Справа № 486/1009/25
Провадження № 2/486/880/2025
06 серпня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Маляновій А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 ,
30 травня 2025 року ОСОБА_1 , яка діє через свого представника ОСОБА_3 , звернулась з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що з 11 листопада 2016 року сторони перебували у шлюбі. 02 квітня 2020 року їх шлюб було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю.
На підставі рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27 листопада 2019 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку.
У зв'язку із повномасштабним вторгненням росії до України у березні 2024 року ОСОБА_1 разом із сином вимушені були виїхати з України до Фінляндії для забезпечення спокійного життя дитини, оскільки ОСОБА_5 вже на той час мав ознаки аутизму і дуже тривожно реагував на повітряні тривоги.
За час перебування у Фінляндії лише вона піклується про сина однак, батько участі у піклуванні не приймає.
На даний час Матвію вставлений діагноз «Дитячий аутизм» (F84.0), «неясна інтелектуальна недостатність значного ступеня, що потребує уваги або лікування, розлад адаптивної поведінки (F79.1). В зв'язку із цим хлопчик потребує постійного лікування у логопеда, дефектолога, фізіотерапевта, ерготерапевта та психолога, що потребує значних коштів. Окрім цього відвідування спеціалізованого закладу освіти, що потребує значних фінансових затрат.
Позивач не працює, оскільки проходе навчання з мови, тому вона разом із сином утримуються лише на матеріальну допомогу, яку надає Фінляндія.
Відповідач є приватним підприємцем та з нього стягувались аліменти за його доходами, який ним зазначався, як мінімальний, а тому аліменти є мізерними, що не забезпечує нормального рівня розвитку та лікування дитини. Інших дітей на утриманні відповідач не має, є працездатним та має можливість забезпечити достатній рівень для розвитку та лікування сина, але добровільно матеріальної допомоги на дитину не надає, чим ставить її у скрутне матеріальне становище.
Крім цього відповідач є військовослужбовцем ЗСУ та отримує грошове забезпечення.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача. Позовні вимоги підтримала.
Відповідач надав суду заяву в якій зазначив, що з позовною заявою не погоджується. На утримання дитини на користь позивача з нього стягувались аліменти до серпня 2024 року, а потім позивач забрала виконавчий лист. На момент закриття виконавчого провадження зафіксована переплата у розмірі 31370,12 грн. З моменту коли ОСОБА_1 покинула територію України, на контакт не виходить, з дитиною спілкуватись не дає.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони з 11 листопада 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 02 квітня 2020 року. Рішення набрало законної сили 05 травня 2020 року /а.с. 8/.
Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження /а.с. 6/.
Згідно копії виконавчого листа від 27 листопада 2019 року у справі №486/1680/19, виданого 09 січня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 вересня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття /а.с. 7/.
Відповідно до засвідченого перекладу з фінської мови на українську медичного висновку, наданого 11 листопада 2024 року Денним центром «Byopi», Нова дитяча лікарня, ОСОБА_6 вставлений діагноз «Дитячий аутизм» (F84.0), «Неясна інтелектуальна недостатність значного ступеня, що потребує уваги або лікування, розлад адаптивної поведінки (F79.1)» /а.с. 14-18/.
У висновку надано рекомендації з реабілітації до KELA (Фінського соціального фонду: логопедична терапія, оплачувана Кеlа, на період з 01 лютого 2025 року по 31 січня 2026 року; терапія, орієнтована на навчання, оплачувана Кеlа, на період з 01 лютого 2025 року по 31 січня 2026 року.
Рекомендується підтримка для осіб, які здійснюють догляд за дитиною. Рекомендується використання підгузків.
Також зазначено, що ОСОБА_5 належить до категорії дітей, які потребують подовженого навчання. Рекомендується перевести його до спеціалізованої школи, де він отримає необхідну підтримку та допомогу.
Відповідачем надано до суду розрахунок заборгованості за виконавчим листом №486/1680/19, згідно якого станом на 13 серпня 2024 року за даним виконавчим листом наявна переплата зі сплати аліментів у сумі 31370,12 грн /а.с. 61/.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Приписами ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
Позивач пред'являючи позов до відповідача про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, посилалась на те, що потреба в додаткових виплатах зумовлена вставленим Матвію діагнозом «Дитячий аутизм», «неясна інтелектуальна недостатність значного ступеня.
Встановлений Матвію діагноз підтверджується долученим позивачем до позовної заяви медичним висновком, в якому зазначено про необхідність проведення з дитиною постійної терапії, в тому числі оплачуваної, різних спеціалістів.
Позивачем до позовної заяви долучено квитанції /а.с. 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25/, однак перекладу їх не здійснено, тому суд позбавлений можливості надати їм належну правову оцінку.
Разом з тим, суд зауважує, що таке порушення розвитку малолітнього ОСОБА_5 свідчить про необхідність в понесенні додаткових витрат.
Посилання відповідача на ту обставину, що у нього наявна переплата зі сплати аліментів, суд не приймає до уваги, оскільки розрахунок здійснений станом на 13 серпня 2024 року, в той час, як діагноз дитині встановлено в листопаді 2024 року, а з позовом ОСОБА_7 звернулась у травні 2025 року.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи частину витрат на дитину іншого з батьків, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину підлягають частковому задоволенню у розмірі 1/8 частини щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття сина.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Частиною 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Зважаючи на те, що позивача при зверненні до суду було звільнено від сплати судового збору па підставі п.3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 605,60 грн (50%) на користь держави підлягає стягненню з відповідача,
Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, на користь держави з відповідача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору в сумі 605,60 грн (1211,20:2=605,60), а судовий збір у сумі 605,60 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне ім'я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Г.А. Далматова