Справа № 583/1969/25
2/583/868/25
07 серпня 2025 року
м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд в складі: головуючого судді Савєльєвої А.І., за участю секретаря Доценко Т.Г., розглянувши в залі суду в м. Охтирка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», представник позивача Мохир Ярослав Вікторович до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник ТОВ «Споживчий Центр» Мохир Я.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У позові вказує, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 05.07.2024 укладено кредитний договір (оферти) №05.07.2024-100001485, за умовами якого: дата надання/видачі кредиту - 05.07.2024 року; сума кредиту - 5000,00 грн; строк, на який надається кредит - 124 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 05.11.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов'язана з наданням кредиту 450,00 гривень. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надав позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн. Однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату подачі позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 16600,00 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №05.07.2024-100001485від 05.07.2024 у розмірі 16600 грн.
Ухвалою судді від 14.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення учасників справи, у якій відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.
У судове засідання представник позивача не з'явився, будучи повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином. У позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач 03.07.2025 до суду подала клопотання про поновлення процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості у розмірі 16600 грн, обґрунтовуючи тим, що про подання позову до суду випадково дізналася від знайомої 11.06.2025, позовну заяву та копію ухвали суду не отримувала.
А також подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовну заяву вона не отримувала, позивач не надав суду доказ надісланих їй позовної заяви з копіями документів - квитанції та чек про відправку їй позовної заяви, внаслідок чого були грубо порушені її права на захист законних прав і інтересів. Позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт видачі їй кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн, необгрунтований розрахунок заборгованості, без надання доказів отримання нею вказаних кредитних коштів, не може бути належним, допустимим та достатнім доказом наявності та розміру заборгованості, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на її картку чи на її рахунок позивачем не надано, і нічим іншим не підтверджується. При цьому, його правильність з наданих до матеріалів справи доказів неможливо перевірити. Просить повністю відмовити ТОВ «Споживчий центр у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача 10.07.2025 надав відповідь на відзив в якому зазначив, що у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 5168-74ХХ-ХХХХ-3861, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 05.07.2024-100001485 від 05.07.2024 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредиті у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Позивач, враховуючи позицію відповідача, а також необхідність формування та отримання від контрагентів додаткових доказів (картки субконто та інше), не міг їх подати разом із позовною заявою. Відтак, сторона позивача просить суд поновити позивачу строк для подання доказів та прийняти їх. Просить суд позовні вимоги задовольнити, залишити відзив на позовну заяву відповідача без розгляду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:
копію пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) 05.07.2024, підписаного електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е123, згідно якого: сума кредиту 5000,00 грн; строк кредитування 124 днів, дата повернення (виплати) кредиту 05.11.2024, процентна фіксована ставка 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит;
копію пропозиції про укладення додаткового договору до кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) - звернення позичальника від 05.07.2024, сторони домовились за ініціативою на підставі звернення позичальника продовжити строк на який надається кредит та строк дії договору внести зміни в заявку та акцепт та з дати укладення даного додаткового договору викласти норми, встановлюючи строк на який надається кредит, дату повернення кредиту, графік платежів, строк дії договору, денну проценту ставку та її розрахунок в наступній редакції: строк, на який надається кредит -124 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 05.11.2024; розмір процентів становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми, неустойка 50 грн., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання, підписаного електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором К123;
довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором №05.07.2024-100001485 від 05.07.2024, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає: 5000,00 грн основний борг; 7750,00 грн проценти, 2500,00 неустойка, 900,00 грн. додаткова комісія;
довідку ТОВ «УНІВЕРСАЛ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» № 118-0105 від 01.05.2025 про перерахунок 05.07.2024 о 14:50 год. на суму 5000,00 грн. номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: Видача за договором кредиту № 05.07.2024 -100001485;
картку субконто Контрагенти - ОСОБА_1 згідно якої вбачається ОСОБА_1 перерахованого кошти в сумі 5000,00 грн;
договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного між ТОВ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором стало підставою для звернення кредитора - ТОВ «Споживчий центр» з даним позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором суд застосовує норми права.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно з ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст.10 ЗУ «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч.3 цієї статті електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У відповідності з положеннями ст.ст.509, 526, 629, 1054 ЦК України особа, яка уклала кредитний договір та отримала кошти повинна виконувати його належним чином та повернути кошти у відповідності з умовами кредитного договору.
У статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
З наданих позивачем та безпосередньо досліджених у судовому засіданні належних, достатніх та допустимих доказів судом установлено, що:
05.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5.07.2024-100001485 в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е123, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 124 днів та зобов'язався повернути позику та проценти за ставкою - 365% річних та комісію за надання кредиту у розмірі 450,00 гривень, неустойка 50 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання назалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Аналіз досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин в сукупності з наведеними вище вимогами закону та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду дає підстави для обґрунтованого висновку, що оскільки ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором у встановлений ним строки не виконала, то з неї підлягає стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість, яка складається з тіла кредиту та відсотків, нарахованих виключно в межах строку кредитування, визначеного цим договором.
Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12750,00 грн, з яких: 5000,00 грн - основний борг; 7750,00 грн - проценти.
Щодо вимог про стягнення неустойки в сумі 2500,00 грн. за надання кредиту суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №05.07.2024-100001485 від 05.07.2024 вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача включено заборгованість за неустойкою за надання кредиту у розмірі 2500,00 гривень, комісія 450,00 грн., додаткова комісія 900,00 грн.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №05.07.2024-100001485 від 05.07.2024 вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача включено заборгованість за неустойкою за надання кредиту у розмірі 2500,00 гривень, комісія 450,00 грн., додаткова комісія 900,00 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити що відповідно до п.18 Прикінцевих перехідних положень ЦК України які на день укладення кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 тобто станом на 05.07.2024, так і на час ухвалення рішення 13.06.2024 в період дії в Україні воєнного надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником грошового зобов'язання за договором, відповідно якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що таке прострочення неустойка (штраф, пеня) та інші платежі сплата за яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за (прострочення виконання, невиконання, часткове виконання) за такими договорами підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за неустойкою в розмірі 2500,00 грн, комісії 450,00 грн, додаткової комісії 900,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр», про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані, але підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції №CЦ00014393 від 06.05.2025, позивачем при зверненні з даним позовом до суду через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.
Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1860,50 грн, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України» Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ групи, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності, згідно до Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в суді, судовий збір у розмірі 1860,50 грн. компенсується за рахунок держави.
На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», представник позивача Мохир Ярослав Вікторович до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», (юридична адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37356833), заборгованість за кредитним договором № 05.07.2024-100001485 від 05.07.2024 року у розмірі 12750,00 грн (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят грн.).
Судові витрати по сплаті судового збору 1860,50 гривень компенсувати за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.І.Савєльєва