Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 483/740/25
Провадження № 2/945/1348/25
(заочне)
07 серпня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
29 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - позивач) через свого представника Варшавського Костянтина Антоновича в системі «Електронний суд» сформувало до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області позовну заяву до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості:
- за кредитним договором № Z62.00300.004558736 від 20.11.2018 у розмірі 48 801,39 грн, з яких: 20 465,88 грн - заборгованість за основним боргом; 9 655,98 грн - заборгованість за відсотками; 18 679,53 грн - заборгованість за іншими процентними платежами;
- за угодою про відкриття кредитної лінії № С03.206.73207 від 28.02.2017 у розмірі 37 999,44 грн, з яких: 14 966,36 грн - заборгованість за основним боргом; 23 033,08 грн - заборгованість за відсотками;
а також про стягнення судових витрат у справі, які складаються із сплаченого судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» посилалося на те, що 20.11.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.00300.004558736 у розмірі 23 576,00 грн строком на 36 місяців та з річною процентною ставкою у 15,00 %. Також, 28.02.2017 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки № С03.206.73207 у розмірі 11 000,00 грн з річною процентною ставкою у 48,00 %.
25.07.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна»), було укладено Договір Факторингу №01.02 31/23 відповідно до умов якого Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» право вимоги за договором кредиту, що підтверджується Реєстром прав вимоги за Договором факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023.
Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору та угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка утворилась та судові витрати, які складаються із судового збору.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 червня 2025 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Миколаївського районного суду Миколаївської області.
25 червня 2025 року вказана цивільна справа надійшла до Миколаївського районного суду Миколаївської області та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2025 року, розподілена головуючій судді Лопіній О.О.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» не з'явився, при цьому з тексту позовної заяви вбачається, що позивач підтримує у повному обсязі позовні вимоги, просить розглянути справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання, до суду повернулись зворотні повідомлення про отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 20.11.2018 між АТ «Ідея Банк» і ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Z62.00300.004558736.
Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 23 576,00 грн, а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із Графіком платежів. Кредит надається строком на 36 місяців, розмір процентної ставки 15,0% річних.
28.02.2017 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 , укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №С03.206.73207.
Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 11 000,00 грн. Визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснює Банк в межах встановленого Угодою максимального ліміту Кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.
До матеріалів позовної заяви долучено пропозицію на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Договір та Угода підписані власноручно відповідачем.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
З долучених доказів встановлено, що Банк взяті відповідно до кредитного договору та Угоди на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими Відповідач активно користувалась та здійснювала певний час погашення, що підтверджується виписками по рахунку (а. с. 22-23 та на зворотах, 33-40 і на зворотах).
Останній платіж відповідачка здійснила 21.10.2019 за кредитним договором № Z62.00300.004558736 та за угодою №С03.206.73207 здійснила 25.10.2019.
Предметом договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна») та АТ «Ідея Банк» є відступлення прав вимоги, зазначені у Реєстрі прав вимоги.
Відповідно до п. 1 Договору під правом вимоги розуміється всі права грошової вимоги (боргових зобов'язань) Клієнта за Первинними Договорами (у значенні як наведено нижче) до Боржників щодо погашення (стягнення, повернення) Заборгованостей, що виникли на підставі укладених між Клієнтом та Боржниками Первинних Договорів і підтверджено Документацією, а також інші права вимоги за Первинними Договорами.
Визначено, що реєстр прав вимог погоджена Сторонами форма реєстру Боржників з переліком їх особистих даних, розміру заборгованості кожного з Боржників, а також інші дані про Боржника у разі їх наявності у Клієнта.
Пунктом 5.1. встановлено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора в день підписання відповідного Реєстру Боржників, за умови виконання Фактором зобов'язань, передбачених п. 4.1 цього Договору (а. с. 38, 39 на зворотах).
Відповідно до Реєстру прав вимог від 25.07.2023 до Договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна») набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № Z62.00300.004558736 від 20.11.2018 у розмірі 48 801,39 грн, з яких: 20 465,88 грн - заборгованість за основним боргом; 9 655,98 грн - заборгованість за відсотками; 18 679,53 грн - заборгованість за іншими процентними платежами; за угодою про відкриття кредитної лінії №С03.206.73207 від 28.02.2017 у розмірі 37 999,44 грн, з яких: 14 966,36 грн - заборгованість за основним боргом; 23 033,08 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 52, 53).
Згідно з Рішенням №1 від 25 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (а. с. 51).
Пунктом 1) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд звертає увагу, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Приписами статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведені положення закону та зміст долученого позивачем договору факторингу, реєстру боржників, суд дійшов висновку, що позивач довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № Z62.00300.004558736 від 20.11.2018 та за угодою про відкриття кредитної лінії №С03.206.73207 від 28.02.2017.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач умови кредитного договору не виконував та згідно Довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z62.00300.004558736 від 20.11.2018, виданого АТ «Ідея Банк», станом на 25.07.2023 виникла заборгованість у сумі 48 801,39 грн, з яких: 20 465,88 грн - заборгованість за основним боргом; 9 655,98 грн - заборгованість за відсотками; 18 679,53 грн - заборгованість за іншими процентними платежами та Довідки-розрахунку заборгованості за угодою №С03.206.73207 від 28.02.2017, виданого АТ «Ідея Банк», станом на 25.07.2023 виникла заборгованість у 37 999,44 грн, з яких: 14 966,36 грн - заборгованість за основним боргом; 23 033,08 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 21, 32).
Необхідно зазначити, що Довідка-розрахунок заборгованості за кредитним договором № Z62.00300.004558736 від 20.11.2018 містить дані про нарахування та несплачені комісії, зокрема за період з 20.11.2018 по 25.07.2023 сума заборгованості становить 18 679,53 грн.
Відповідно до п. 1.10 умов вищевказаного Договору, за користування кредитними коштами передбачено і плату за обслуговування кредитної заборгованості (згідно розрахунку - комісія), а саме: за надання інформації по рахункам з використанням телефонних каналів зв'язку та на адресу електронної пошти, опрацювання запитів споживача.
Частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, зокрема: повідомлення споживачу інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19 (провадження N 14-44цс21).
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі N 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, матеріали справи не містять, як і не містить таких даних розрахунок заборгованості.
За таких обставин суд констатує, що оскільки відповідачу нараховувалась плата за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому включення цієї комісії до заборгованості є безпідставним, а її стягнення задоволенню не підлягає.
Крім того, можливість самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на незаконність нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості (зменшити визначений банком обсяг заборгованості на суми погашеної позичальником), відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 01 лютого 2023 року справа № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).
Суд підрахував, що згідно виписки по особовому рахунку за період з 20.11.2018 по 25.07.2023 на погашення плати за обслуговування по кредитному договору (комісії) відповідачем сплачено 9 441,24 грн. За таких обставин, приймаючи до уваги викладене вище законодавство та правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що наявні підстави для зменшення заборгованості за тілом кредиту на вищевказану суму - 9 441,24 грн.
Таким чином, досліджені у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову частково, а саме стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором № Z62.00300.004558736 від 20.11.2018 у розмірі 20 680,62 грн, з яких: 11 024,64 грн (20 465,88 грн - 9 441,24 грн) - заборгованість за тілом кредиту; 9 655,98 грн - заборгованість за відсотками; та за угодою про відкриття кредитної лінії №С03.206.73207 від 28.02.2017 у розмірі 37 999,44 грн, з яких: 14 966,36 грн - заборгованість за основним боргом; 23 033,08 грн - заборгованість за відсотками.
За приписами ч.1. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а. с. 1).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 67,60 %, згідно з положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 1 637,54 грн.
Керуючись статтями 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, 258, 259, ст. 264, 265, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» за кредитним договором № Z62.00300.004558736 від 20.11.2018 заборгованість у розмірі 20 680,62 грн, з яких: 11 024,64 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 655,98 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за угодою про відкриття кредитної лінії №С03.206.73207 від 28.02.2017 у розмірі 37 999,44 грн, з яких: 14 966,36 грн - заборгованість за основним боргом; 23 033,08 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» витрати з оплати судового збору в сумі 1 637,54 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Положеннями ст. 284 ЦПК України передбачено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄРДПОУ 37616221, юридична адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена ЛОПІНА