Справа № 522/12206/24
Провадження № 2/484/99/25
07 серпня 2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Маржиної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко К.А.,
представника позивача - адвоката Кізік А.М.,
представника відповідача - адвоката Порхуна В.М.,
у відсутність позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд ойл плюс» про стягнення збитків за час використання нерухомого майна без законних на те підстав, -
23.07.2024 року адвокат Кізік А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з наданим позовом до ТОВ «Гранд ойл плюс» про стягнення збитків за час використання нерухомого майна без законних на те підстав.
Позовна заява мотивована тим, що під час спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ними були придбані об'єкти нерухомості, однак у зв'язку з припиненням спільного проживання та небажанням ОСОБА_2 провести розподіл майна, набутого за час спільного проживання, ОСОБА_1 подав до суду позов про встановлення факту спільного проживання, поділ спільного майна та визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, які були відчужені ОСОБА_2 її рідній тітці ОСОБА_3 (справа 484/5407/19). У справі № 484/5407/19 03.04.2023 року було ухвалено рішення, яке постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року змінено в частині розподілу майна та визнано за ОСОБА_1 право власності на: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 49,5 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 4810400000:06:024:0020, площею 0,2224 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; відкриту стоянку для автомашин, нежитлову будівлю загальною площею 13,0 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 4810400000:06:024:0140 площею 0,3 га, розташовану по АДРЕСА_1 . Після чого ОСОБА_1 зареєстрував право власності на об'єкти нерухомості, доказом чого є витяги з Державного реєстру речових прав: № 364707917 від 06.02.2024 року, витяг № 364703210 від 06.02.2024 року, витяг № 364705299 від 06.02.2024 року та витяг 364697560 від 06.02.2024 року. Натомість з моменту продажу ОСОБА_2 об'єктів нерухомості на користь ОСОБА_4 , між останньою та ТОВ «Гранд ойл плюс» укладено договір оренди від 28.10.2019 року № 01/10-2019. Тобто ТОВ «Гранд ойл плюс» з 29.01.2024 року по теперішній час без жодних на те правових підстав використовує об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку. Єдиним засновником ТОВ «Гранд ойл плюс» була та є ОСОБА_2 (відповідач у справі № 484/5407/19), яка є обізнаною про постанову Миколаївського апеляційного суду 29.01.2024 року, але ТОВ «Гранд ойл плюс» не зверталось до ОСОБА_1 з пропозицією про укладання договорів оренди або з повідомленням про передачу майна власнику.
В обґрунтування позовних вимог, а саме того факту, що ТОВ «Гранд ойл плюс» користується майном, належним ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_5 надала суду листи ДПС про результати перевірок господарської діяльності ТОВ «Гранд ойл плюс» та оцінку відповідності об'єкту нерухомості від 2019 року. За таких обставин просила стягнути дохід, отриманий від використання безпідставно набутого майна ТОВ «Гранд ойл плюс» у період з 01.02.2024 року по 30.06.2024 року в сумі 120 452 666 грн. 66 к.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.07.2024 року надану справу направлено за підсудністю до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.09.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
09.09.2024 року представником позивача ОСОБА_5 надано до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 10.09.2024 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з неусуненням недоліків, зазначених в ухвалі від 04.09.2024 року.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 28.10.2024 року за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10.09.2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12.11.2024 року прийнято справу до провадження судді Мельничука О.В., постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 22.11.2024 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.
Відповідно до наказу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області № 20/ос від 14.01.2025 року суддю ОСОБА_6 відраховано зі штату суду у зв'язку з припиненням повноважень.
На підставі вищевикладеного проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, в результаті якого головуючим в наданій справі визначено суддю Маржину Т.В., тобто змінився склад суду.
Ухвалою суду від 24.01.2025 року року надану справу прийнято до провадження судді Маржиної Т.В.; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.04.2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.
Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи, однак в судове засідання 07.08.2025 року не з'явився, причини неявки не повідомив.
В судовому засіданні 07.08.2025 року представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові. Крім того, зазначила, що в позовній заяві наведено розрахунок суми, яку позивач просить стягнути, з дня ухвалення постанови Миколаївським апеляційним судом від 29.01.2024 року до дня подання наданого позову до суду - 23.07.2024 року. Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2024 року зупинено дію та виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року в частині, що не підлягає примусовому виконанню, а саме стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за відхилення від рівності часток у спільній сумісній власності в сумі 391 142 грн. Тобто на момент подання позовної заяви - 23.07.2024 року воно було чинне. Вважає, що рішення Верховного Суду не мало зворотної дії в часі і ОСОБА_2 про таке рішення знала.
Представник відповідача ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що постанову Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року, якою визнано право власності ОСОБА_1 на зазначені об'єкти нерухомого майна, скасовано постановою Верховного Суду від 11.09.2024 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, рішення у справі ще не прийняте. Зазначив, що ТОВ «Гранд ойл плюс» використовує вказане майно законно, оскільки за таких обставин ОСОБА_1 не є його власником.
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, наданих сторонами, з врахуванням позицій сторін, викладених у поданих ними заявах по суті справи, та в судовому засіданні, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підстави вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 450/1686/17).
Судом встановлено, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.04.2023 року у справі № 484/5407/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_8 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, розподіл майна, задоволено частково.
Зокрема, встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.01.2012 року по 30.08.2019 року однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Розділено спільне майно набуте під час сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину комплексу нежитлових будівель, площею 49,5 кв.м. по АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810400000:06:024:0020, площею 0,2224 га, розташованої по АДРЕСА_1 ; 1/2 частину відкритої стоянки для автомашин, нежитлової будівлі, загальною площею 13,0 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 4810400000:06:024:0140, площею 0,3 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину житлового будинку з господарчими будівлями та побутовими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,0887 га, кадастровий номер 4810400000:06:031:0005, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; 35/1000 ідеальних часток нежитлового приміщення - магазину, що знаходиться в АДРЕСА_2 , у вбудованій частині магазину під п'ятиповерховим житловим будинком загальною площею 49,20 кв.м.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року у справі № 484/5407/19 рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.04.2023 року в частині розподілу спільного сумісного майна змінено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 49,5 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 4810400000:06:024:0020, площею 0,2224 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; відкриту стоянку для автомашин, нежитлову будівлю, загальною площею 13,0 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 4810400000:06:024:0140, площею 0,3 га, розташовану по АДРЕСА_1 .
На підставі зазначеної постанови Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказані об'єкти нерухомості, доказом чого є витяги з Державного реєстру речових прав: № 364707917 від 06.02.2024 року, витяг № 364703210 від 06.02.2024 року, витяг № 364705299 від 06.02.2024 року та витяг 364697560 від 06.02.2024 року /а.с.32-34/.
ТОВ «Гранд ойл плюс» на праві оренди використовує об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 для провадження господарської діяльності.
У відповідності до приписів ст. 397 ЦК України визначено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.
Згідно статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, яка відбувається підставах та у порядку, передбачених статтею 22 ЦК України.
Частиною 2 статті 390 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, як він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.
Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2024 року зупинено дію рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.04.2023 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року в частині, що не підлягає примусовому виконанню; зупинено виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року в частині, що підлягає примусовому виконанню, а саме стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за відхилення від рівності часток у спільній сумісній власності в сумі 391 142 грн.
Перевіривши в нарадчій кімнаті доводи сторін, суд встановив, що рішення, яке було підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на зазначені вище об'єкти нерухомого майна, було скасоване повністю.
Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.09.2024 року скасовано рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.04.2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вказана інформація міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За таких обставин встановлено, що рішення суду, яке стало підставою для виникнення та реєстрації майнових прав власності на об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 - скасоване повністю, тобто відсутні підстави для реєстрації за ним права власності, отже ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна.
Суд вважає необґрунтованим твердження представника позивача про те, що постанова Миколаївського апеляційного суду від 29.01.2024 року була чинна певний час, з моменту її постановлення і до моменту скасування, адже постановою Верховного суду від 11.09.2024 року таке рішення визнане незаконним і скасоване, а тому воно не може бути підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, відсутні, отже вимога про стягнення збитків за час використання нерухомого майна без законних на те підстав задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача, в тому числі, по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд ойл плюс» про стягнення збитків за час використання нерухомого майна без законних на те підстав, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд ойл плюс», код ЄДРПОУ 42684089, адреса: вул. Приморська, 23, офіс 20, м. Одеса, 65026.
Повний текст судового рішення виготовлено 07 серпня 2025 року.