Справа № 951/356/25
Провадження №2/951/196/2025
05 серпня 2025 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Лавренюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
представника позивача - адвоката Терлюка О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Малолітні діти проживають разом з позивачем за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 і знаходяться на його утриманні. Відповідач ухиляється від покладеного на неї обов'язку утримувати дітей, зокрема, у добровільному порядку не надає матеріальну допомогу дітям. Зазначив, що відповідач є особою працездатного віку, а тому має можливість працювати та утримувати дітей.
За таких підстав, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі по 2000,00 грн на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді від 10.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 16.07.2025.
Ухвалою суду від 16.07.2025, постановленою у судовому засіданні, відкладено судовий розгляд цивільної справи на 05.08.2025.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився.
Представник позивача - адвокат Терлюк О.Я. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив такі задовольнити, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася, з невідомих для суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, жодних заяв та клопотань до суду не подавала.
На підставі наведеного, ухвалою суду від 05.08.2025, постановленою у судовому засіданні, визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 25.07.2023, серії НОМЕР_2 від 25.07.2023 (а.с. 8, 9).
За змістом довідки-характеристики від 17.12.2024 №106-02/13, виданої Козівською селищною радою, діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 з 2022 року служить у ЗСУ, так як в селі не проживає, об'єктивної характеристики надати неможливо. Під час перебування у відпустці заяв та скарг від жителів села не надходило. В громадських місцях поводить себе добре. Перебуваючи на службі висилає кошти для утримання двох неповнолітніх дітей. Є добрим, люблячим батьком. Доброзичливий у відносинах з членами родини та сусідами. Зауважень з боку виконкому немає (а.с. 16).
Відповідно до довідки від 30.10.2024 №4482/а, виданої Військовою частиною НОМЕР_3 , старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 з 24.02.2022 по теперішній частині (а.с. 19).
Згідно з наданими Козівським ліцеєм №2 Козівської селищної ради характеристиками від 18.12.2024 №02-07/284 та №02-07/285, ОСОБА_3 , 2011 року народження та ОСОБА_4 , 2013 року народження, навчаються у Вівсянській філії Козівського ліцею №2 Козівської селищної ради та за час навчання зарекомендували себе виключно з позитивної сторони. Зазначено, що ОСОБА_3 , 2011 року народження та ОСОБА_4 , 2013 року народження, проживають у сім'ї батька ОСОБА_1 , яка приділяє належну увагу навчанню та вихованню дітей, бере участь у шкільному та особистому житті дітей, спілкується з вчителями, приймає участь у загальношкільних та класних батьківських зборах. Стосунки в родині приязні, фізичного та психологічного насилля до дітей не виявлено (а.с. 17, 18).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так само і положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Правовідносини щодо утримання батьками дитини регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (далі СК України), яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов'язок є рівним для обох батьків і покладається на них, не зважаючи на те, з ким із батьків проживає дитина (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
При цьому за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Так, в обґрунтування позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей позивач зазначив, що домовленість щодо утримання дітей між сторонами недосягнута, а відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання малолітніх дітей не надає. За таких обставин позивачу важко самому створити умови для належного утримання дітей, їхнього фізичного та духовного розвитку.
Судом враховано, що діти проживають з батьком та знаходяться на його утриманні, а також те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька дитини, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей відповідно до рішення суду.
При визначенні розміру аліментів суд виходить з такого.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина друга статті 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку встановлений на законодавчому рівні.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Так, згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2025 становить 3196 грн.
Враховуючи вищезазначені норми закону, суд виходить із того, що батьки повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.
Оскільки встановлений частиною другою статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, виходячи із аналізу цієї норми Закону, висновується, що іншу рівну частину аліментів на виконання батьківського обов'язку щодо утримання дитини повинен забезпечити той з батьків, із ким проживає дитина.
Відповідно до частин першої, другої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, будь-яких доказів на спростування доводів позивача, що викладені у позовній заяві, суду не подала.
Встановлено, що відповідач є особою працездатного віку. Жодних доказів того, що відповідач добровільно та регулярно надає матеріальну допомогу позивачу на утримання дітей, а також, що на утриманні відповідача є інші непрацездатні особи, суду надано не було.
Оцінюючи надані суду докази, виходячи із рівності обов'язку батьків щодо утримання дітей, розумності та достатності розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб дітей, зважаючи на встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягувати із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, а саме з 30.05.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дітей, а також забезпечення їм належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
При цьому суд роз'яснює, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Приписами частини першої статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Матеріали справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач звільнена від оплати судового збору, не містять.
Таким чином, оскільки згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180-182, 184 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 30.05.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач: ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 07 серпня 2025 року.
Головуючий суддя О.М. Лавренюк