідносини по кредитному договору від 15.05.2019 №1001311225501 Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з ОСОБА_1 припиненими;
- в порядку застосування правових наслідків нікчемного правочину в частині пункту 4 ст.«Споживчий кредит» кредитного договору від 07.10.2019 №1001422285201 щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3.99%, зобов'язати Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» здійснити перерахунок заборгованості та зарахувати сплачені ОСОБА_1 кошти у сумі 29221,71 грн. на погашення інших складових заборгованості;
- визнати правовідносини по кредитному договору від 07.10.2019 №1001422285201 Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» з ОСОБА_1 припиненими.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що у п.4 ст.«Споживчий кредит» кредитного договору від 15.05.2019 №1001311225501 передбачено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3.99%, нижче у розділі «Графік платежів» - по 1556,10 грн. щомісяця, але в самому графіку платежів така комісія не включена в чергові платежі. У п.4 ст.«Споживчий кредит» кредитного договору від 07.10.2019 №1001422285201 передбачено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3.99%, нижче у розділі «Графік платежів» - по 1391,51 грн. щомісяця, але в самому графіку платежів така комісія не включена в чергові платежі. Аналогічний розмір комісії передбачено в Паспортах споживчого кредиту. Водночас у жодній умові кредитного договору не передбачено, які конкретно послуги або блага надає банк позичальнику за вказану комісію. Кредитними договорами, укладеними між сторінами, не передбачено надання банком позичальнику якихось інших послуг чи благ понад ті, що визначені законом як безоплатний обов'язок кредитора.
Посилаючись численні правові позиції ВС, зокрема викладені в постановах від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, представник відповідачки вказує на те, що умови кредитних договорів №1001311225501 від 15.05.2019 та №1001422285201 від 07.10.2019 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка не передбачає надання послуги споживачу і не породжує у позичальника жодного права і отримуваного блага за відповідну плату є нікчемними відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки банк не визнає нікчемності відповідних умов договорів і продовжує обліковувати заборгованість за ними, належним способом захисту прав позичальника у даній справі представник вбачає: 1) зобов'язання позивача зарахувати сплачені позичальником кошти за нікчемні комісії на погашення інших складових заборгованості; 2) оскільки після такого зарахування по обох договорах виникає переплата - визнання правовідносин за ними припиненими.
Отже, суми вже сплачених позичальником комісій по двох кредитних договорах слід зарахувати на погашення сум основного боргу за ними з пропорційним зменшенням заборгованості, зобов'язавши банк здійснити перерахунок заборгованості, що відповідає правовим висновкам Постанови Верховного Суду від 17.08.2022 р. у справі № 180/1434/20, пр. № 61-9418св21 та Постанови Верховного Суду від 09.02.2024 р. у справі № 337/3703/22, пр. № 61-13859св23.
Розрахувати ці суми можна, приймаючи до уваги розрахунки самого банку долучені до позовної заяви щодо комісій.
Так, по кредитному договору від 15.05.2019 №1001311225501 позичальником сплачено комісій на загальну суму 40458,60 грн. За цим кредитним договором банк просить стягнути заборгованість в розмірі 26397,76 грн., з яких: 10834,07 грн. - заборгованість за кредитом; 2,69 грн. - заборгованість процентами; 15561 грн. - заборгованість за комісією. Проте оскільки у стягненні 15561 грн. комісії необхідно відмовити, а сплачені суми зарахувати на погашення основного богу та відсотків, різниця становить: 40458,60 - 10834,07 - 2,69 = 29621,84 грн. переплати на користь позичальника. Відтак, заборгованість за даним договором відсутня. За таких обставин слід зобов'язати банк зарахувати переплату 40458,60 грн. на погашення інших складових заборгованості і визнати правовідносини по кредитному договору від 15.05.2019 № 1001311225501 припиненими.
Так, по кредитному договору від 07.10.2019 №1001422285201 позичальником сплачено комісій на загальну суму 29221,71 грн. За цим кредитним договором банк просить стягнути заборгованість в розмірі 34925,56 грн., з яких: 14512,99 грн. - заборгованість за кредитом; 3,83 грн. - заборгованість процентами; 20408,74 грн. - заборгованість за комісією. Проте оскільки у стягненні комісії необхідно відмовити, а сплачені суми зарахувати на погашення основного богу та відсотків, різниця становить: 29221,71 - 14512,99 - 3,83 = 14704,89 грн. переплати на користь позичальника. Відтак, заборгованість за даним договором відсутня. За таких обставин слід зобов'язати банк зарахувати переплату 29221,71 грн. на погашення інших складових заборгованості і визнати правовідносини по кредитному договору від 07.10.2019 № 1001422285201 припиненими.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та призначено підготовче засідання.
20.01.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача Шумілової Н.І., в якій вказала на те, що відзив відповідача є безпідставним та необгрунтованим, а доводи, зазначені за його змістом, такими, що не заслуговують на увагу суду. Зазначила, що між банком і відповідачем було укладено у письмовій формі договір шляхом підписання заяви, яка містить усі суттєві умові, притаманні кредитному договору. Окрім того, відповідач підписав «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», в якому викладені всі основні умови кредитування. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими матеріалами - заявою, платіжною інструкцією, виписками по рахунку, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості, що є належними та допустими доказами видачі кредиту, його розміру, а також наявності заборгованості.
Умовами договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом, а також комісії банку за обслуговування кредитної заборгованості. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України від 15.11.2016 №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII). Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону №1734-VIII) містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Закон №1734-VIII не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відтак, правові позиції постанов Верховного Суду від 13 липня 2022 року №496/3134/19, від 17 серпня 2022 року №180/1434/20 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у тих випадках комісійна винагорода встановлювалась за інформування щодо заборгованості.
Представник зазначила, що позивач не вбачає підстав для зарахування в рахунок погашення заборгованості за кредитом плачених відповідачем коштів в якості комісії, оскільки сплата вказаних коштів не є предметом даного судового розгляду, а відповідно до положень ст.13, 264 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог, та при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а зустрічного позову відповідач не заявляв.
Крім того, за змістом відзиву відповідач намагається ввести суд в оману щодо його необізнаності умов та строків кредитування, що спростовується змістом самої заяви на приєднання до ДКБО, а також, здійснюючи фактичне користування кредитними коштами протягом 8 років, не заявляючи про будь-які незгоди чи заперечення проти умов кредитування, відповідач поводить себе недобросовісно та намагається нанести позивачу збитки.
21.01.2025 до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких представник відповідачки адвокат Індутний - Шматько С.М. зазначив, що більшість доводів, що містяться у відповіді на відзив банку стосуються якихось інших справ, оскільки не мають до заперечень позичальника жодного відношення. Зокрема, зазначено, що відповідач не подав зустрічного позову, хоча ОСОБА_1 , зустрічний позов подала. Крім того, у відзиві та зустрічному позові ОСОБА_1 наведено усталену практику Верховного Суду про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину при вирішенні спорів про комісії за обслуговування кредитної заборгованості та інших комісій за кредитними договорами, яка у відзиві на позов представником банку не спростована.
Враховуючи те, що банком добровільно заяву позичальника про перерахунок заборгованості, долучену до клопотання про витребування доказів, не виконано, а сплачені суми зараховані банком на комісії є достатніми для повного погашення заборгованостей за двома кредитними договорами, правові наслідки в даному випадку полягають у зобов'язанні банку здійснити перерахунок, зарахувати сплачені ОСОБА_1 кошти на погашення інших складових заборгованостей і визнанні правовідносин за 2 кредитними договорами припиненими.
Відтак, представник ОСОБА_1 просив позов банку задовольнити лише в частині стягнення заборгованості за договором кредитним договом №2001049232501 від 05.06.2018 у сумі 80689,50 грн., в іншій частині - відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24.01.2025 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Індутний - Шматько С.М. до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про застосування наслідків нікчемного правочину та об'єднано його для спільного розгляду в одне провадження з первісним позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами; встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень щодо зустрічного позову. Крім того судом задоволено клопотання представника відповідачки - позивачки про витребування доказів та витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» докази надання ОСОБА_1 окремих послуг з обслуговування кредитної заборгованості по кредитномих договорах від 15.05.2019 №1001311225501, від 07.10.2019 №1001422285201, за які АТ «ПУМБ» нараховано комісію, а також примірник Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення/погодження з ними у наданій суду редакції.
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» не надало суду докази, що витребовувалися вищевказаною ухвалою суду, про причини неподання таких доказів суду не повідомило, а також не подало відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24.01.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача - відповідача не з'явилася, але в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідачка - позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися. Представник подав заяву про розгляд справи у його та відповідачки - позивачки відсутності.
Розглянувши справу в межах заявлених первісних та зустрічних позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 05.06.2018 ОСОБА_1 підписала заяву №2001049232501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «ПУМБ» та паспорт споживчого кредиту від 05.06.2018, на підставі чого на ім'я відповідачки - позивачки було відкрито поточний рахунок у гривнях, на якому встановлено кредитний ліміт в сумі 15000 грн. та надано кредитну карту, строк кредитування - 12 місяців (зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь - якої із сторін), реальна річна процентна ставка - 49 %.
15.05.2019 ОСОБА_1 підписала заяву №1001311225501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «ПУМБ» та паспорт споживчого кредиту від 15.05.2019, на підставі чого на їй було надано кредит на споживчі цілі в сумі 39000 грн., строк кредитування - 36 місяців, розмір процентної ставки - 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99%, що становить 1556,10 грн. щомісяця, а усього за 36 місяців - 56019,60 грн.; реальна річна процентна ставка за користування кредитом за межами пільгового періоду - 98,7321%, схема повернення споживчого кредиту ануїтетна (рівними платежами).
07.10.2019 ОСОБА_1 підписала заяву №1001422285201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «ПУМБ» та паспорт споживчого кредиту від 07.10.2019, на підставі чого на їй було надано кредит на споживчі цілі в сумі 34875 грн., строк кредитування - 36 місяців, розмір процентної ставки - 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 3,99%, що становить 1391,51 грн. щомісяця, а усього за 36 місяців - 50094,36 грн.; реальна річна процентна ставка за користування кредитом за межами пільгового періоду - 98,9577%, схема повернення споживчого кредиту ануїтетна (рівними платежами).
У кожній із вищевказаних заяв, серед іншого зазначено, що підписавши заяву на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідач беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті: АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах.
Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту за договором №2001049232501 від 05.06.2018, ОСОБА_1 05.06.2018 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 грн., 05.04.2019 кредитний ліміт збільшено до 20000 грн., 13.08.2019 - до 25000 грн., 11.12.2019 - до 30000 грн., 29.05.2020 - до 35000 грн., 11.09.2020 - до 40000 грн., 20.01.2021 - до 45000 грн., 21.04.2011 - до 50000 грн., 28.09.2022 - до 52641,26 грн.
Згідно платіжної інструкції № TR.35222180.29732.8810 від 15.05.2019 року, АТ «ПУМБ» здійснило перерахування отримувачу ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №1001311225501 від 15.05.2019 року в сумі 39000 грн.
Згідно платіжної інструкції № TR.38081785.83352.8810 від 07.10.2019 року, АТ «ПУМБ» здійснило перерахування отримувачу ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №1001422285201 від 07.10.2019 року в сумі 34875 грн.
З виписок по особовому рахунку ОСОБА_1 за періоди з 05.06.2018 по 06.10.2024, з 15.05.2019 по 06.10.2024 та з 07.10.2019 по 06.10.2024 вбачається, що відповідачка - позивачка отримала кредитні кошти від АТ «ПУМБ» за вказаними вище кредитними договорами, користувався ними, а також здійснювала сплачувала відсотки за користування кредитними коштами та комісію, але не в повному обсязі.
Отже, АТ «ПУМБ» виконало свої зобов'язання перед позичальником, надавши їй кредити в обумовлених кредитними договорами розмірах.
Однак ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно наданих банком розрахунків заборгованості, загальний розмір заборгованості відповідачки - позивачки ОСОБА_1 за кредитними договорами станом на 06.10.2024 становить 142012,82 грн., зокрема:
- за кредитним договором №2001049232501 від 05.06.2018 - 80689,50 грн., з яких: 52641.26 грн. - заборгованість за кредитом; 28048.24 грн. - заборгованість за процентами;
- за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019 - 26397,76 грн., з яких: 10834.07 грн. - заборгованість за кредитом; 2,69 грн. - заборгованість за процентами; 15561 грн. - заборгованість за комісією;
- за кредитним договором № 1001422285201 від 07.10.2019 - 34925,56 грн., з яких: 14512.99 грн. - заборгованість за кредитом; 3.83 грн. - заборгованість процентами; 20408.74 грн. - заборгованість за комісією.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань, АТ «ПУМБ» 07.10.2024 направило на адресу боржника письмову вимогу (повідомлення) про повернення протягом 30 календарних днів з дня одержання повідомлення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та усіх платежів передбачених кредитними договорами в загальному розмірі 142012,82 грн., однак відповідачка - позивачка кошти не сплатила, відповіді банку не надала.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначено у ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.ч.1-3, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховним Судом в постанові від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц.
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів справи вбачається, що встановивши у заяві №1001311225501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 15.05.2019 та у заяві №1001422285201 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 07.10.2019 сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99 %, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитних договорів.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за Законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 4 розділу «споживчий кредит» кредитних договорів від 15.05.2019 та від 07.10.2019, що укладені між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99 %, є нікчемними.
Надані позивачем роздруківки публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 06 квітня 2018 року та з 12 червня 2019 року, не можуть бути належними доказом у справі, та не приймається до уваги судом, оскільки вказані публічні пропозиції не містять підпису відповідачки - позивачки, при цьому, їх зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин, первісні позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача - відповідача заборгованості за комісією, а саме: за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019 у розмірі 15561 грн. та за кредитним договором №1001422285201 від 07.10.2019 у розмірі 20408,74 грн., задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Згідно правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Велика Палата Верховного Суду знов наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
Отже звернення ОСОБА_1 із зустрічним позовом про застосування правових наслідків виконання нікчемного правочину є належним способом захисту її порушеного права.
Так, з наданих банком розрахунків заборгованості вбачається, що за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019 станом на 06.10.2024 (включно) за період з 15.09.2019 по 27.09.2022 ОСОБА_1 сплатила 40458,60 грн. в рахунок погашення комісії; за кредитним договором № 1001422285201 від 07.10.2019 станом на 06.10.2024 (включно) за період з 07.11.2019 по 27.09.2022 - сплатила 29221,71 грн. в рахунок погашення комісії.
Відтак суд приходить до висновку, що в порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину слід зобов'язати Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 комісію в розмірі 40458,60 грн. в рахунок погашення заборгованості за іншими обов'язковими платежами, з огляду на нікчемність пункту 4 розділу «споживчий кредит» цього договору.
Також, слід зобов'язати Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором № 1001422285201 від 07.10.2019, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 комісію в розмірі 29221,71 грн. в рахунок погашення заборгованості за іншими обов'язковими платежами, з огляду на нікчемність пункту 4 розділу «споживчий кредит» цього договору.
Задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині по своїй суті забезпечить захист інтересу відповідачки - позивачки у правовій визначеності.
Крім того, з огляду на те, що судом зроблено висновок про нікчемність пункту 4 розділу «споживчий кредит» кредитного договору №1001311225501 від 15.05.2019, банк без належних на те, правових підстав нарахував комісію за цим договором в розмірі 56019,60 грн., з яких ОСОБА_1 сплатила 40458,60 грн., які мали бути спрямовані на погашення інших обов'язкових платежів, а саме: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10834,07 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 2,69 грн. Відтак, враховуючи відсутність підстав для нарахування та стягнення комісії, після проведених розрахунків вбачається, що за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019 ОСОБА_1 переплатила 29621,84 грн. (10834, 07 грн.+2,69 грн.) - 40458,60 грн.).
З наведеного вбачається, що заборгованість за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019 відсутня у зв'язку зі сплатою такої заборгованості в повному обсязі.
З огляду на те, що судом зроблено висновок про нікчемність пункту 4 розділу «споживчий кредит» кредитного договору №1001422285201 від 07.10.2019, банк без належних на те, правових підстав нарахував комісію за цим договором в розмірі 49630,45 грн., з яких ОСОБА_1 сплатила 29221,71 грн., які мали бути спрямовані на погашення інших обов'язкових платежів, а саме: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14512,99 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 3,83 грн. Відтак, враховуючи відсутність підстав для нарахування та стягнення комісії, після проведених розрахунків вбачається, що за кредитним договором №1001422285201 від 07.10.2019 ОСОБА_1 переплатила 14704,89 грн. (14512,99 грн.+3,83 грн.) - 29221,71 грн.).
З наведеного вбачається, що заборгованість за кредитним договором №1001422285201 від 07.10.2019 відсутня у зв'язку зі сплатою такої заборгованості в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Особливість спорів про захист інтересу у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань полягає в тому, що позивач просить суд підтвердити (визнати) існуючий стан прав і обов'язків у договірних відносинах з іншою стороною для правової визначеності сторін договору в цих відносинах, однакового розуміння ними своїх прав та обов'язків за цим договором.
Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права.
Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, зобов'язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов'язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.
Виходячи з наведеного, способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.
Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).
У справі, яка розглядається, відповідачка - позивачка фактично обрала спосіб захисту у вигляді визнання судом припиненими зобов'язань перед АТ «ПУМБ» за кредитними договорами №1001311225501 від 15.05.2019, №1001422285201 від 07.10.2019, внаслідок їх повного виконання, шляхом зарахування безпідставно сплаченого нею розміру комісії в рахунок погашення заборгованості за іншими обов'язковими платежами, але цього АТ «ПУМБ» не визнає.
Так, АТ «ПУМБ» залишило без відповіді заяву представника ОСОБА_1 адвоката Індутного - Шматько С.М. від 25.12.2024, в якому останній просив зарахувати суми вже сплачених позичальником комісій за кредитними договорами №1001311225501 від 15.05.2019, №1001422285201 від 07.10.2019 на погашення сум основного боргу і відсотків за ними, а також визнати правовідносини за цими кредитними договорами припиненими, про що надати ОСОБА_1 відповідні довідки.
За таких обставин відповідачці - позивачці недоступні інші можливості захисту її прав, тому нею заявлено до суду вимогу про захист охоронюваного законом інтересу у правовій визначеності на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України та статті 599 ЦК України, як превентивний спосіб захисту у правовідносинах між сторонами, який має забезпечити, щоб обидві сторони могли знати свої права та обов'язки за кредитним договором та діяти, не порушуючи їх.
З урахуванням наведеного суд вважає, що ефективним способом захисту у даній справі буде визнання зобов'язань за кредитними договорами припиненими.
Отже, судом встановлено, що відповідачка - позивачка фактично виконала зобов'язання за кредитними договорами №1001311225501 від 15.05.2019, №1001422285201 від 07.10.2019 в повному обсязі у спосіб зазначений вище, навіть з переплатою за кожним договором, підстави вважати зобов'язання невиконаними відсутні, що відповідно до вимог закону є підставою для припинення зобов'язань за такими договорами.
З огляду на наведене, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог в цій частині та визнання припиненими зобов'язань ОСОБА_1 за кредитними договорами №1001311225501 від 15.05.2019, №1001422285201 від 07.10.2019, укладеним між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, задоволення судом зустрічних позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний» заборгованості за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019 в розмірі 26397,76 грн. та за кредитним договором №1001422285201 від 07.10.2019 в розмірі 34925,56 грн.
Водночас, судом встановлено, що відповідачка - позивачка свої зобов'язання за кредитним договором №2001049232501 від 05.06.2018 належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 80689,50 грн., з яких: 52641.26 грн. - заборгованість за кредитом; 28048.24 грн. - заборгованість процентами. Враховуючи те, що ОСОБА_1 визнала наявність заборгованості та її розмір за вказаним договором, суд вважає за необхідне задовольнити в цій частині первісні позовні вимоги та стягнути з відповідачки - позивачки на користь позивача - відповідача заборгованість за кредитним договоррм №2001049232501 від 05.06.2018 в розмірі 80689,50 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що первісні позовні вимоги задоволені судом частково на 56,82% (80689,50 грн. х 100% /142012,82 грн.), з відповідачки - позивачки на користь позивача - відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1376,41 грн. (2422,40 грн. х 56,82% / 100%).
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Враховуючи те, що судом фактично задоволено зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, тому питання розподілу судових витрат за зустрічним позовом підлягає вирішенню з дотриманням вимог ч.6 ст.141 ЦПК України.
Оскільки відповідачку - позивачку звільнено від сплати судового збору і вона не сплачувала судовий збір за подання зустрічного позову, а тому такі судові витрати на позивача не покладаються, що відповідає вимогам ч.6 ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 14, 16, 203, 207, 215, 509, 512, 516, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 628, 629, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.5, 10-13, 76-80, 89, 131, 141, 244-246, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001049232501 від 05.06.2018 в розмірі 80689,50 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Індутний - Шматько Станіслав Миколайович до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про застосування наслідків нікчемного правочину - задовольнити.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 комісію в розмірі 40458,60 грн. в рахунок погашення заборгованості за іншими обов'язковими платежами, з огляду на нікчемність пункту 4 розділу «споживчий кредит» цього договору.
Визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №1001311225501 від 15.05.2019, укладеним між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 .
Зобов'язати Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №1001422285201 від 07.10.2019, зарахувавши сплачену ОСОБА_1 комісію в розмірі 29221,71 грн. в рахунок погашення заборгованості за іншими обов'язковими платежами, з огляду на нікчемність пункту 4 розділу «споживчий кредит» цього договору.
Визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №1001422285201 від 07.10.2019, укладеним між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір в розмірі 1376,41 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач - відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 0470, м.Київ, вул.Андріївська, 4.
Відповідачка-позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідачки - позивачки: адвокат Індутний - Шматько Станіслав Миколайович, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження:61007, м.Харків, просп.Архітектора Альошина, 6 офіс 212.
Суддя: Сопронюк О.В.