Справа № 576/1958/25
Провадження № 2-о/576/45/25
07 серпня 2025 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Колодяжного А.О.,
за участю секретаря - Опанасенко Т.В.,
заявниці - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -
встановив:
06.08.2025 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису. Заява обґрунтована тим, що заявниця протягом п'яти останніх років з ОСОБА_2 . За час проживання в них часто виникали сварки, які супроводжувались психологічним тиском. 15 липня 2025 року під час чергової сварки заявниця зателефонувала у поліцію, бо ОСОБА_2 її принизив та завдав ляпас. Поліцейські складали на нього протоколи про адміністративні правопорушення та виносили терміновий заборонний припис. У зв'язку із запобіганням повторного домашнього насильства заявниця просила у заяві видати обмежувальний припис яким на шість місяців ОСОБА_2 заборонити перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборонити наближатися до місця проживання (перебування), роботи постраждалої особи на відстань 100 м.; заборонити вести телефоні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборонити особисто або через третіх осіб розшукувати постраждалу особу.
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 пояснила, що протягом п'яти останніх років вона проживала з ОСОБА_2 і він її іноді принижував, іноді «побивав», довивав морально. Десь півроку тому вони проживають у її будинку, але не ведуть разом спільного господарства та не підтримують подружніх стосунків. Вона хоче, що він пішов з її будинку.
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він майже шість років нормально жив із ОСОБА_1 . Будинок вони купили за спільні кошти. Півроку тому через непорозуміння вони стали проживати у окремих кімнатах і не вели подружнього життя. 15 липня 2025 року трапився випадок, коли він завдав ляпас ОСОБА_1 через те, що вона завадила йому розмовляти із донькою по телефону. Взагалі він не проти не жити у одному будинку з заявницею.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши заявника, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
З наданих до заяви доказів слідує, що 15 липня 2025 року на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та винесений терміновий заборонний припис. 16 липня 2025 року на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП. Як зазначено у довідці поліції, ці протоколи були направлені до суду.
Інших доказів до заяви не було надано. Клопотань про їх витребування не заявлялось.
Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п.п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Оскільки у судовому засіданні заявниця не надала доказів про наявність небезпеки для життя та здоров'я з боку ОСОБА_2 та не привела будь-яких аргументів з цього приводу, а її претензії зводяться до того, що останній фактично чинить їй перешкоди у користуванні її власним будинком та заважає в ньому проживати, то в контексті заявлених тимчасових обмежень, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 350-5, 350-6 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Копії рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копію рішення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно.
Суддя А.О. Колодяжний