Справа № 485/637/23
Провадження № 1-кп/485/10/25
про продовження запобіжного заходу
07 серпня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка клопотання прокурора Снігурівського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Снігурівка Миколаївської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18.11.2009 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений із іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців; 2) вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2010 за ч. 2 ст. 296, 71 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільнений 31.08.2012 за постановою Дубенського міського суду Рівненської області від 23.08.2012 умовно-достроково на 1 рік 25 днів; 3) вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19.05.2014 за ч. 1 ст. 296 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений із іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців; 4) вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 26.04.2017 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, звільнений 18.08.2020 по відбуттю покарання;
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
встановив:
На розгляді Снігурівського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження № 12022152310000197 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2025 року до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів та визначено заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн, який у наступному продовжувався, останній раз ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2025 року, строк якого спливає 18 серпня 2025 року.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів. Клопотання мотивоване тим, що на теперішній час строк дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 спливає, а судове провадження не завершено. Ризики, які були враховані судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, такі як переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились та продовжують існувати. Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти існуючим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечив. Пояснив, що він не мав наміру ухилятися від суду, має на утриманні трьох дітей, працював. Просив засосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник просив засточувати до обвинуваченого забобіжний захід у виді особистого зобов"язання, посилаючись на те, що допитані в судовому засіданні свідки не вказують на те, що обвинувчений причетний до вчинення крадіжки.
Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, дійшов до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Розглядаючи питання про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та застосовує Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Частиною 4 статті 5 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Також є необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів".
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, з урахуванням його особи, який офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, має сім'ю, яка однак не має на нього значного впливу та не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку, тривалий час ухилявся від прибуття до суду, перебував у розшуку, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення тяжких корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, маючи не зняту та непогашену судимість, обвинувачується у вчиненні нового корисливого злочину, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом заявлені в клопотанні ризики не зменшилися та існують на даний час.
Згідно рішення ЄСПЛ "Клоот проти Бельгії" ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи.
Враховуючи вищевикладені встановлені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого є неможливим, оскільки менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання встановленим ризикам, та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвминуваченого.
З урахуванням того, що до завершення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою судовий розгляд не може бути завершений, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 05 жовтня 2025 року.
Доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування ОСОБА_4 під вартою суду не надано.
Доводи захисника суд вважє безпідставними, оскільки судом допитані не всі свідки згідно клопотання прокурора.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне залишити обвинуваченому заставу у раніше визначеному розмірі на рівні 20 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 60560,00 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 178,183, 199, 315, 370-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Снігурівського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 05 жовтня 2025 року (включно).
Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити заставу у раніше визначеному розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн (шістдесят тисяч п"ятсот шістдесят грн 00 к.), яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 на строк до 05 жовтня 2025 року, включно, обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись з місця проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинуваченого, що після внесення застави у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава може бути звернута в дохід держави.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Строк дії ухвали - до 05 жовтня 2025 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику негайно після оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 , який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 07 серпня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1